Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.07.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого- судді Фазикош Г.В.,

суддів - Мацунича М.В. , Дроботі В.В.,

при секретарі - Козаковій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 16 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх як законний представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», ОСОБА_5, треті особи: Служба в справах дітей Свалявської районної державної адміністрації, відповідача: Полянської сільської ради Свалявського району, третя особа : приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним з моменту вчинення договору іпотеки від 06 березня 2008 року, застосування реституції та зобов'язання внести до Єдиного державного реєстру заборон відчуження майна та державного реєстру іпотек зміни, пов'язанні з визнанням договору недійсним, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Свалявського районного суду від 16 травня 2012 року у задоволенні вказаного позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх як законний представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було відмовлено.

На це рішення апеляційну скаргу подала ОСОБА_1 В скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнити повністю. Свою позицію апелянтка мотивує тим, що, на її думку, рішення постановлено без належної оцінки зібраних у справі доказів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивачка вказує на те, що оскаржуване нею в інтересах неповнолітніх дітей рішення виконавчого комітету Полянської сільської ради від 20 лютого 2008 року за №26 «Про надання згоди на здійснення правочинів стосовно нерухомого майна право користування яким мають малолітні діти» було видане лише за заявою батька неповнолітніх ОСОБА_5, спільної письмової заяви обох батьків не було. Крім того, дозвіл було надано під умовою, яку батьки дітей виконати не можуть, що є не припустимо та суперечить вимогам закону. За цих обставин, апелянтка вважає, що й оспорений нею договір іпотеки є незаконним, порушує права малолітніх дітей та тому є всі підстави для визнання його недійсним ( а.с. 208-213).

В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивачки скаргу підтримав та просив задовільнити із наведених у ній підстав. Представник відповідача скаргу не визнала та просила відхилити. Інші учасники процесу у судове засідання в апеляційній інстанції не 'явилися, справу було розгляну без їх участі відповідно до вимог ч.1 ст.303-1 та ч.2 ст.305 ЦПК України.

Вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія перевірила законність та обгрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, та прийшла до висновку, що скарга є обгрунтованою та підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В даній справі суд першої інстанції встановив, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 06 березня 2008 року було укладено кредитний договір №MKSWGA00000099, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_5 кредитні кошти в сумі 106900.00 дол. США.

06 березня 2008 року між ПАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 06 березня 2008 року. Предметом іпотеки зазначено нерухоме майно - будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розміщено цей будинок. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_6 06.03.2008 року та зареєстрований в реєстрі за №1493.

З матеріалів справи слідує, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про право вланості від 06.09.2002 року.

Згідно наявної у справі довідки виконавчого комітету Полянської сільської ради у цьому будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_1 та двоє малолітніх дітей ОСОБА_3, 1998 р.н. та ОСОБА_4, 2011 р.н.

З матеріалів справи слідує, що 14 травня 2007 року виконавчий комітет Полянської сільської ради прийняв рішення за №293 «Про надання згоди на здійснення правочинів стосовно нерухомого майна право користування яким мають малолітні діти», яким надав ОСОБА_5, мешканцю АДРЕСА_1, згоду на укладення договору іпотеки 3-х кімнатного житлового будинку в АДРЕСА_1, право користування яким мають малолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання кредиту в банку з правом реалізації предмету іпотеки у випадку невиконання умов договору, за умови забезпечення малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правом користування будинком в АДРЕСА_2.

20 лютого 2008 року року виконавчий комітет Полянської сільської ради прийняв рішення за №26 аналогічного змісту ( а.с.51).

Відповідно до наявного у справі витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, будинок в АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_7 також перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 09.02.2006 року, укладеного з ВАТ Державний ощадбанк ( а.с.52).

На вказані вище рішення виконавчого комітету було внесено протести прокурором Свалявського району. При цьому протест прокурора на рішення від 14.05.2007 року №293 було задоволено. Протест прокурора на рішення від 20 лютого 2008 року № 26 було відхилено. Ухвалою судді Свалявського районного суду від 23 червня 2001 року адміністративний позов прокурора Свалявського району щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування від 20.02.2008 року за №26 залишено без розгляду у зв'язку із непідсудністю їх адмінітративному суду. Ця ухвала оспореня прокурором Свалявського району в апеляційному порядку.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, сторони їх не оспорюють, однак надають їм різну правову оцінку. Так, позивачка, яка заявила позов в інтересах своїх неповнолітніх дітей стверджує, що рішення № 26 від 20 лютого 2008 року року виконавчого комітету Полянської сільської ради, суперечить вимогам закону. Цієї ж позиції притримується й прокурор Свалявського району, який також оспорює це рішення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане рішення видане сільською радою в межах її повноважень та у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Проте, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, цей висновок є помиловим.

Так, відповідно до положень Конвенції «Про права дитини», схваленої 44 сесією Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року, держава Україна взяла на себе зобов'язання в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергову увагу приділяти якнакращому забезпеченню інтересів дитини.

Ці зобов'язання реалізуються через спеціальні правові механізми та процедури, одним із яких є одержання легітимного дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дитині, або щодо житла, яким дитина вправі користуватися.

