У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 12 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 18 жовтня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2005 року щодо нього.

Цією постановою      ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

уродженця м. Мурманська Російської Федерації, громадянина України,

раніше не судимого,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 190,

ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 190 КК України,

звільнено від покарання та закрито кримінальну справу щодо нього на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 16 грудня 2005 року цю постанову змінено, постановлено вважати ОСОБА_1 звільненим від кримінальної відповідальності на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, виключено з мотивувальної частини постанови вказівку суду про вчинення ОСОБА_1 злочинів і кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що в лютому 2004 року він шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_2 заволодів його автомобілем “Ніссан-Ванетте”, комплектом шин та автомобільним баком загальною вартістю 22472 грн. 50 коп., що завдало значної шкоди потерпілому, а також  у травні 2005 року, діючи повторно, вчинив замах на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 шляхом обману і зловживання його довірою.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, мотивуючи тим, що інкримінованих йому злочинів він не вчиняв, його винність у вчиненні цих злочинів не доведено, судове слідство проведено неповно, однобічно та упереджено, а клопотання про застосування щодо нього Закону України “Про амністію” він подав під тиском з боку працівників органів досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити.

Згідно з п. “б” ст. 1 та ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, що вчинили умисні злочини, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, і мають неповнолітніх дітей.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 подав до суду заяву,  якою він дав згоду на застосування до нього Закону України "Про амністію", і суд, враховуючи, що ОСОБА_1 підпадав під дію п. “б” ст. 1 та ст. 6 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року, відповідно до вимог п.4 ст.6, ст.282 КПК України застосував цей Закон і ухвалив відповідну постанову.

Даних, які б свідчили про написання ОСОБА_1 заяви про згоду на застосування акту амністії внаслідок стороннього впливу на нього, під час перевірки матеріалів справи не виявлено.

Недоліки постанови суду про закриття справи щодо ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року виправлені апеляційним  судом шляхом внесення відповідних змін у цю постанову.

Зазначені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи про відсутність доказів винуватості його у вчиненні шахрайства та неповноту досудового та судового слідства, не можуть бути предметом розгляду касаційного суду, оскільки вони стосуються фактичних обставин справи, які згідно зі ст.398 КПК України під час перегляду рішень місцевих судів касаційним судом не перевіряються, і такі доводи виходять за межі оскарженої постанови, з якої апеляційним судом виключено вказівки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 злочинів та кваліфікацію його дій за ч.2 ст.190; ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Селівон О.Ф.                    Дороніна В.П.                 Шевченко Т.В.

                     З оригіналом згідно:

         Суддя Верховного Суду України                                   О.Ф.Селівон