УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 10/2690/1094/2012 Головуючий у 1-ій інстанції - Волокітіна Н.Б.

Категорія - ст. 236-8 КПК України Доповідач - Верховець Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Верховець Т. М.,

суддів Ковальської В.В., Полтавцевої Г.А.,

за участю прокурора Карпука Ю.А.,

розглянувши в приміщенні суду в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах скаржника ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в м. Києві від 13 березня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, залишено без задоволення.

На обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що кримінальну справу порушено за наявності передбачених ст. 94 КПК України приводу й достатніх підстав, законність отримання яких не викликає сумніву. А доводи захисника у скарзі стосуються оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи та здійснюється лише при розгляді справи по суті.

В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах скаржника ОСОБА_3, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону й невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати як постанову суду, так і постанову слідчого про порушення кримінальної справи. При цьому вказує, що дані, які стали підставою для порушення кримінальної справи, зібрані не під час дослідчої перевірки, а в ході досудового слідства у справі, порушеній за фактом ДТП.

Крім цього, апелянт вважає, що дані, які стали підставою для порушення справи, не свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 ознак злочину. Зокрема, вказує, що потерпіла про обставини ДТП фактично повідомити нічого не змогла, свідки-очевидці пригоди, навпаки, вказували про винуватість у її виникненні не скаржника а другого учасника - ОСОБА_5, а допитані як свідки працівники міліції є зацікавленими у справі особами. Аналізуючи висновки експертиз, захисник зазначає, що вони або не вказують про наявність у діях ОСОБА_3 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, або проведені за відсутності вихідних даних про те, на який сигнал світлофора рухався другий учасник ДТП. Також посилається на невідповідність судово-медичних даних про характер отриманих другим учасником пригоди тілесних ушкоджень даним протоколу огляду місця події.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність і обґрунтованість постанови суду, залишення її без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи за скаргою й матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, колегія суддів вважає, що апеляція захисників задоволенню не підлягає з насту

· пних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи за скаргою і протоколу судового засідання, розглядаючи скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи, суддя відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України дослідив матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, та дійшовши висновку про законність порушення кримінальної справи, обґрунтування прийнятого рішення виклав у мотивувальній частині постанови, з яким колегія суддів погоджується.

Так, згідно з постановою про порушення кримінальної справи, яка була предметом оскарження, органом досудового слідства встановлено, що ОСОБА_3 07 липня 2007 року приблизно о 12.40 год., керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вулиці Народного Ополчення зі сторони вулиці Вінницької в напрямку Севастопольської площі в м. Києві, виїхавши на регульоване перехрестя з вулицею Смілянською на дозволяючий сигнал світлофора, допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України. А саме, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком зміни напрямку руху, пов'язаної з виконанням маневру повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався назустріч, а продовжив рух з виїздом на перехрестя вулиць Народного Ополчення та Смілянської, де скоїв зіткнення із вказаним автомобілем. Внаслідок цього автомобіль «Mercedes Benz» під керуванням водія ОСОБА_5 став некерованим та виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, якій внаслідок ДТП було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Як вбачається з даної постанови та матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу, приводом для прийняття такого рішення стало безпосереднє виявлення органом досудового слідства ознак злочину у ході розслідування кримінальної справи № 09-12038.

Підставами стали дані, які містяться в протоколі огляду місця ДТП, схемі пригоди, поясненнях її учасників - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, поясненнях потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, протоколі відтворення обстановки і обставин ДТП з ОСОБА_3, висновках судово-медичної експертизи, судових автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз, комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи. Ці дані, що вказують на наявність у діях ОСОБА_3 ознак злочину та свідчать про реальність його конкретної події, судом обґрунтовано визнані достатніми.

Посилання захисника в апеляції на те, що переважна більшість зазначених даних одержані не під час дослідчої перевірки, а в ході досудового слідства у кримінальній справі, порушеній за фактом ДТП, не беруться до уваги. Оскільки, виходячи з вимог ч. 2 ст. 94, ч. 15 ст. 236-8 КПК України, одним із критеріїв законності постанови про порушення кримінальної справи є отримання даних, що стали для цього підставою, до винесення відповідної постанови, яка є предметом оскарження. Як вбачається з матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу, всі ці дані отримані до винесення постанови від 13 березня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи апелянта про те, що пояснення потерпілої не містять даних про фактичні обставини ДТП, у поясненнях свідків-очевидців ідеться про винуватість у виникненні пригоди її другого учасника, допитані як свідки працівники міліції є зацікавленими у справі особами, висновки експертиз або не вказують про порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, або відповідні дослідження проведені за відсутності необхідних вихідних даних, а судово-медичні дані щодо характеру спричинених другому учаснику ДТП ОСОБА_5 тілесних ушкоджень суперечать даним протоколу огляду місця події, - не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону, оскільки стосуються оцінки доказів.

· 

Тоді як, виходячи з вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України та роз'яснень, наведених у п. 8 Постанови Пленуму Верхо

· вного Суду України «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи» № 6 від 04 червня 2010 року, при розгляд

· і судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи предметом перевірки є наявність передбачених ч. 1 ст. 94 КПК України приводів, підстав для порушення справи, тобто достатніх даних, які вказува

· ли на наявність ознак злочину, й законність джерел їх отримання, наявність у посадової особи, яка порушила справу, необхідної компетенції й додержання нею встановленого для цього порядку.

· При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, зо

· крема, встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати докази, давати їм оцінку, й такі дії були б порушенням конституційних засад правосуддя.

Істотн

· их порушень кримінально-процесуального закону, які б зумовлювали зміну чи скасування постанови суду, у справі не встановлено.З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дана постанова є закон

· ною й обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, як про це йдеться в апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах скаржника Кул

· ОСОБА_4., не вбачає, у зв'язку з чим дана апеляція залишається без задоволення, а постанова суду - без зміни.Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року про залишення без задоволення скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в м. Києві від 13 березня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без зміни, а апеляцію захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - без задоволення.

С У Д Д І :

_____________ ______________ ______________ Верховець Т.М. Ковальська В.В. Полтавцева Г.А.