Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/656/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевцова Н.В.

Категорія - Злочини проти життя та здоров'я особи (крім справ, що порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого) (усього), з них Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Деревінський С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Медведенка Ю.С.,

суддів: Деревінського С.М., Палічука А.О.,

з участю секретаря Берневек О.А.,

прокурора Чечіної В.О.,

захисника-адвоката Перемот О.Г.,

засудженого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда кримінальну справу за апеляційною скаргою і доповнення до неї засудженого ОСОБА_4 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2011 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цибулеве, Знам'янського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працює, проживає АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 22.11.2006 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 рік;

- 28.05.2008 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

- 17.05.2011 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, -

засуджено і призначено покарання: - за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років; - за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; - за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.05.2011 року остаточно до відбуття призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 3 місяці.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 6000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в сумі 750 грн. 72 коп.

У справі вирішене питання речових доказів відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Суд визнав винним ОСОБА_4 у тому, що він, в період з 8.04.2011 року по 13.04.2011 року проходячи біля будинку АДРЕСА_3 у дворі побачив металеву рейсу, яку вирішив таємно викрасти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисних спонукань, через паркан ОСОБА_4 проник на огороджену територію даного домоволодіння, звідки з двору, повторно, таємно викрав металеві вироби, а саме: дверцята чавунні до плити пічного опалення, вартістю 45 грн.; кутник металевий, вартістю 14,73 грн.; кутник металевий, вартістю 11,05 грн.; швелер металевий, вартістю 42,80 грн.; металеву трубу, вартістю 9,28 грн. та дві металеві рейси, вартістю 302,45 грн. кожна, а всього викрав чужого майна, яке належить потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 727 грн. 76 коп.

З викраденим ОСОБА_4 з місця злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.

12.04.2011 року приблизно о 16 год. біля АДРЕСА_2, ОСОБА_4 зустрів ОСОБА_7 з яким зав'язав розмову.

Під час розмови, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла сварка, яка переросла у бійку. Під час бійки, маючи і реалізуючи умисел на спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 умисно наніс ОСОБА_7 три удари кулаками обох рук в тулуб з двох сторін та один удар правою рукою в щелепу.

У результаті злочинних дій, ОСОБА_4 умисно спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: двох саден та забійної рани на обличчі, синця на грудній клітині, перелому 9 ребра зліва, які відносяться до категорії середньої тяжкості, що потягли тривалий розлад здоров'я.

1.05.2011 року приблизно о 17 год. перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_4 і ОСОБА_8 знаходилися на цвинтарі «Хуторний», що розташований в с. Цибулеве, Знам'янського району, Кіровоградської області. Між ними на ґрунті неприязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 маючи і реалізуючи умисел на умисне вбивство, діючи умисно та цілеспрямовано збив ОСОБА_8 з ніг на землю. Потім, ОСОБА_4 почав наносити ОСОБА_8 удари ногами, обутими в сандалії, зокрема : не менше одного удару в обличчя і не менше трьох ударів в грудну клітину. Після цього, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 на території цвинтаря знайшов дерев'яну палку, якою наніс ОСОБА_8 не менше чотирьох ударів в область спини.

Всього, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_8 не менше 30 травматичних впливів у життєво важливі органи та умисно спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: тупої сочитанної масивної травми голови, грудної клітини та живота; субарахноїдального крововиливу правого півкулі головного мозку та півкулі мозжечка, множинних переломів ребер, перелому грудини, розриву легких з крововиливом в плевральні полості, крововиливу в клітчатку переднього середостіння під епікард основи серця, під ендокард розрив правої нирки, з формуванням забрюшиної гематоми, які відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких у це й же день настала смерть потерпілого ОСОБА_8

У апеляційній скарзі та доповнені до неї засуджений ОСОБА_4 не оспорюючи обставини справи і кваліфікацію злочинів за ч. 3 ст.185, ч. 1 ст.122 КК України, за якими його засуджено, просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування. Свої доводи мотивує тим, що ним не заперечується факт нанесення ОСОБА_8 ударів після того, як застав його на цвинтарі під час вчинення злочину, але як вважає апелянт в ході досудового і судового слідства не встановлено, що саме від його дій настала смерть потерпілого, оскільки після побиття ОСОБА_8 був живий і здоровий. До того ж умислу на вбивство ОСОБА_8 у нього не було. На думку апелянта, судом не прийнято до уваги, що труп потерпілого знайдено не у тому місці, де він його бив, а у свідка ОСОБА_9 штани були в крові. Також, як вважає апелянт, порушені його права у тому числі на захист, оскільки не допитано свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, а відтворення обстановки та обставин події проведено не на місці злочину. Суд відмовив у задоволенні його клопотання з приводу допиту цих свідків та фіксування судового процесу технічними засобами.

Заслухавши доповідача, провівши в ході апеляційного розгляду судове слідство в обсязі допиту засудженого ОСОБА_4 по епізоду вбивства потерпілого ОСОБА_8 та дослідження матеріалів кримінальної справи щодо особи засудженого, дослідивши матеріали справи і доводи апеляції. В дебатах заслухавши засудженого, який просив його дії перекваліфікувати з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 121 КК України мотивуючи тим, що умислу на вбивство потерпілого у нього не було, заслухавши прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін. Заслухавши захисника-адвоката Перемот О.Г., яка підтримала позицію засудженого, вислухавши останнє слово ОСОБА_4, колегія суддів визнає апеляційну скаргу засудженого і доповнення до неї такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст.115 КК України за обставин, встановлених вироком є правильним, оскільки ґрунтується на об'єктивному, повному і всебічному досліджені доказів, зібраних у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку та правильно оцінених судом.

Так, засуджений ОСОБА_4 винність у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, а у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визнав частково, суду першої інстанції та апеляційному суду показав, що в квітні 2011 року, проходячи повз домоволодіння ОСОБА_12 замітив купу металевих виробів, які вирішив викрасти. Через паркан, переліз на територію домоволодіння, де викрав майно, найменування, вартість, як вказано в обвинуваченні. Викрадене відніс додому, а потім його батько здав на металобрухт.

Після того, як співмешканка повідомила, що її образив ОСОБА_7, він разом з нею пішов до тітки, де зустрів його і наніс ОСОБА_7 два удари кулаком в тулуб зліва та один удар кулаком в тулуб справа. Після цих ударів, ОСОБА_7 продовжував тримати його за одяг, а він наніс йому один удар кулаком в обличчя від якого ОСОБА_7 впав на землю.

1.05.2011 року був поминальний день, після відвідування цвинтаря, де вживав алкогольні напої, о 12 год. вернувся додому, де відпочивав. Потім на прохання матері, о 16 год. 30 хв. разом з ОСОБА_13 пішов на цвинтар «Хуторське», що в с. Цибулеве, щоб забрати свого батька, який знаходився у стані алкогольного оп'яніння. Коли підходили до цвинтаря, біля могилки побачив ОСОБА_8, який нагнув пам'ятник до землі, а ОСОБА_14 знаходилася поряд на колінах і гребла. Побачивши його, ОСОБА_8 став тікати, він догнав його і ударом по ногам, збив з ніг. Ногою наніс ОСОБА_8 два удари в живіт, а потім дерев'яною палкою, яку взяв зі столу наніс три удари по лівому плечу. Після цього, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_9 і ОСОБА_16. допомогли ОСОБА_8 підвестися на ноги і сісти на лавку. Потім всі, окрім ОСОБА_8 випили горілки, а потерпілий пішов в напрямку старого цвинтаря. Він пішов до голови сільської ради та завідуючої цвинтарем, що б викликали міліцію з приводу крадіжок ОСОБА_8 металу з могил. Коли повернувся на цвинтар, побачив ОСОБА_8 в іншому місці побитим, в крові, а поряд з ним знаходився ОСОБА_9, одяг якого теж був у крові. ОСОБА_9 сказав, що ОСОБА_8 намагався втекти, потім він допомагав викликати карету «Швидкої допомоги»та міліцію.

Апеляційному суду ОСОБА_4 пояснив, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_8 йому спричинив ОСОБА_9

Незважаючи на те, що засуджений ОСОБА_4 винність свою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України визнав, а у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визнав частково, його вина у вчиненні інкримінованих злочинів повністю підтверджена дослідженими судом доказами:

Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що 1.05.2011 року їй по телефону повідомили, що сина сильно побили і він помер у кареті «Швидкої допомоги ».

Свідок ОСОБА_14, яка співмешкала з ОСОБА_8, суду показала, що після обіду, 1.05.2011 року разом з ОСОБА_8 прийшла на цвинтар, де були батьки ОСОБА_4, ОСОБА_9 Коли до них прийшов ОСОБА_4, почав бити її, а потім ОСОБА_8 кулаками в обличчя, від чого той упав.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що 1.05.2011 року на території цвинтаря с. Цибулеве, разом з ОСОБА_4, ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 розпивав алкогольні напої. Коли прийшли ОСОБА_14 та ОСОБА_8, останнього ОСОБА_4 звинуватив у крадіжки металу з могил та бив кулаками рук по спині, в обличчя, а потім бив по тілу палицею. Від ударів ОСОБА_8 упав на землю, а ОСОБА_4 наніс йому ще де кілька ударів палицею по спині.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що 1.05.2011 року приблизно о 17 год. 15 хв. зустріла ОСОБА_18, яка розповіла, що на цвинтарі ОСОБА_4 б'є її племінницю ОСОБА_14 Вона пішла на цвинтар, на землі побачила ОСОБА_14 з закривавленим обличчям. Потім, пішла на могилу матері, що на території «старого»цвинтаря. Коли була біля могили, почула стон, підійшла і побачила, що обличчям до землі лежить ОСОБА_8, з обличчя та з роту йшла кров. На її запитання він відповів, що його побив ОСОБА_4 дерев'яною палицею, ногами та стрибав на нього зверху, просив води. Коли приїхала карета «Швидкої допомоги», лікар сказав, що ОСОБА_8 помирає.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що 1.05.2011 року разом з ОСОБА_4 пішов на цвинтар щоб привести батька останнього додому. Коли були на цвинтарі, прийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_14, які разом з ними розпивали алкогольні напої. Потім ОСОБА_4 звинуватив ОСОБА_8 у крадіжки швелерів з могил. Виникла сварка, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_8 біля трьох ударів в область ребер зліва, а можливо й по ногам. Від ударів ОСОБА_8 впав на землю, ОСОБА_4 наказав йому підніматися й уходити, що той і зробив.

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що 1.05.2011 року приблизно о 16 год. 30 хв. підходячи до цвинтаря побачила, що четверо осіб сидять, а один палицею б'є людину, що лежить на землі. Коли підійшла ближче, побачила, що ОСОБА_4 палицею б'є ОСОБА_14, яка лежить на землі закривавлена. Свої дії ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_14 викрали швелера з могил, а він їх за це побив. На її питання, ОСОБА_4 указав на канаву, де лежав побитий, весь в крові ОСОБА_8

Крім того, вина засудженого ОСОБА_4 об'єктивно підтверджується матеріалами кримінальної справи: - висновком судово-медичної і додаткової судово-медичної експертиз № 74 від 17.06.2011 року, від 7.07.2011 року про локалізацію, механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_8, а також те, що вони відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння і стали причиною смерті потерпілого. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_8 могли виникнути за обставин, вказаних ОСОБА_4 в ході відтворення обстановки та обставин події за його участю (т.№ 1 а.с.61-65, 153-156); - висновком судово-імунологічної експертизи № 427 від 7.06.2011 року, згідно якого на брюках і сандалеті ОСОБА_4 виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_8 (т.№1 а.с.69-71); - протоколом відтворення обстановки та обставин події від 6.07.2011 року, згідно якого ОСОБА_4 показав і розказав за яких обставин і яким чином 1.05.2011 року на території цвинтаря «Хуторське»с. Цибулеве, Знам'я нського району Кіровоградської області спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження (т.№1 а.с.148-150); - протоколом очної ставки від 21.07.2011 року між свідком ОСОБА_14 та ОСОБА_4, згідно результатам якого свідок підтвердила дані нею показання про те, що ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження їй і ОСОБА_8 (т. № 1 а.с.160-161).

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що вина засудженого ОСОБА_4 доказана повністю, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст.115 КК України оскільки він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а також вбивства, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Цей висновок ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванню обставин справи і дослідження доводів засудженого ОСОБА_4, правильно встановлених фактичних обставин та зроблений на належних, допустимих, достатніх і достовірних доказах вірно оцінених судом.

До того ж висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.185, ч. 1 ст. 122 КК України та кваліфікація дій саме за цими нормами кримінального закону, не заперечуються засудженим в апеляційній скарзі та доповненні до неї, у зв'язку з чим відповідно до ст. 365 КПК України відсутні апеляційні підстави для визнання цієї кваліфікації та доведеності вини неправильними або помилковими.

Поряд з цим, щоб уникнути відповідальності за дійсно вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_4 дав суду показання, що умислу на умисне вбивство ОСОБА_8 у нього не було. При цьому, під час апеляційного розгляду справи засуджений вказав, що потерпілого вбив ОСОБА_9, оскільки його одяг був в крові потерпілого.

До цих показань ОСОБА_4, які покладені в основу доводів апеляційної скарги, колегія суддів відноситься критично, як до таких, що не відповідають дійсності, оскільки є надуманими такими, що наводяться як спосіб захисту й повністю спростовані сукупністю зібраних і досліджених доказів по справі, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку.

Так, із показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_13 і ОСОБА_18 достовірно встановлено, що 1.05.2011 року на території цвинтаря с. Цибулеве знаходилися ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_8, всі разом, окрім ОСОБА_14 і ОСОБА_8 вживали алкогольні напої. ОСОБА_4 звинуватив ОСОБА_8 у крадіжки металу з могил, на ґрунті неприязних відносин, в ході сварки почав наносити йому багато чисельні удари кулаками, ногами, а потім палицею в життєво важливі органи -в голову, грудну клітину та в живіт.

Після побиття, ОСОБА_8 відійшов в інший бік цвинтаря і знаходився у рові, де його закривавленим та побитим побачила ОСОБА_17, якій потерпілий сказав, що його побив саме ОСОБА_4

Отже, допитом свідків ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_13 і ОСОБА_18 встановлено, що окрім ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_8 ніхто не бив, в тому числі й ОСОБА_9

За таких обставин, доводи засудженого ОСОБА_4, що смерть ОСОБА_8 настала від дій ОСОБА_9 є безпідставними, такими, що не знай шли свого об'єктивного підтвердження. При цьому, з показань цих свідків встановлено, що ОСОБА_9 у той день знаходився у стані алкогольного сп'яніння та після побиття перетягував ОСОБА_8, а тому й міг забруднитися його кров'ю.

Показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_13 і ОСОБА_18, в тому числі й ті, що після того як ОСОБА_4 побив ОСОБА_8, останній відійшов від нього у напрямку старого цвинтаря, а потім лежав у рові., тобто міг вчиняти активні дії ( йти, повзати, розмовляти і таке інше) об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 74 від 17.06.2011 року, згідно якого встановлена локалізація тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_8, що вони утворилися в один час, від не менш як 30 травматичних дій, відносяться до категорії тяжких, як небезпечні для життя в момент заподіяння та стали причиною смерті потерпілого. Після отримання тілесних ушкоджень, які стали причиною його смерті, ОСОБА_8 деякий час міг вчиняти активні дії (т.№ 1 а.с.61-65).

Наведене ще й спростовує доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що оскільки після побиття, ОСОБА_8 вчиняв активні дії (ходив, розмовляв і таке інше) це свідчить, що не від його травматичних дій настала смерть потерпілого.

Разом з цим, про наявність у ОСОБА_4 умислу саме на умисне вбивство ОСОБА_8 свідчить мотив вчинення злочину, який виразився в тому, що засуджений звинуватив потерпілого в крадіжці металу з могил, а це переросло в неприязнь та стало наслідком сварки, а потім і вбивства.

Також про умисел ОСОБА_4 на умисне вбивство, свідчить: - локалізація тілесних ушкоджень, завданих ним потерпілому (голова, грудна клітина і живіт), тобто життєво важливі органи; - кількість травмуючи дій не менше 30; - механізм їх спричинення (кулаками, ногами та палицею) в короткий проміжок часу. Викладене в сукупності свідчить проте, що спричиняючи ОСОБА_8 тілесні ушкодження, ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого, свідомо допускав і бажав настання смерті ОСОБА_4 на, що суд першої інстанції правильно вказав у вироку.

До того ж колегія суддів враховує роз'яснення п 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»№ 2 від 7.03.2003 року, згідно якого умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст.115 КК України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при спричиненні ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, умисел у ОСОБА_4 був направлений на його умисне вбивство і в цьому немає жодного сумніву. За таких обставин дії ОСОБА_4 судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.115 КК України, а тому підстав для задоволення доводів апеляції та перекваліфікації дії засудженого на ст. 121 КК України, немає.

Колегія суддів не може не зазначити, що в ході досудового слідства ОСОБА_4 намагався уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним особливо тяжкий злочин і хоча й визнав винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, але був не до кінця щирим, у своїх показаннях вказував не всю кількість тілесних ушкоджень, які умисно завдав потерпілому ОСОБА_8

Однак, незважаючи на це висновком додаткової судово-медичної експертизи № 74 від 7.07.2011 року встановлено, що тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_8 могли виникнути за обставин, вказаних ОСОБА_4 в ході відтворення обстановки та обставин події за його участю, але кількість тілесних ушкоджень, виявлених при досліджені трупа, не відповідає кількості травматичних дій, вказаних обвинуваченим (т.№ 1 а.с.153-156).

Те, що саме засуджений вчинив умисне вбивство ОСОБА_20 підтверджується також висновком судово-імунологічної експертизи № 427 від 7.06.2011 року, згідно якого на брюках і сандалеті ОСОБА_4 виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_8 (т.№1 а.с. 69-71).

Даним висновком експертизи також спростовуються доводи засудженого, що після того, як він наніс удари ОСОБА_8, у потерпілого тілесних ушкоджень та кровотечі, не було.

Не може залишитися поза увагою колегії суддів й показання самого засудженого ОСОБА_4, данні в ході досудового і судового слідства, згідно яких він хоча і не вказував на дійсну кількість завданих ним ОСОБА_8 травматичних дій, але не заперечував, що лише тільки він наносив потерпілому удари і спричинив йому тілесні ушкодження, виявлені в ході судово-медичної експертизи трупа, і що від його дій настала смерть потерпілого.

При цьому, свої показання ОСОБА_4 підтвердив 6.07.2011 року в ході відтворення обстановки та обставин події, що зафіксовані в протоколі даної слідчої дії, згідно результатам якої засуджений указав та розказав за яких обставин і яким чином 1.05.2011 року на території цвинтаря «Хуторське»с. Цибулеве, Знам'янського району, Кіровоградської області спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження (т.№1 а.с.148-150). Про відповідність показань засудженого дійсності в частині, де він вказує на обставини спричинення ним потерпілому тілесних ушкоджень, свідчить висновок додаткової судово-медичної експертизи №74 від 7.07.2011 року, згідно якого тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_8 могли виникнути за обставин, вказаних ОСОБА_4 в ході відтворення обстановки та обставин події за його участю (т.№ 1 а.с.153-156).

Разом з цим, колегія суддів не може не вказати, що сам по собі факт проведення відтворення обстановки і обставин події не на цвинтарі, де ОСОБА_4 вчинив злочин, а в приміщенні Знам'янського РВ УМВС України в області, де в присутності захисника та понятих засуджений показав і розказав за яких обставин спричинив потерпілому тілесні ушкодження, не може бути підставою для визнання протоколу даної слідчої дії неналежним, недопустимим і недостовірним доказом у справі та не може бути підставою для скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, як в апеляції просить засуджений.

Також колегія суддів критично ставиться до доводів апеляції засудженого ОСОБА_4, згідно яких, якщо судом відмовлено у задоволенні його клопотання про допит свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, то на його думку це неповнота і однобічність дослідження доказів у справі.

Проте, вивченням протоколу судового засідання встановлено, що в ході судового слідства засуджений ОСОБА_4 не заявляв клопотання про виклик і допит вказаних свідків. Дану обставину під час апеляційного розгляду справи підтвердив захисник-адвокат Перемот О.Г.

До того ж гідно показань засудженого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_13 і ОСОБА_18 на цвинтарі під час побиття ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_8, не було ОСОБА_10 і ОСОБА_11

Тому показаннями цих свідків не можуть бути підтверджені або спростовані доводи засудженого, що у нього не було умислу на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8, а також, що потерпілого вбив ОСОБА_9, а не він.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляції про неповноту і однобічність судового слідства, безпідставні.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги зібрані у справі докази та доводи апеляції в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду, згідно яких саме ОСОБА_4 умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_8 за обставин, викладених у вироку відповідають фактичним обставинам справи і зібраним доказам, які суд першої інстанції дослідив повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Тому, колегія суддів вважає, що суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 саме за ч. 1 ст. 115 КК України, і у цьому немає жодного сумніву, оскільки такий висновок ґрунтується на належних, достовірних, допустимих і достатніх доказах, зібраних у справі та вірно оцінених судом.

Однак, бажаючи будь-яким шляхом добитися скасування вироку суду і направлення справи на додаткове розслідування, засуджений ОСОБА_4 в доповненні до апеляції вказав, що судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме не розглянуто його клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами.

Проте, вивченням протоколу судового засіданні встановлено, що в ході судового слідства засуджений ОСОБА_4 не заявляв клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, це також підтвердив під час апеляційного розгляду справи захисник-адвокат Перемот О.Г.

Отже, доводи апеляції засудженого з приводу не розгляду судом його клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не відповідають дійсності, а тому є надуманими.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи, колегія суддів прийшла до висновку, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку або перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено. Також не встановлено упередженого ставлення суду до засудженого ОСОБА_4 під час розгляду справи.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що процесуальні права засудженого ОСОБА_4 та їх реалізація в ході судового розгляду справи були забезпечені та дотримані, і їх істотних порушень, не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів не знайшла жодної підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_4 про скасування вироку суду та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд або для перекваліфікації дії засудженого на ст. 121 КК України.

На переконання колегії суддів, покарання засудженому ОСОБА_4 судом призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України в межах санкції ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 і ч. 1 ст.115 КК України за якими його засуджено.

Так, при призначенні ОСОБА_4 покарання судом в повній мірі враховано, що він вчинив особливо тяжкий злочин у сукупності із тяжким і середньої тяжкості злочинами.

Характеризуючи особу засудженого, суд обґрунтовано зазначив, що він характеризується негативно, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не займався суспільно корисною працею.

Враховуючи вимоги ст. 365 КПК України, колегія суддів погоджується з визнаними судом першої інстанції обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 зокрема: його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а також, з тим, що вчинення ОСОБА_4 злочину у стані алкогольного сп'яніння визнано обставиною, яка обтяжує його покарання.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд в повній мірі врахував тяжкість вчинених злочинів, ступінь його суспільної небезпечності, дані про особу засудженого, а також наслідки вчиненого і прийшов до цілком вірного висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначив йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 70 КК України, яке за своїм видом і розміром в тому числі й в остаточному розмірі та виді є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Не знаходячи підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_4 колегія суддів залишає її без задоволення.

Керуючись статтями 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу і доповнення до неї засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_4, без змін.

Судді:

Медведенко Ю.С. Деревінський С.М. Палічук А.О.