Справа № 2220/326/2012

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого судді Шершуна В.В.

суддів: Баса О.Г., Гринчука Р.С.

при секретарі: Бондар О.В.

з участю: ОСОБА_1, який одночасно представляє інтереси ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа приватне підприємство Управлінська компанія „Житлофонд" про звільнення господарського приміщення та стягнення моральної шкоди.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

19 січня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись в суд. Вони вказували, що є власниками квартири АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 10 січня 2001 року. В зв'язку з цим в їхньому користуванні знаходиться сарай № 12, розташований в підвальному приміщені будинку, про що їх повідомила дарувальниця при передачі квартири. В 2008 - 2011 роках вони тимчасово не користувалися сараєм в зв'язку з необхідністю доглядати батьків в іншому населеному пункті. Однак. повернувшись до своєї квартири в грудні 2011 року вони виявили, що їх сарай зайняв ОСОБА_3 та інші відповідачі - члени його сім'ї -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. На їх пропозицію звільнити сарай відповідачі не відреагували, а тому вони вирішили звернутися до суду. Самовільне зайняття сараю викликало у позивачів незручності у зберіганні продуктів, а також конфлікти сварки, тощо. В зв'язку з цим, відповідачі завдали їм моральну шкоду яку ОСОБА_1 оцінює в 1000 грн., а ОСОБА_2 -2000 грн.. Позивачі просили стягнути на їхню користь моральну шкоду солідарно з відповідачів, а також зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняте приміщення сараю.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2012 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині звільнення господарського приміщення і в цій частині провадження по справі закрито.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Вона просить рішення скасувати і постановити нове рішення яким повністю задовільнити її позовні вимоги. При цьому, апелянтка посилається на невідповідність

_______________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції -Федорова Н.О. Провадження № 22ц/2290/1554/12

Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 2

висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Повторюючи доводи вказані в позовній заяві, апелянтка посилається на те, що пропозиція зайняти інший підвал не може бути прийнята, оскільки для приведення його до належного стану необхідні матеріальні і трудові затрати. Крім того, на її думку ОСОБА_1 не відмовлявся від своєї частини позову, а тому в цій частині справа закрита безпідставно. Незаконно вважає апелянтка відмовлено їй в позові і в частині стягнення моральної шкоди, оскільки як вона вказує, внаслідок постійних переживань і хвилювань у неї значно погіршилось здоров'я і порушився звичний спосіб життя.

ОСОБА_1 рішення і ухвалу суду не оскаржував.

Розглядаючи справу згідно вимог ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, фактичні обставини справи, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено в судовому засіданні, жилий будинок по АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію у другому кварталі 1987 року та на підставі рішення виконкому міської ради від 15.12.1988 року за № 186 був зареєстрований за Шепетівським заводом культиваторів.

В інвентарній справі на будинок знаходиться поверховий план підвалу станом на 02.09.1988 року. Дев'ятиповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 складається із 144 квартир. Для обслуговування кожної квартири в підвальному поверсі будинку були побудовані приміщення кладових.

Приміщення кладових на плані не пронумеровані, так як при заселенні будинку квартиронаймачами, нумерацію кладових для кожної квартири встановлювала організація, в якої на балансі рахувався будинок, в даному випадку Шепетівський завод культиваторів. Вказане підтверджується повідомленням КП «Шепетівське БТІ»від 06.03.2012 року за № 76.

Судом встановлено, що початкова нумерація комор у підвальному приміщенні була порядковою та номер комори відповідав номеру квартири, крім того, номер кожної комори зазначався на її дверях.

Разом з тим, відповідно до повідомлення директора ПП УК «Житлофонд»від 07.03.2012 року на даний час початкова нумерація підвальних приміщень порушена власниками квартир. їх початковий розподіл неможливий, оскільки в конфлікт будуть втягнуті всі жителі будинку.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору обміну від 24.12.1999 року, наявного в матеріалах інвентарної справи, ОСОБА_8 став власником квартири АДРЕСА_1.

У подальшому останній, 10.01.2001 року подарував належну йому квартиру № 6 через свого довірителя ОСОБА_9 позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх дітям ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є її власниками на даний час.

В свою чергу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали в дар від ОСОБА_12 10.01.2001 року квартиру № 12 у цьому ж будинку, що підтверджується договором дарування квартири, наявного у матеріалах інвентарної справи.

Отже, як обґрунтовано визнав суд першої інстанції у зв'язку із зміною власників квартир № 6 та № 12 змінювався і порядок користування кладовими підвальних приміщень.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх діти ОСОБА_5, ОСОБА_6 є власниками квартири № 20, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 19.12.1997 року.

Відповідно до схеми розташування камер у підвальному приміщенні будинку № 16. наявної у матеріалах справи, відповідачі користуються камерою № 16 та камерою № 17. При цьому, камерою № 17 - з 1987 року, а камерою № 16 - з 2010 року.

Дійсно, як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 29.08.1992 року. наявного в матеріалах інвентарної справи, ОСОБА_13, уклавши з виконкомом Шепетівської міської ради даний договір, була власником квартири АДРЕСА_1, а отже, саме вона повинна була і користуватись коморою № 16 (початкової нумерації). На даний час нею користується сім'я відповідачів.

Крім того, як вбачається з вищевказаної схеми, більшість комор підвального приміщення мають номери та всі вони розташовані по порядку. Разом з тим, на багатьох з них, у зв'язку з заміною дверей, користувачів комор тощо, відсутні номери на дверях, в тому числі взагалі відсутній і номер спірної комори №12.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не доведено факту зайняття сім'єю відповідачів саме комори № 12 підвального приміщення будинку АДРЕСА_1, натомість з вищевказаної схеми вбачається, що хоча на даний час відповідачі користуються коморами підвального приміщення, номери на яких відсутні, враховуючи принцип порядковості, це є комори під №№ 16 та 17. Іншого суду не доведено і в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного у позові.

Крім того, суду першої інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу наявності, в силу ч. 1 ст. 369 ЦК України, такої домовленості між співвласниками квартир, при якій за позивачами закріплено право користування саме тією коморою, якою на даний час користуються відповідачі. Натомість, доведено факт наявності між жителями будинку домовленості про такий порядок користуваннями підвальним приміщенням, при якому власники квартир №№1-15 будуть користуватись коморами у підвальному приміщенні, які відгороджені стіною від інших комор у підвальному приміщенні, в тому числі і власники квартири № 6, що підтверджується схемою підвального приміщення, порядком розташування в ньому комор та їх кількістю.

Також, звертаючись до суду з даним позовом та ставлячи перед відповідачами одну з вимог - зобов'язання звільнити самовільно зайняте приміщення сараю № 12, позивачі не надали суду жодного доказу надання саме такого статусу даному приміщенню (сарай, комора, кладова, господарське приміщення, підвальне приміщення тощо).

Крім того, судом встановлено, що на даний час підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 має вільні комори. А отже, право спільної сумісної власності на будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, позивачів не порушене та вони можуть ним вільно скористатись, обравши собі одну із комор у користування.

Наявні у справі попередження, адресовані мешканці квартири № 20 ОСОБА_4 від приватного підприємства Управлінська компанія «Житлофонд»про необхідність звільнення самовільно зайнятого підвалу квартири № 6 суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки це не є компетенцією даного підприємства та, крім того, наявність таких ніяким чином не підтверджує належність спірного підвалу позивачам.

Також суд правильно не взяв до уваги довідку, наявну у матеріалах справи, посвідчену майстром дільниці ПП УК «Житлофонд»про те, що сарай № 12 належить сім»ї позивачів, оскільки суду не доведено того факту, що спірний підвал має саме такий номер.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, про те, що саме позивачі повинні користуватись підвальним приміщенням, яким користуються відповідачі.

При цьому, суд обґрунтовано виходив з того, що, у відповідності до ч. 2 ст. 382 ЦК України позивачам і відповідачам, і іншим власникам квартир будинку АДРЕСА_1 кладові у підвальних приміщеннях належать на праві спільної сумісної власності. Відповідно ж до ч. 1 ст. 369 ЦК України всі мешканці будинку, як співвласники даних комор, повинні ними володіти та користуватись за загальною домовленістю між собою. Отже, будь-які домовленості про порядок користування коморами між лише декількома власниками квартир судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки в даній домовленості повинні приймати участь всі власники квартир багатоквартирного житлового будинку.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд виходив з того, що позивачами не надано жодного доказу завдання позивачам моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями відповідачів, в тому числі суду не доведено і того факту, що погіршення стану здоров'я 12.01.2012 року ОСОБА_2 стало наслідком таких дій з боку останніх. Не здобуто таких доказів і в судовому засіданні.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процессуального та матеріального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.В. Шершун