АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Справа №22-ц/2690/10700/2012
Головуючий у 1 інстанції - Белоконна І.В.
Доповідач - Українець Л.Д.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
04 липня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Шебуєвої В.А.
- Оніщука М.І.
при секретарі - Дем'янчук Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за кордон
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні обов'язків по оздоровленню та вихованню дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон
в с т а н о в и л а :
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом про надання дозволу на виїзд дитини за кордон.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 22 березня 2012 року вона уклала договір про надання туристичних послуг, за умовами якого турагент зобов'язався надати комплекс туристичних послуг з організації відпочинку їй та її доньки ОСОБА_4 до країни Туреччина в період з 22 липня 2012 року.
В зв»язку з цим, вона звернулася до батька дитини з проханням надати нотаріальний дозвіл на тимчасовий виїзд дитини до Туреччини, проте станом на 05.04.2012 року дозвіл відповідач не надав.
З уточненням дат виїзду за кордон в період з 24 липня 2012 року по 05 серпня 2012 року, просила суд надати тимчасовий дозвіл на виїзд неповнолітньої доньки ОСОБА_4 за кордон до Туреччини в період з 24.07.2012 року по 05.08.2012 року у її супроводі без згоди та супроводу батька ОСОБА_2
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом про усунення перешкод у здійсненні обов'язків по оздоровленню та вихованню дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що їх доньці лікарями рекомендовано санаторне лікування. Тому 23.04.2012 року він уклав договір, згідно якого придбав путівки на проживання, харчування та лікування у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» в смт. Партеніт на себе та доньку ОСОБА_4 у період з 08.07.2012 року по 29.07.2012 року.
Вважає, що даний санаторій є найкращим для відпочинку та оздоровлення його доньки, натомість позивач за первісним позовом чинить перешкоди в цій поїздці та намагається вивести дитину в цей період до Туреччини.
Крім того він має намір виїхати з донькою під час шкільних канікул восени 2012 року за кордон до Латвії та Німеччини в родину двоюрідної сестри. Зазначає, що звертався з листом до позивача про ці наміри, але до цього часу ОСОБА_3 не повідомила про свою згоду на поїздку.
Просив суд зобов'язати позивача за первісним позовом не чинити йому перешкод у вихованні доньки, зобов'язати позивача надати можливість тимчасового виїзду малолітньої ОСОБА_4 в межах України для оздоровлення в період з 07.07.2012 року по 01.08.2012 року разом з ним та відмовити позивачу в задоволенні її первісних позовних вимог.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2012 року первісний позов задоволено.
Надано тимчасовий дозвіл на виїзд за межі України до Туреччини неповнолітньої громадянки України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 24 липня 2012 року по 05 серпня 2012 року у супроводі матері ОСОБА_3, яка буде забезпечувати проїзд, перебування за кордоном та повернення в Україну своєї доньки ОСОБА_4, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2.
Зустрічний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а його зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що донька часто хворіє на респіраторні захворювання, їй рекомендовано санаторне лікування. У зв»язку з цим з 2009 року по 2011 рік у липні-серпні він разом з донькою відпочивають в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» в смт. Партеніт, який спеціалізується на лікуванні саме респіраторних захворювань.
Вважає, що поїздка до Туреччини у період з 22.07.2012 року по 03.08.2012 року суперечить інтересам дитини, оскільки у цей період для неї буде краще перебувати Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» та проходити відповідне санаторно-курортне лікування.
Судом скасовано складену протягом 4-х років сімейну традицію святкування його дня народження 31 липня в колі родини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції підставно виходив з того, що дії ОСОБА_2 з протидії виїзду дитини із її матір'ю за кордон не відповідають інтересам дитини.
Судом встановлено, що 17 червня 2005 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.10.2010 року (а.с.7).
Під час перебування у шлюбі позивача та відповідача народилась спільна донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с. 6).
22 березня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, як турагентом та позивачем ОСОБА_3 укладено договір №2012-2203 про надання туристичних послуг (а.с.10-11) та додаткова угода від 09.04.2012 року (а.с. 31), за умовами якої турагент зобов'язався надати комплекс туристичних послуг з організації відпочинку позивача та її доньки до країни Туреччина в період з 24 липня 2012 року на 13 днів. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 09.04.2012 року б/н ОСОБА_3 перерахувала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 суму передоплати за тур в розмірі 16600 грн. (а.с. 102).
23 березня 2012 року позивач листом звернулась до відповідача з проханням надати нотаріальний дозвіл на виїзд дитини за кордон до Туреччини в період з 21 липня 2012 року по 03 серпня 2012 року з метою відпочинку, оздоровлення та розширення світогляду дитини (а.с.13). ОСОБА_2 отримав лист 27.03.2012 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.13).
23 квітня 2012 року ОСОБА_3 повторно звернулася до ОСОБА_2 з проханням надати нотаріальний дозвіл на виїзд дитини за кордон до Туреччини на 13 діб в період з 24 липня 2012 року.
Відповідач надав нотаріальний дозвіл позивачу на тимчасову поїздку дитини в супроводі матері за кордон до Туреччини, але в інший період, а саме на період з 29 травня 2012 року по 28 червня 2012 року (а.с.83) та на період з 06 серпня 2012 року по 25 серпня 2012 року (а.с. 84), з тих підстав що 23.04.2012 року він уклав договір №65 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, згідно якого придбав дві путівки на проживання, харчування та лікування в двокімнатному номері Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» в смт. Партеніт на себе та доньку ОСОБА_4 в період з 08 липня 2012 року по 29 липня 2012 року (а.с.69).
У відповідності до ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
У силу п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995р., №57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, які уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі (п.5).
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»від 21.01.1994 року встановлено, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Не є підставою для скасування рішення суду посилання ОСОБА_2 на те, що рішенням суду скасовано складену протягом 4-х років сімейну традицію святкування його дня народження в колі родини.
З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не надає згоди на тимчасовий виїзд неповнолітньої доньки за межі України у період з 24 липня 2012 року по 05 серпня 2012 року у супроводі матері ОСОБА_3
У силу ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У порушення вимог даної статті ОСОБА_2 не надав суду доказів про те, що діями або бездіяльністю ОСОБА_3 були порушені його права та законні інтереси щодо участі у вихованні їхньої спільної дитини та підтвердження перешкоджання ОСОБА_3 у наданні дозволу на виїзд дитини за кордон до Латвії та Німеччини в період з 18 жовтня 2012 року по 04 листопада 2012 року в супроводі батька.
Крім того ОСОБА_2 не надав суду жодних документальних доказів про намір виїхати восени 2012 року з донькою за кордон, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що позовні вимоги не конкретизовані і носять загальний характер.
Судом правомірно не взято до уваги посилання відповідача на наявність спору між ним та позивачем щодо порядку виховання дитини, оскільки між сторонами існують неприязні стосунки, що й є основною причиною заборони відповідача на виїзд доньки на відпочинок разом з матір'ю за межі України. Проте це не є підставою забороняти дитині виїзд за кордон з метою відпочинку.
За змістом ст.ст. 141, 153, ч.3 ст. 157 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Батьківських прав щодо дочки ОСОБА_2 не позбавлений, питання щодо обмеження його у їх здійсненні у встановленому законом порядку не вирішувалося. Отже він на рівні з позивачем має право приймати участь у вихованні дитини.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання.
Суд підставно зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом надати можливість тимчасового виїзду малолітньої ОСОБА_4 в межах України до Автономної Республіки Крим для оздоровлення разом з батьком не підлягають задоволенню, оскільки законодавством не передбачено на підставі рішення суду надання дозволу на пересування в межах України неповнолітнім громадянам України у супроводі одного з батьків.
Крім того, в процесі розгляду справи апеляційним судом, сторони дійшли згоди, що батько дає згоду на відпочинок дитини з матір»ю в Туреччині, відповідно до придбаних путівок. Дитина у супроводі батька та його матері (бабусі дитини) відпочиває разом з учнями свого класу школи мистецтв №5 в м. Щолкіно з 30 червня по 14 липня 2012 року.
У серпні 2012 року, в період з 5-10 по 25 дитина їде відпочивати разом з батьком в Іспанію. ОСОБА_3 підтвердила в судовому засіданні, що надасть батькові нотаріально посвідчену згоду на таку поїздку дитини.
Таким чином встановлено, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з інтересів неповнолітньої дитини, можливості обох батьків прийняти участь в оздоровленні дитини в літній період.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: