Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц -3278/ 12 Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Спас О.В.,
суддів: Бабак А.М.,
Каракуші К.В.,
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
У позові зазначав, що 06 вересня 2011 року сталася пожежа, причиною якої є та обставина, що на сусідній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_3, за замовленням останнього ОСОБА_5 під час прибирання підпалив суху траву. В результаті цієї пожежі, яка перекинулась на сусідню земельну ділянку по АДРЕСА_2 що обслуговує житловий будинок та господарські споруди, які належать ОСОБА_4 Внаслідок пожежі згоріли гараж ОСОБА_4 та автомобіль АЗЛК 2141201, д/н НОМЕР_1, який знаходився у гаражі. Матеріальна шкода в результаті знищення автомобіля, який належить позивачу складає 14 664 грн. 80 коп. Крім того, в автомобілі знаходився автонавігатор вартістю 2450 грн., автомагнітофон вартістю 1800 грн. та автомобільні колонки вартістю 1300 грн. Крім того, ОСОБА_2 спричинено моральних страждань, він втратив надію на спокій, порушився його сон, апетит, змінився спосіб життя. Автомобіль він використовував в своїй роботі. Тому, позивач втратив не тільки засіб пересування, а ще й джерело заробітку, що вимагає від нього додаткових зусиль для того, щоб прокормити сім'ю.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки і замовником робіт по прибиранню земельної ділянки, позивач, остаточно уточнивши вимоги, просив суд стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 20214 грн. 80 коп., моральну шкоду - 2 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Мелітопольского міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина з заподіянні шкоди.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відповідальність власника земельної ділянки, яка регламентована ст.2 Закону України «Про пожежну безпеку» також передбачає обов'язкову наявність вищевказаного причинного зв'язку.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. 06 вересня 2011року в ранковий час ОСОБА_5, на виконання завдання ОСОБА_3, здійснював роботи по прибиранню на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 зібрав суху траву та підпалив її. Позивач вважає, що внаслідок таких дій вогонь перейшов на сусідню будівлю за адресою АДРЕСА_2 В наслідок пожежі згорів гараж, де знаходився автомобіль АЗЛК 2141201, д/н НОМЕР_1, що належить позивачу.
Постановою від 29 вересня 2011 року у відношенні ОСОБА_5 відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст.194 КК України в зв'язку із відсутністю складу злочину (відсутність умислу на знищення майна), та малозначністю (а.с.6-7).
У технічному висновку, складеному інспектором з дізнання Мелітопольського МУ ГУ МНС України в Запорізькій області 09 вересня 2010р. вказано, що ймовірна причина пожежі -необережне поводження з вогнем сторонньої особи, яка розпалила багаття на дворі та залишила його без нагляду, а іскри з багаття під впливом вітру перекинулись на дрова, а потім і на дерев'яні конструкції споруди (а.с.13 відмовного матеріалу №3690).
Разом із тим, в силу ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частиною 4 ст.61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Постанова від 29 вересня 2011 року у відношенні ОСОБА_5 про відмову в порушенні кримінальної справи в розумінні ст..61 ЦПК України не звільняє позивача від обов'язку доказувати причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності причинного зв'язку між діями ОСОБА_5 та знищенням майна позивача. Постанову органів внутрішніх справ про відмову у порушенні кримінальної справи ОСОБА_2 не оскаржено, клопотань про призначення відповідних експертиз в рамках даної справи ним заявлено не було.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 не може нести цивільну-правову відповідальність перед позивачем. Помилкове зазначення судом першої інстанції про те, що ОСОБА_6 не є власником земельної ділянки не вплинуло на правильність і справедливість ухваленого рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: