Справа №1815/184/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Глущенко

Номер провадження 11/1890/372/12 Суддя-доповідач - Крамаренко

Категорія - 42

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Крамаренка В. І.,

суддів - Олійника В В. Б., Матуса В В. В.,

з участю прокурора - Аверіної М.О.

та адвоката - Цимбала В.І.,

засудженого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від «20» квітня 2012 р.,

якою

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, українець, уродженець та мешканець м. Ромни Сумської області, раніше засуджувався:

1. 5.04.2002 року за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки;

2. 13.02.2003 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 23.03.2006 року умовно-достроково звільнений на 1 рік 4 місяці 11 днів;

3. 4.02.2011 року за ст. 185 ч. 3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі.

звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», а провадження по справі закрито.

Цивільний позов залишений без розгляду.

< Текст >

< Текст >

< Текст >

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що 4 червня 2008 року близько 22 год. 30 хв. керував належним ТОВ ЛТД «Рембудсервіс» автомобілем НОМЕР_1 та рухався в напрямку м. Суми по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка. На 191 км автодороги + 520 м. ОСОБА_4 в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України своєчасно не застосував екстренне гальмування і здійснив зіткнення правою передньою частиною керованого ним автомобіля з лівою задньою частиною причепа трактора Т-40 АМ д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який буксирував даний причеп. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, а пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Постановою суду від 20 квітня 2012 року ОСОБА_4, обвинувачений за ст. 286 ч. 2 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» і провадження по справі закрито.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції прохає постанову суду скасувати як незаконну, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що на момент набрання чинності Закону України «Про амністію в 2011 році» ОСОБА_4 мав дві непогашені судимості, а тому відповідно до ст. 7 ч. 1 п. «б» даного Закону суд безпідставно, в порушення вимог кримінального і кримінально-процесуального законів звільнив його від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді про суть постанови та поданої апеляції, пояснення прокурора Аверіної М.О., яка в повному обсязі підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і вважала, що при наявності порушень закону, вказаних в апеляції, постанову суду належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_4 та захисника Цимбала В.І., які заперечували проти поданої апеляції прокурора та вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, колегія суддів, виконавши вимоги ст. 362 КПК України та перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи, які викладені в апеляції прокурора, вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задоволенню не підлягає.

Викладені у постанові висновки суду щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2 КК України на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», є правильними і такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції про те, що суд безпідставно застосував відносно ОСОБА_4 вимоги Закону України «Про амністію у 2011 році» колегія суддів вважає необґрунтованими.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах поданої апеляції прокурором, встановила, що дійсно ОСОБА_4 5 квітня 2002 року був засуджений за сукупністю злочинів не передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2 КК України, один з яких відноситься до категорії тяжких, до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки. В послідуючому 13 лютого 2003 року ОСОБА_4 був засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України, який є злочином середньої тяжкості, з застосуванням ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Після відбуття покарання за даним вироком суду ОСОБА_4 4 червня 2008 року вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час досудового слідства по кримінальній справі по обвинуваченню за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України і був засуджений за вироком суду від 4 лютого 2011 року за ст. 185 ч. 3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі.

Таким чином, ОСОБА_4 на час вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто на 4 червня 2008 року, був засуджений та відбув покарання за вироками суду від 5.04.2002 року за вчинення тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та від 13.02.2003 року за вчинення злочину середньої тяжкості передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Судом першої інстанції під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 2 КК України було встановлено, що підсудній має двох дітей, відносно яких він батьківських прав не позбавлений і яким на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2011 році» не виповнилося 18 років, а тому він підпадає під дію ст. 1 ч. 1 п. «в», ст.ст. 6, 8 ч. 1 п. «б» вказаного Закону.

Посилання апелянта на те, що на момент вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_4 має дві судимості за вчинення тяжких злочинів, є безпідставними так як матеріали даної кримінальної справи вказують на те, що обвинувачений до вчинення даного злочину був засуджений 5.04.2002 року за вчинення тяжкого злочину, а 13.02.2002 року за вчинення злочину середньої тяжкості.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 7 Закону України «Про амністію у 2011 році» амністія не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимостей (у тому числі ту, за якою особа відбуває покарання) за вчинення тяжких злочинів.

Таким чином, суд під час розгляду справи, встановивши, що на момент вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_4 мав дві судимості за вчинення тяжкого і середньої тяжкості злочинів законно та обґрунтовано застосував до ОСОБА_4 Закон України «Про амністію у 2011 році» і звільнив його від кримінальної відповідальності, а провадження по справі закрив.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни постанови суду і задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2012 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.

СУДДІ:

Крамаренко В. І. Олійник В В. Б. Матус В В. В.