Справа № 1490/1497/12 12.06.2012 12.06.2012 12.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/1029/12 Головуючий у 1-й інстанції Франчук О.Д.

Категорія 27 Доповідач у апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Громовою Л.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 лютого 2012 р.

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2009 р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач зазначав, що за кредитним договором № NKUCGA00000073 від 24 травня 2007 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, останній отримав кредит у розмірі 27500 доларів США на строк до 23 травня 2017 року зі сплатою за користування кредитом 11.4 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, цього ж дня, між Банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано майно, а саме: нерухоме майно - квартиру загальною площею 81.7 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і на підставі свідоцтва про право власності від 12 грудня 2006 року належить відповідачеві.

Проте взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту ОСОБА_2 належним чином не виконував. Станом на 03 лютого 2012 року заборгованість складала 47461.58 доларів США, з яких:

- 23259.61- доларів США заборгованості за кредитом, - 5981.65 доларів США- прострочена сума платежів за кредитом, -11261.66 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, -11179.40 доларів США заборгованість за простроченим процентам,

- 1850 доларів США заборгованість по простроченій комісії за користування кредитом;

- 8800.43 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штраф - 31.29 долари США фіксована частка; 2258.59 доларів США відсоткова складова від суми заборгованості.

Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги щодо розміру суми заборгованості, Банк остаточно просив за кредитним договором № NKUCGA00000073, укладеним 24 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 в межах суми заборгованості - 47461.58 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру загальною площею 81.7 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - шляхом продажу публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Южноукраїнськ та стягнути судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 лютого 2012 року позов Банку задоволено частково. Постановлено: звернути стягнення на предмет іпотеки (забезпечувального обтяження) за кредитним договором № NKUCGА00000073 від 24 травня 2007 року укладеним між Закритим акціонерним товариством "ПриватБанк" і ОСОБА_2, а саме - чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 грудня 2006 року , для задоволення вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" в розмірі - 303022, 26 гривень, що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентно 39353,54 долара США, з яких :

- 179099 гривень, що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентно - 23259,61 доларів США тіло кредиту;

- 86714,78 гривень, що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентно - 11261,66 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 14245 гривень, що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентно - 1850 доларів США -заборгованість по простроченій комісії за користування кредитом;

- 22963,48 гривні, що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентно 2982,27 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

надати ПАТ КБ "ПриватБанк" право на продаж вказаної квартири від свого імені на підставі іпотечного договору від 27.05.2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством "ПриватБанк" і ОСОБА_2 з початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки 157 812 грн.50 коп.;

в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині виселення ОСОБА_2 зі зняттям його з реєстраційного обліку у секторі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відмовлено;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 1738 грн.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення по справі та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення змінити в частині відмови - в задоволенні позовних вимог про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Южноукраїнськ; відмови в отримані витягу з Державного реєстру прав власності та надання Банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу; визначенні початкової ціни реалізації у розмірі 157 812 грн.50 коп., зменшення розміру заборгованості за кредитним договором та задовольнити позовні вимоги банку - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 47461.58 доларів США звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки за договором купівлі-продажу будь-якої особі-покупцю в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу за початковою ціною 78906 грн.25 коп., виселити ОСОБА_2 з даної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Южноукраїнськ, в іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 24 травня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № NKUCGА00000073, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 27500 доларів США на придбання автомобіля на строк до 23 травня 2017 з процентною ставкою 11.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 7-9).

В забезпечення зобов'язань за цим договором цього ж дня між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав банку в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру загальною площею 81.7 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, вартістю 157 812 грн. (а.с. 10-14).

Позивачем було виконано умови кредитного договору (далі - Договору) - надано позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 27500 доларів США. Останній же покладені на нього згідно Договору обов'язки в частині повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів належним чином не виконував.

Рішенням цього ж суду від 01 березня 2011 року з ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 31 січня 2011 року - 272512 грн.78 коп. Відповідно до довідки відділу ДВС Южноукраїнського МУЮ від 12.06.2012 р. дане рішення не виконано, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором повернуто Банку на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження".

Відповідно до наданого до суду розрахунку заборгованість позичальника за кредитним договором станом на 03.02.2012 року складає - 365454,16 гривень, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно - 47461,58 доларів США, із них: заборгованість за кредитом -179099 гривень, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно 23259,61 доларів США;

- заборгованість за простроченим кредитом 46058,71 гривень, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно - 5981,65 доларів США;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 86714,78 гривень, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно 11261,66 доларів США,

- заборгованість за простроченими процентам за користування кредитом 86081,38 гривень, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно 11179,4 доларів США;

- заборгованість по простроченій комісії за користування кредитом 14245 гривень, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно - 1850 доларів США;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 67763 гривні, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно - 8800,43 доларів США;

- штраф фіксована частина 240,93 гривні, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно 31,29 доларів США та штраф відсоткова складова від суми заборгованості 17391,14 гривень, що по курсу НБУ на зазначену дату еквівалентно 2258,59 доларів США.

Як зазначено в ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави).

В силу ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п.1,2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та (або ) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі надання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог цього Закону. Положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Аналогічні положення містить і п. 22 іпотечного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадку, передбачених п.п.16.7.1,16.7.2,16.9 цього договору.

За таких обставин та з урахуванням положень ст. ст. 543, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.20 Закону України «Про заставу», ст.ст.12, 33,35 «Про іпотеку», суд вірно вважав, що є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Між тим, не з усіма висновками суду можна погодитися.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку " у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з п.27 іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом, в тому числі продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі, на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України „Про іпотеку ", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодаржателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі, отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

За правилами ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса в установленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Порядок звернення на предмет іпотеки визначено пп.16.7.1-16.7.2, 22-26 іпотечного договору, відповідно до яких Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміні виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитних договором, вони не будуть виконані.

