06.07.2012 Справа № 1026/820/12
РІШЕННЯ
06 липня 2012 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Косович Т.П.
при секретарі : Козуб І.С.
за участю адвоката : Неживок І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсною угодою ,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів в сумі 70 000 гривень.
Позовні вимоги мотивує тим, що в травні 2010 року вона із відповідачами домовилася про придбання у них житлового будинку в АДРЕСА_1, який вони успадкували після смерті матері за 70 000 гривень. На виконання домовленості вона 13 травня 2010 року вона передала відповідачам 70 000 гривень за будинок, а ті написали їй розписку, в якій зазначили, що отримали вказану суму коштів та зобов»язувалися посвідчити угоду нотаріально до 15 червня 2010 року по закінченню виготовлення кадастрового номера на земельну ділянку площею 0,34 га в АДРЕСА_1. Після такої домовленості їй було запропоновано проживати в їх будинку. У визначений в розписці строк, відповідачі відмовилися укладати договір, не надали документи на будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 Тетіївського району Київської області, а пізніше взагалі стали її уникати, не бажаючи як оформити договір купівлі-продажу будинку, так і повернути гроші, одержані за нього. Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідачів 70 000 гривень переданих нею коштів за будинок, 9 623 гривні суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов»язання, три проценти річних від простроченої суми та судові витрати.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Зазначила, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Заперечуючи проти позову, відповідачі звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 Тетіївського району Київської області дійсною угодою. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що в травні 2010 року вони з позивачкою за первісним позовом ОСОБА_2 дійшли домовленості про продаж житлового будинку в АДРЕСА_1, який вони успадкували після смерті матері за 70 000 гривень. 13.05.2010 року між ними було укладено договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, про що складено розписку із зазначенням вартості будинку, обумовленням строку посвідчення угоди нотаріально до 15 червня 2010 року. Одразу після цього, позивачка стала проживати в даному будинку, де проживає і на даний час. Пояснили, що в обумовлений в розписці строк оформити договір купівлі-продажу будинку нотаріально не змогли, в зв»язку з відсутністю кадастрового номеру на земельну ділянку площею 0,34 га в АДРЕСА_1 Тетіївського району Київської області, який був виготовлений 05.07.2010 року, про що вони відразу повідомили позивачку та запропонували посвідчити договір нотаріально, проте вона відмовилася. Після неодноразових відмов позивачки на їх усні пропозиції укласти договір, вони звернулися до сільського голови з проханням врегулювати вирішення даного питання, однак позивач знову безпричинно відмовилася від посвідчення договору.
Вважають, що вони як сторони в договорі домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне виконання його умов, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України просять суд визнати такий договір дійсним.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовних вимог не визнала, заперечила факт відмови від посвідчення договору нотаріально, та вказала, що навпаки зверталася до сільського голови та заступника голови Районної ради Каткова В.Є. з проханням з»ясувати чи є у відповідачів необхідні документи на будинок та земельну ділянку, необхідні для нотаріального посвідчення угоди, проте саме відповідачі на зустріч не з»явилися та документів не надали. Вказала, що 26.12.2011 року направила відповідачам вимогу з пропозицією сплатити їй 79 623 гривні протягом 7 днів, але її вимога залишена відповідачами без задоволення. На даний час відмовляється від укладення угоди та бажає отримати свої кошти за недійсним правочином.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Так в суді встановлено, що 13.05.2010 року ОСОБА_2 домовилася із ОСОБА_3, ОСОБА_4 про придбання у них будинку в АДРЕСА_1 за 70 000 ( сімдесят тисяч) гривень, про що відповідачі склали відповідну розписку, в якій зазначили, що отримали від ОСОБА_2 70 000 гривень за вказаний будинок та зобов»язувалися посвідчити угоду нотаріально до 15 червня 2010 року по закінченню виготовлення кадастрового номера на земельну ділянку площею 0,34 га в АДРЕСА_1.
Даний будинок відповідачі успадкували після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Із копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 14.05.2010 року встановлено, що за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом зареєстровано по Ѕ частині житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 Тетіївського району Київської області. ( а.с.-40)
Із копії довідки управління Держкомзему у Тетіївському районі Київської області № 610 від 05.07.2010 року встановлено, що кадастрові номери на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 0,1664 га в АДРЕСА_1 присвоєні 05.07.2010 року.( а.с.-38)
Із показів свідка ОСОБА_7, сільського голови с. Високе Тетіївського району встановлено, що сторони дійсно в її присутності намагалися домовитися по питанню нотаріального посвідчення угоди, проте на прохання ОСОБА_2 показати їй документи, ОСОБА_3 їй відмовив, сказавши що надасть всі документи нотаріусу.( а.с.-58)
Із показів свідка Каткова В.Є., заступника голови Районної ради встановлено, що 12 серпня 2010 року ОСОБА_2 зверталася до районної ради з проханням допомогти їй вирішити питання з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу будинку, поскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надають їй необхідних документів. Він в приміщенні сільської ради , попередньо призначивши зустріч сторонам, зустрівся із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на зустріч не з»явився, замість нього прийшла його дружина без документів.
Аналізуючи таким чином зібрані по справі та досліджені в суді докази суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин) У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається .
Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину… , а тому, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що на користь позивача ОСОБА_2 з відповідачів слід стягнути 70 000 гривень, а в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним . Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним . У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вичинення таких правочинів відповідно до статей 210 і 640 ЦК України пов»язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов»язків для сторін.
Згідно ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором , який підлягає нотаріальному посвідченню виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином, враховуючи вищевикладене обґрунтування, а також відсутність доказів ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору, суд вважає, що написана відповідачами розписка не є укладеним договором купівлі-продажу будинку, а тому законні підстави для визнання такого договору дійсним відповідно до ст. 220 ЦК України відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 700 ( сімсот ) гривень 48 коп.
Керуючись ст.ст. 10,60,209,212,213-215 ЦПК України, ст.ст. 215,216,220,334,638,657 ЦК України, суд,-
В И РІ ШИВ :
Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів -задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 70 000 ( сімдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 700 ( сімсот ) гривень 48 коп. судових витрат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 -відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсною угодою -відмовити.
Апеляційна на скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:: Т. П. Косович