Справа № 712/10252/12
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.07.2012м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого -судді Фазикош О.В.,
при секретарі Богдан О.М.,
з участю прокурора Сочка О.І.,
законного представника неповнолітнього ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ужгорода, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одруженого, з неповною середньою освітою, учня 10 класу, раніше не судимого
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України,-
в с т а н о в и в:
09 квітня 2012 року, близько 16 години 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_1, 1996 року народження, знаходячись в приміщенні роздягальні, спортзалу розташованого в підвальному приміщенні, будинку АДРЕСА_2, де діючи умисно, таємно, з метою заволодіння чужим майном, скориставшись відсутністю посторонніх осіб, викрав з кишені курточки, мобільний телефон марки КІА- 5228», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1, вартістю 900 гривень 00 копійок, з вмонтованою сім-картою оператора МТС № НОМЕР_2, на рахунку якого знаходились грошові кошти в сумі 40 гривень, належний малолітньому ОСОБА_3, 2000 року народження, чим спричинив матері малолітнього ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4, матеріальної шкоди на загальну суму 940 гривень 00 копійок.
Своїми умисними діями неповнолітній ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.185 КК України, - «крадіжка»- тобто таємне викрадення чужого майна.
Допитаний, як особа, що вчинила суспільно-небезпечне діяння, неповнолітній ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, та пояснив, що 09 травня 2012 року, після навчання близько 14 години 00 хвилин, він попрямував до дому, та переодягнувшись пішов до спортзалу, на тренування з боксу, яким він займається близько чотирьох місяців, з січня місяця 2012 року. Даний спортзал розміщено в підвальному приміщенні, будинку АДРЕСА_2. Близько 16 години 00 хвилин, зайшовши до роздягальні вказаного спортзалу, щоб переодягнутись, ОСОБА_1 помітив, що на вішалці висить курточка, одного із хлопчиків, який тренується також у даному спортзалі. Раніше у даного хлопчика він бачив, мобільний телефон, модель «Нокія»марки 5228, чорного кольору. Оскільки подумавши, що даний мобільний телефон, хлопець на ім'я ОСОБА_3, залишив у свої курточці, то ОСОБА_1 вирішив його викрасти, так як даний мобільний телефон йому дуже сподобався. Переконавшись у тому, що в приміщенні роздягальні більше нікого не має, та за ним ніхто не спостерігає, підійшовши ближче до вказаної куртки, він засунув свою руку до кишені, звідки витягнув мобільний телефон, марки «Нокія», чорного кольору. Виключивши його, ОСОБА_1 поклав телефон, до кишені своєї куртки. Після чого попрямував на тренування, де в спортзалі він побачив хлопця на ім'я ОСОБА_3, від якого тільки що викрав мобільний телефон. Близько 17 години 00 хвилин, хлопець на ім'я ОСОБА_3, закінчивши тренування пішов до роздягальні, та виявив зникнення свого мобільного телефону, та почав його шукати. Через деякий час хлопець на ім'я ОСОБА_3, попрямував до дому, ОСОБА_1 в свою чергу нікому нічого не кажучи продовжив тренування. Близько 19 години 00 хвилин, закінчивши тренування він попрямував до дому, де по дорозі витягнув карточку мобільного оператора, вмонтовану в мобільному телефоні, який він викрав у ОСОБА_3, та викинув її на землю, після чого попрямував до дому. Даним мобільним телефоном, деякий час ОСОБА_1 користувався, вставивши до нього свою сім-карточку. Пояснити чому саме він так вчинив не може.
Перебуваючи вдома 06 травня 2012 року, вказаний мобільний телефон помітила його мама, яка запитала звідки він на, що ОСОБА_1 відповів, сказавши неправду, що знайшов його в місті Ужгород. 11.05.2012 року, до нього до дому навідались працівники міліції, які попросили ОСОБА_1 добровільно видати мобільний телефон, на що він погодився, та пройшовши до Ужгородського МУ добровільно видав викрадений ним мобільний телефон марки «Нокія», чорного кольору.
Свою вину ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаної крадіжки визнає повністю, щиросердечно розкаюється у тому, що вчинив даний злочини і в майбутньому зобов'язується більше не вчиняти злочинів.