За такого, враховуючи наявність в іпотечному договорі застереження щодо можливості продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду в цій частині належить змінити, виклавши спосіб реалізації предмету іпотеки відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про іпотеку», а саме: шляхом продажу публічним акціонерним товариством КБ«ПриватБанк» предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві визначивши початкову ціну реалізації, відповідно до п. 34.4 іпотечного договору - 157 812 грн.

Згідно пункту 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання передбаченого п.п.2.2.2,2.2.3 даного договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0.15% від суми простроченого платежу, але не менш 1 грн. за кожен день прострочки.Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Не погоджуючись з розміром заборгованості за кредитним договором щодо розміру пені, суд першої інстанції пославшись на вимоги п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, застосував спеціальний строк позовної давності та зменшив її розмір до суми за період з 31.01.2011 по 03.02.2012 року

Між тим з такими висновками суду погодитися не можна.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

За приписами ст..264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох позивачів, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається із матеріалів справи позов про звернення стягнення на заставлене майно подано Банком у квітні 2009 року та згідно доданих до позовної заяви розрахунків вбачається, що сума заборгованості складається з суми несплаченого кредиту, відсотків по кредиту, пені за несвоєчасне погашення кредиту, штрафу, тому позовна давність згідно ст. 264 ЦК України перервана. Ще один розрахунок заборгованості за кредитом подано Банком у лютому 2012 року.

Крім того, згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судами лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про застосування такого строку, за такого підстав для зменшення розміру пені за вказаних обставин у суду першої інстанції не було.

За таких обставин судове рішення в частині визначення розміру пені, передбаченої пунктом 4.1 кредитного договору, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України необхідно змінити, вказавши розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 67763 грн.31 коп., що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентна 8800 доларів США 43 центи, замість 22963,48 гривні, що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентно 2982,27 доларів США, а тому загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 347 822 грн.09 коп., що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівантно 45171.70 доларів США.

Доводи апелянта про помилковість висновку суду щодо визначення початкової ціни предмету іпотеки без врахування вимог п. 22 іпотечного договору, за приписами якого, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодилися, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється у розмірі 50% від його вартості згідно з п.11 цього договору, іпотекодержавтель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною, вищезазначеної в цьому пункті є такими , що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна.

Як вбачається із п.11, 33.3 іпотечного договору вартість предмету іпотеки на час підписання договору складає 157 812 грн.50 коп. Доказів щодо досягнення згоди між сторонами щодо продажної ціни об'єкту нерухомості чи оцінку майна суб'єктом оціночної діяльності на час звернення до суду чи на час ухвалення оскаржуваного рішення позивач не надав. Тому суд першої інстанції вірно визначив початкову ціну реалізації предмету іпотеки у розмірі 157 812 грн.50 коп.

Також є безпідставним твердження апелянта про обґрунтованість вимог Банку щодо надання йому повноважень для здійснення продажу нерухомого майна, оскільки повноваження іпотекодержателя за вищезазначеним способом реалізації предмета іпотеки, права і обов'язки останнього та процедура продажу визначені ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

А тому надання Банку додаткових повноважень, необхідних для здійснення продажу, а саме: отримати в Миколаївському МБТІ витягу з Державного реєстру прав власності на дане нерухоме майно, до компетенції суду не входить.

За змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Як вбачається із наданого Банком розрахунку, за порушення позичальником строків й умов виконання зобов'язання за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню в сумі 880.43 доларів США відповідно до пункту п.4.1. кредитного договору за порушення строків сплати процентів, штраф у розмірі 31.29 доларів США фіксова частина та 2258.59 доларів США відсоткова складова від суми заборгованості відповідно до п.5.4 кредитного договору за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань.

Отже Банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання - повернення кредиту), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зазначені обставини судом першої інстанції було враховано, у стягненні штрафу відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. З ст. 109 ЖК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спору. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Належних доказів на підтвердження дотримання Банком вимог ст.ст.39, 40 Закону україни"Про іпотеку ", ст.109 ЖК України щодо направленням ним та отримання відповідачем повідомлення про порушення основного зобов'язання та наслідки їх не усунення ( звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення) до суду ні першої, ні апеляційної інстанцій позивач не надав. А тому суд першої інстанції вірно відмовив Банку у виселенні відповідача та зняття його з реєстраційного обліку.

Лист Банку від 29.12.2009 року не може бути прийнятий судом належним та допустимим доказам тому що,по-перше, він вручений відповідачеві після звернення Банку з даним позовом до суду, по-друге, його зміст не відповідає вимогам ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо попередження позичальника про порушення ним зобов'язань за кредитним договором та настання певних наслідків - звернення стягнення на предмет іпотек, виселення відповідача та осіб, які проживають з ним.

За такого доводи апелянта щодо безпідставності відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині не заслуговують на увагу.

Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 лютого 2012 року в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором та способу реалізації змінити.

Вказати розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 67763 грн.31 коп., що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентна 8800 доларів США 43 центів, замість 22963,48 гривні, що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівалентно 2982,27 доларів США, а тому загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 347 822 грн.09 коп., що по курсу НБУ станом на 03.02.2012 року еквівантно 45171.70 доларів США.

Визначити спосіб реалізації - шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві з початковою ціною для подальшої реалізації предмету іпотеки 157 812 грн.50 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді:

< Текст >