АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

МСП - 03680, м. Київ-680, вул. Солом'янська, 2а

Справа № 22-2690-10542 Головуючий у 1 інстанції - Сербіна Н.Г.

Доповідач - Семенюк Т.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.

при секретарі - Вендоліній А.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним п. 4.5 та внесення змін до п.п. 1.1, 4.1 кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, судом не враховано Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року, що призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 25.07.2007 року між нею та ПАТ « Родовід Банк» було укладено споживчий кредитний договір № 77.2/СЖ-268.07.2.

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язався надати їй кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 90000 доларів США з процентною ставкою 14,5% річних. Кінцевий термін повернення кредиту було визначено 25 липня 2009 року. Згідно умов договору їй було перераховано 66872,98 доларів США.

На момент укладення кредитного договору вона керувалася постійністю та регулярністю своїх доходів, стабільністю економічної ситуації та ситуації на фінансовому ринку.

До грудня 2008 року вона сплачувала чергові платежі за договором, але після початку фінансової кризи в країні та внаслідок стрімкого зростання курсу долара (більш ніж на 50%), її фінансове становище суттєво погіршилось.

26.01.2009 року вона звернулася з листом до відповідача в якому просила внести зміни до договору в частині перенесення кінцевого терміну погашення кредиту на липень 2012 року, розстрочення у зв'язку з цим щомісячних платежів, скасування нарахування штрафних санкцій на 2009 рік. Однак дане питання відповідачем вирішено не було.

Пунктом 4.5 кредитного договору встановлено, що за порушення строків ( термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, сплачувати банку пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3 цього договору, від суми простроченого платежу. Відповідно до п. 1.3 процентна ставка за договором складає 14,5 % річних. Однак, встановлення такого розміру пені прямо суперечить ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Даний Закон обмежує право кредитора на встановлення розміру штрафних санкцій, а саме - пені, не більше подвійної ставки НБУ. Проте, банк безпідставно встановив розмір пені набагато вищий за максимально можливий. Вважає, що її права як позичальника і споживача фінансових послуг за кредитним договором неодноразово грубо порушувались і продовжують порушуватись з боку відповідача.

Просила внести зміни до п. 1.1 кредитного договору № 77.2/СЖ-268.07.2, виклавши його в такій редакції «Банк надає позичальнику кредит та споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 90000 доларів США строком ( терміном) до 25 липня 2012 року». Внести зміни до п. 4.1 кредитного договору № 77.2/СЖ-268.07.2, виклавши його в такій редакції «Забезпечити погашення в повному обсязі одержаної суми кредитів за кредитною лінією, вказаною в п. 1.1 цього договору не пізніше «25» липня 2012 року, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у п. 1.2 цього договору». Визнати недійсним п. 4.5 кредитного договору № 77.2/СЖ-268.07.2.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір укладений сторонами 25 липня 2007 року відповідає вимогам закону, підписано позивачкою при повному розумінні його умов та підстав для внесення змін до договору немає.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2007 року між позивачкою та ВАТ « Родовід Банк» був укладений кредитний договір № 77.2/СЖ-268.07.2 ( а. с. 7 - 10).

Відповідно до п. 1.1 умов кредитного договору ОСОБА_3 надано кредит на споживчі цілі у вигляді відновлювальної кредитної лінії, на загальну суму 90000 доларів США строком до 25 липня 2009 року включно.

Згідно п. 3.1 договору для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов цього договору є іпотека квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов кредитного договору, у разі незгоди позичальника з запропонованими умовами, позичальник зобов'язаний повністю повернути загальну суму заборгованості за кредитом, а також сплатити нараховані за ним проценти, можливу пеню передбачену цим договором, протягом 15 календарних днів з дати відправки банком листа, зазначеного в п. 8.1 цього договору.

Судом встановлено, що позивачка погодилась з умовами спірного договору і питання щодо його розірвання або припинення не ставила.

Як вбачається з договору, він складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін.

Позичальник, підписуючи цей договір, підтверджує, що він отримав в письмовій формі та ознайомився з інформацією, наданою Банком про умови кредитування, вартість супутніх послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Будь-яких порушень чинного законодавства при укладенні договору суд не вбачає, оскільки на момент його укладання позивачка не була обмежена в дієздатності, була ознайомлена з умовами договору, від його укладення не відмовлялася.

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк».

Пунктом 4.1 кредитного договору визначено строк повернення кредиту - 25 липня 2009 року, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у п. 1.2 цього договору.

За 4.5 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, боржник повинен сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3 цього договору, від суми простроченого платежу.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибори контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд не прийняв до уваги Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року щодо застосування Закону «Про захист прав споживачів», оскільки, суд першої інстанції при вирішенні спору та з'ясуванні обставин справи, правильно виходив з того, що застосування вищезазначеного Закону на які посилався представник позивачки, до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки валютні ризики, процедура виконання договору, які передують укладенню договору.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначена процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.

Оскільки після укладання договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, то до спорів щодо виконання кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись.

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції, а за договором кредитної лінії, кредитна лінія - це угода між банком та позичальником про видачу кредиту (в межах ліміту) у майбутньому без проведення додаткових спеціальних переговорів, тобто, договір кредитної лінії не є споживчим договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо невідповідності п. 4.5 зазначеного договору суперечить ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, позивачка до кола зазначених суб'єктів не відноситься.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи, обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді