АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10-328/2007                                                            Категорія: кримінальна

Головуючий у суді 1-ї інстанції Михайленко А.В. Доповідач: ПаськоД.П.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Паська Д.П. Суддів: Старинця Ю.В.,  Пікановського Б.В. За участю прокурора: Ланового А.І. Захисника ОСОБА_1

Розглянула 20 вересня 2007 року у відкритому судовому засіданні у м.  Вінниці кримінальну справу за апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.  Вінниці від 13 вересня 2007 року,  якою стосовно

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

прож. в АДРЕСА_1

обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Як вбачається з постанови суду ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  396 ч. 1 КК України за те,  що він достовірно знаючи,  що Глухов В.А. вчинив тяжкий злочин,  вчинив умисні активні дії направлені на те,  щоб особа,  яка вчинила хуліганські дії відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_4,  не стала відома правоохоронним органам.

Мотивуючи своє рішення районний суд вказав у постанові,  що він врахував відповідно до положень  ст.  150 КПК України вік обвинуваченого,  стан його здоров'я,  зокрема,  що та медична допомога,  якої він потребує,  може бути надана йому в умовах медичної частини СІЗО,  сімейний та матеріальний стан,  вид діяльності та місця проживання ОСОБА_2

Крім того,  районний суд зробив висновок,  що ОСОБА_2 тривалий час переховувався від органів дізнання та слідства і визнавав це при допитах,  що,  на думку суду, свідчить про те,  що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може уникати слідства і суду та перешкоджати встановленню істини по справі.

В апеляції адвоката ставиться питання про скасування постанови районного суду та обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд.

На думку апелянта,  приймаючи рішення по поданню слідчого,  районний суд не врахував,  що відповідальність за  ст.  396 ч. 1 КК України може наступати за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину,  а у матеріалах справи є постанова про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за  ст.  296 ч. 2 КК України,  тобто за злочин середньої тяжкості,  а тому відповідальність за  ст.  396 ч. 1 КК України не може наставати.

Адвокат зазначає також,  що районний суд не врахував,  що менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_2 з огляду на те,  що він має постійне місце проживання,  сам добровільно з'явився в правоохоронні органи,  що він потребує негайного лікування і проходив його на час взяття його під варту,  що він має на

утриманні матір - інваліда Ш-ї групи,  а переконливих доказів того,  що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може уникати слідства чи перешкоджати встановленню істини,  по справі не навів ні слідчий,  ні суд.

Заслухавши доповідача,  виступ адвоката,  яка підтримала доводи,  викладені в її апеляції,  виступ прокурора,  який заперечив щодо задоволення апеляції,  оглянувши матеріали кримінальної справи,  з якої вбачається,  що ОСОБА_5 20.09.2007 року пред'явлено обвинувачення за  ст.  296 ч. 4 КК України,  вивчивши матеріали судової справи,  обговоривши доводи апелянта,  колегія суддів вважає,  що апеляція не підлягає задоволенню.

Згідно положень  ст.  155 ч. 1 КПК України у виняткових випадках запобіжний захід у виді взяття під варту може застосовуватися в справах про злочини,  за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років.

Районний суд зазначив у своїй постанові,  що ОСОБА_2 тривалий час переховувався від органів дізнання та слідства,  що і визнав сам під час допитів. З наведеного районний суд зробив висновок,  що перебуваючи на волі,  ОСОБА_2 може ухилятися від слідства та суду,  а також перешкоджати встановленню істини по справі,  з чим погоджується і колегія суддів.

Стосовно хворобливого стану здоров'я ОСОБА_2,  то висновок суду про те,  що медична допомога в потрібному об'ємі може бути йому надана в медичній частині слідчого ізолятора,  апелянтом не спростовані,  рівно як і не надано даних,  які би підтверджували,  що мати ОСОБА_2 знаходиться на його утриманні.

З огляду на наведене,  колегія суддів вважає,  що при обранні стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту,  районний суд дотримався положень  ст.   ст.  148,  150,  155,  165-2 КПК України щодо мети і підстав та порядку обрання запобіжного заходу. Враховані і обставини,  передбачені  ст.  155 КПК України.

Зміст постанови районного суду відповідає положенням  ст.  165-1 КПК України.

Стосовно кваліфікації дій ОСОБА_5,  то вони постановою слідчого перекваліфіковані на  ст.  296 ч. 4 КК України,  а цей злочин відноситься до тяжких і за переховування якого можлива кримінальна відповідальність.

Колегія судців враховує і те. що при потребі відповідно до положень  ст.  165 КПК України обраний запобіжний захід може бути замінений на більш м'який.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  366,  377,  382 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію адвоката залишити без задоволення,  а постанову Ленінського районного суду м.  Вінниці від 13 вересня 2007 року щодо взяття під варту ОСОБА_2 без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.