Законний представник неповнолітньої особи, яка скоїла суспільно-небезпечне діяння, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що від працівників міліції йому стало відомо, що його неповнолітній син ОСОБА_1 09.04.2012 року, з приміщення роздягальні, спортзалу розташованого в підвальному приміщення за адресою АДРЕСА_2 викрав у малолітнього ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Нокія», чорного кольору. Щодо свого сина ОСОБА_5 зазначив, що він характеризується з позитивної сторони, допомагає, у вільний від навчання час, матері та батькові по господарству. Зі школи, де він навчається, ніяких дорікань не поступало, вчиться на позитивні оцінки. Час від часу виходить із друзями прогулятись. Також відмітив те, що його син ОСОБА_1, матеріально забезпечений, оскільки він завжди надає йому кошти на кишенькові розтрати. В майбутньому буде більше приділяти уваги сину, з метою недопущення подібних випадків, також просив передати сина під його нагляд.
У подальшому, так як підсудний ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, державним обвинувачем по справі у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Підсудний з даним клопотанням погодився.
Враховуючи те, що підсудний та всі інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та провів судове слідство у справі із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України.
Крім показів особи, яка скоїла суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_1 даними в судовому засіданні, його вина підтверджується, також іншими матеріалами зібраними по справі:
Заявою гр. ОСОБА_4 від 11.05.2012 року про скоєння злочину /а.с.6/
Протоколом огляду та вилучення від 12 травні 2012 року /а.с.7-8/
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17.05.2012 року за участю неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_1, в ході чого він вказав на місце де і як саме він, умисно таємно викрав мобільний телефон. /а.с.44-46/
Висновком експерта №327/05/12 від 18.05.2012 року про ринкову вартість мобільного телефону /а.с. 54-56/.
Протоколом очної ставки від 18.05.2012 року, проведеної між неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_1 та малолітнім потерпілим ОСОБА_3, в ході якої неповнолітній підозрюваний підтвердив покази малолітнього потерпілого та повністю визнав свою вину. /а.с.48-50/
Суд допитавши особу, яка скоїла суспільно-небезпечне діяння та дослідивши інші докази по справі вважає, що винність її підтверджується дослідженими доказами по справі, що в своїй сукупності узгоджуються між собою.
Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна.
Після проведення судового слідства захисник неповнолітнього підсудного ОСОБА_2 заявив клопотання про передачу підсудного під нагляд батьків. Прокурор в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання захисника про застосування до підсудного примусових заходів виховного характеру відмовити.
Суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення, з слідуючих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 КПК України якщо суд, при розгляді справи, яка поступила з обвинувальним висновком, визнає за можливе виправлення неповнолітнього, який скоїв злочин невеликої або середньої тяжкості, він виносить ухвалу, а суддя - постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених ч. 2 ст. 105 УК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 105 УК України неповнолітній, який скоїв злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що унаслідок щирого розкаяння і подальшої бездоганної поведінки він на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання; при цьому до неповнолітнього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»від 15.05.2006 року № 2 встановлено, що якщо при розгляді кримінальної справи, яка поступила до суду в порядку ч. 2 ст. 9 КПК України суд прийде до висновку, що неповнолітній не потребує покарання, він закриває справу і застосовує до цієї особи примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК України.
Таким чином ч. 1 ст. 105 КК України передбачає звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, а ст.447 КПК України регламентує порядок, за яким до неповнолітнього застосовуються примусові заходи виховного характеру.
Згідно ст. 12 КК України злочин, який вчинив ОСОБА_1, є злочином середньої тяжкості.
Заслухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що метою застосування примусових заходів виховного характеру є перш за все, забезпечення інтересів неповнолітнього, суд вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки підсудний раніше не судимий, вчинив злочин середньої тяжкості, в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, матеріальна шкода потерпілому відшкодована, претензій потерпілий не має, а також враховуючи відомості про стан здоров'я та розвитку неповнолітнього, який за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, бере активну участь у громадському житті, має відзнаки (грамоти) у занятті спортом, а також можливість виховання неповнолітнього в сім'ї, забезпечення батьками належного контролю за його поведінкою, згоду підсудного, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру відповідно до ст. 105 КК України та обрати щодо нього примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батьків до досягнення ним повноліття, що з урахуванням особи неповнолітнього, є достатнім для його перевиховання та попередження протиправної поведінки в майбутньому.
На підставі ст. 105 КК України, керуючись ст. 7-3, ч. 1 ст. 9, ст. ст. 447, 448 КПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України - закрити.
Застосувати примусовий захід виховного характеру у виді передачі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 під нагляд батьків ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10 до досягнення ним повноліття.
Речові докази: мобільний телефон марки «NOКІА- 5228», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 повернути потерпілому -ОСОБА_3.
Запобіжний захід - підписку про невиїзд щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Роз"яснити ОСОБА_1 його обов"язок на протязі визначеного йому судом часу з дня передачі під нагляд батькам виправдати довіру, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок, в разі порушення якого він підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
На постанову суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 7 діб з дня її проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.