Даючи правову оцінку оспорюваному дозволу органу опіки і піклування у конкретній справі, суд, який відноситься до переліку суб'єктів, зазначених у наведеному вище положенні Конвенції «Про права дитини», повинен враховувати не тільки саму наявність у органу відповідного дискретного повноваження, але й відповідність прийнятого рішення вимогам Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Закону України «Про охорону дитинства», СК та ЖК України та інших нормативних актів.

Зокрема, відповідно до ст.12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава повина охороняти і захищати інтереси дітей при вчиненні правочиів щодо нерухомого майна. При цьому неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Відтак, органи опіки і піклування повинні здійснювати контроль за дотриманням батьками та особами, які їх здійснюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом відповідно до вимог ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків ( усиновлювачів) або одного із них, з ким вона проживає.

Приймаючи оспорюване рішення від 20 лютого 2008 року за №26, виконавчий комітет Полянської сільської ради не врахував вказаного положення закону, оскільки допустив порушення права малолітніх дітей на проживання з батьками, і при цьому взагалі не забезпечив їм збереження права на житло, адже надав дозвіл під умовою, що законом не передбачено, чим порушив вимоги ст.18 Закону України « Про охорону дитинства», ст.64 та ч.1 ст.156 ЖК України.

Крім того, виконавчий комітет не перевірив та не врахував тієї обставини, що на момент надання дозволу під умовою забезпечення малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правом користування будинком в АДРЕСА_2, і цей будинок також перебував в іпотеці. Таким чином, внаслідок прийняття оспорюваного рішення був відсутній правовий механізм реалізації умови надання дозволу.

Колегія також констатує, що в матеріаілах справи відсутні достатні докази того, що на момент прийняття оспорюваного рішення № 26 від 20 лютого 2008 року, позивачка була обізнана про його наявність та про його зміст. До позовної заяви позивачка додала лист виконавчого комітету Полянської сільської ради № 92 від 01 березня 2011 року, в якому стверджується взагалі про відсутність такого рішення ( а.с. 21). Первинні вимоги позивачки були обгрунтовані тим, що такий дозвіл органом опіки і піклування не надавався ( а.с. 4-8). І лише у заяві про збільшення позовних вимог, позивачка заявила вимогу про визнання наявного дозволу недійсним, вказуючи, що дізналася про його існування в ході судового слухання і це твердження не спростоване ( а.с. 46-50).

Зі змісту оспорюваного рішення № 26 від 20 лютого 2008 року видно, що воно було видано за заявою лише батька дітей, відповідача ОСОБА_3 Хоча позивачка ОСОБА_1 й надавала згоду на отримання позики під іпотеку житла, однак висновок щодо її обізнаності про зміст рішення органу опіки та піклування № 26 від 20 лютого 2008 року, і зокрема, про те, що цей дозвіл надано під умовою, є лише припущенням.

За наведених обставин, колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 є обгунтованими та підлягають до задоволення, рішення виконавчого комітету Полянської сільської ради від 20 лютого 2008 року за №26 «Про надання згоди на здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти», в частині надання ОСОБА_5, мешканцю АДРЕСА_1, згоди на укладення договору іпотеки 3-х кімнатного житлового будинку в АДРЕСА_1, право користування яким мають малолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, слід визнати неправомірним та скасувати.

Це, в свою чергу відповідно до вимог ст.71, ст.224, ст.215, ст.203, ст.236 ЦК України є підставою для визнання недійсним з моменту вчинення договору іпотеки від 06 березня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» в особі керуючого Свалявським відділенням №08 філії Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8 (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець) , із застосуванням передбачених законом наслідків.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, п.2-4 ч.1 ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду від 16 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх як законний представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», ОСОБА_5, треті особи: Служба в справах дітей Свалявської районної державної адміністрації, відповідача: Полянської сільської ради Свалявського району, третя особа : приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним з моменту вчинення договору іпотеки від 06 березня 2008 року, застосування реституції та зобов'язання внести до Єдиного державного реєстру заборон відчуження майна та державного реєстру іпотек зміни, пов'язанні з визнанням договору недійсним - скасувати, ухваливши у справі нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх як законний представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Полянської сільської ради від 20 лютого 2008 року за №26 «Про надання згоди на здійснення правочинів стосовно нерухомого майна право користування яким мають малолітні діти, в частині надання ОСОБА_5, мешканцю АДРЕСА_1, згоди на укладення договору іпотеки 3-х кімнатного житлового будинку в АДРЕСА_1, право користування яким мають малолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати недійсним з моменту вчинення договору іпотеки від 06 березня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством КБ « ПриватБанк» в особі керуючого Свалявським відділенням №08 філії Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8 (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець) нерухомого майна та земельної ділянки в АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу.

Вилучити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження майна та державного реєстру іпотек записи щодо обтяження нерухомого майна та земельної ділянки в АДРЕСА_1 на підставі визнаного недійсним договору іпотеки від 06 березня 2008 року.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча: Судді: