УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 10/2690/781/201 Головуючий у 1-ій інстанції - Ліщук Т.О.

Категорія - ст. 236-8 КПК України Доповідач - Верховець Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Верховець Т. М.

суддів Дмитренко Г.М., Лук'янець Л.Ф.,

за участю прокурора Карпука Ю.А.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах скаржника ОСОБА_3 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30 грудня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, залишено без задоволення.

На обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що кримінальну справу порушено з дотриманням вимог ст. 98 КПК України, за наявності передбачених законом приводу й підстав, якими стали достатні дані про наявність у діях ОСОБА_3 ознак злочину, й законність джерел отримання цих даних сумнівів не викликає. Постанова про прийняття такого процесуального рішення винесена уповноваженою посадовою особою, в ній вказані стаття кримінального закону, за якою порушено справу, та її подальше спрямування. А встановлення способу заволодіння майном та інших кваліфікуючих ознак злочину, на що посилався скаржник, має здійснюватися в ході досудового слідства.

В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах скаржника ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що суд, всупереч вимогам ст. 236-8 КПК України, не перевірив передбачених законом приводів для порушення справи й не взяв до уваги, що матеріали перевірки, зареєстровані в ЖРЗПЗ, як зазначено в постанові слідчого, згідно зі ст. 94 КПК України таким приводом не є. На думку апелянта, відсутні й підстави для порушення кримінальної справи, оскільки доводи, викладені в заяві ОСОБА_4 про злочин, не перевірені, матеріали, на підставі яких порушено справу, не містять даних навіть про подію злочину, а в ході перевірки не встановлено способу заволодіння майном, що є необхідною кваліфікуючою ознакою шахрайства. Судом не перевірено законність джерел одержання даних, що стали підставою для порушення справи, та не взято до уваги, що таке рішення прийнято поза межами встановленого ст. 97 КПК України десятиденного строку після подання заяви про злочин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, думку прокурора про законність і обґрунтованість постанови суду, залишення її без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи за скаргою й матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, в порядку ст.236-8 КПК, повинен належним чином дослідити матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, встановити, чи мав орган досудового слідства на час її порушення достатні приводи та підстави, передбачені ст.94 КПК України, і чи з законних джерел вони були отримані, а також перевірити доводи скаржника про те, що в оскаржуваній постанові відсутні дані, які вказують на наявність підстав і приводів для порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.

Як зазначено в постанові про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 30.12.2011 року, підставою для порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України є наявність в діях невстановленої особи ознак складу злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Приводом для порушення кримінальної справи, як зазначено в постанові, є заява ОСОБА_4 та матеріали перевірки зареєстровані в ЖРЗПЗ № 22458 від 07.11.2011 року. При цьому, згідно постанови, слідчим встановлено, що в період часу з 20 серпня 2009 року по 11 травня 2010 року у невстановлений слідством час за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3, 10985 року народження, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 7 300 000грн., , які належали гр. ОСОБА_4, 1974 року народження, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Суд першої інстанції розглянувши скаргу ОСОБА_3 на вищезазначену постанову дійшов висновку, що при порушенні кримінальної справи слідчим СВ Оболонського РУ ГУ УМВС України в м. Києві, були належним чином виконані вимоги ст. ст. 94-98 КПК України, щодо наявності приводів та достатніх підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, рішення прийняте компетентною особою, законність джерел отримання даних, які стали підставою для порушення кримінальної справи, не викликає сумнівів, тому вона є законною і обґрунтованою.

Однак, такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним, оскільки, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд в достатній мірі не перевірив доводи скарги, та не обґрунтував їх на підставі досліджених у судовому засіданні матеріалів, які стали підставою для порушення справи.

Так, на а.с. 6-7 наявна постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 листопада 2011 року, згідно якої в порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України, за фактом заволодіння ОСОБА_3 шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_4, відмовлено на підставі п.2ст.6 КПК України.

Крім того, в поясненнях до заяви про злочин, ОСОБА_4 вказував, що постановою слідчого СВ Саратського РУ МВС України в Одеській області від 04.04.2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою його представнику ОСОБА_5, за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.190 КК України, за фактом заволодіння ОСОБА_3 його грошовими коштами, шахрайським шляхом.

Порушуючи кримінальну справу 30.12.2011 року слідчий послався, як на підставу її порушення, на матеріали перевірки зареєстровані в ЖРЗПЗ № 22458 від 07.11.2011 року, тобто на ті ж матеріали, які стали підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.

На зазначені обставини суд першої інстанції, при розгляді скарги, уваги не звернув, не перевірив відповідність оскаржуваної постанови вимогам п.11ч.1ст.6 КПК України, як не звернув уваги і на невідповідність заяви ОСОБА_4 про злочин, постанові про порушення кримінальної справи від 30.12.2011 року.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи скаржника про недотримання слідчим, при порушенні кримінальної справи вимог ст. 22 КПК України.

Зазначені вище порушення закону, допущені суддею при розгляді даної скарги, колегія суддів вважає істотними, тому постанова суду, як незаконна підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути недоліки, викладені в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, належним чином перевірити доводи скаржника, викладені в скарзі та апеляції, про незаконність порушення кримінальної справи та в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам ст.236-8 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисника ОСОБА_2, в інтересах скаржника ОСОБА_3, на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2012 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30 грудня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.

С У Д Д І :

______________ ______________ ______________

Верховець Т.М. Дмитренко Г.М. Лук'янець Л.Ф.