УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 11/2690/1254/2012 Головуючий у 1-ій інстанції - Пруднік О.А.

Категорія - ч. 4 ст. 190 КК України Доповідач - Верховець Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Верховець Т. М.,

суддів Ковальської В.В, Кияшка О.А.,

за участю прокурора Отроша В.М.,

захисника ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в приміщенні суду в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України,

повернено прокурору міста Києва для проведення додаткового розслідування

Запобіжний захід ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (кожному) - підписка про невиїзд.

На обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що орган досудового слідства, кваліфікувавши дії кожного з обвинувачених за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, як підбурювання до замаху на давання хабара, не визначив, був замах закінченим чи незакінченим, та не вказав ознак відповідного його виду.

Крім цього, фактичні обставини пред'явленого ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (кожному) обвинувачення не відповідають кваліфікації їх дій. Оскільки за висновком органу досудового слідства умисел обвинувачених був спрямований на заволодіння шахрайським шляхом коштами ОСОБА_7 в розмірі 500 000 доларів США, тоді як фактично вони заволоділи лише частиною цієї суми - 51 600 доларів США, після чого були затримані. Тобто обвинувачення містить вказівки на незакінчений злочин. Тоді як дії ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України як закінчений злочин, що позбавляє їх права захищатися від зрозумілого обвинувачення у зв'язку з суперечливістю останнього.

Вказав суд і на невиконання органом досудового слідства вказівок, викладених у постановах Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2007 року, 18 квітня 2011 року та ухвалах Апеляційного суду м. Києва, про повідомлення в порядку ст. 217 КПК України потерпілого про закінчення досудового слідства й роз'яснення йому права на ознайомлення з матеріалами справи, а також щодо встановлення місця знаходження й допиту свідка ОСОБА_8 та перевірки законності прийняття слідчим рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 на підставі ч. 3 ст. 369 КК України з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 44 КК України вирішення зазначеного питання є виключною компетенцією суду.

На дану постанову прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати а справу повернути на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду в іншому складі суддів. При цьому посилається на те, що суд при попередньому розгляді справи наперед вдався до вирішення питання про правильність кваліфікації дій обвинувачених, що є неприпустимим, а вказані судом обставини можуть бути перевірені лише під час досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої апеляції, пояснення захисника та обвинувачених про законність і обґрунтованість постанови суду, залишення її без зміни, а апеляції без задоволення, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наведені в апеляції прокурора доводи про незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення про направлення справи на додаткове розслідування є безпідставними й такими, що суперечать матеріалам справи і не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону.

Справа зі стадії попереднього розгляду, відповідно до ст. 246 КПК України, підлягає поверненню на додаткове розслідування в тих випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Згідно зі статтями 132, 223 КПК України та роз'ясненнями, наведеними в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», обвинувачення особи у вчиненні злочину повинне бути конкретним за змістом. А саме, в описовій частині постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку мають бути зазначені: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце, спосіб, мета, мотив та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Коли обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей. Недодержання органами досудового слідства зазначених вимог може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

А виходячи з вимог статей 367, 368 КПК України та роз'яснень, які містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», вказівки судді (суду) є обов'язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора. Якщо останні не дослідили обставин, зазначених у постанові (ухвалі) суду про повернення справи на додаткове розслідування, проведені дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними, що є підставою для повторного повернення справи на додаткове розслідування.

Невиконання органом досудового слідства слідчої дії, зазначеної в постанові (ухвалі) судді, допускається лише в разі, коли провести її фактично неможливо. Про це, а також про можливість підтвердження обставин, які мають бути встановлені за рішенням суду, іншими доказами або за допомогою додаткових процесуальних дій необхідно зазначити у відповідних процесуальних документах.

Ці вимоги органом досудового слідства не дотримані.

Повертаючи кримінальну справу на додаткове розслідування, суд обґрунтовано послався на неконкретність пред'явленого обвинувачення. Так, кваліфікувавши дії ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (кожного) за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України підбурювання до замаху на давання хабара, орган досудового слідства не зазначив вид замаху та не сформулював його ознаки, хоча вказав на ч. 2 ст. 15 цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений замах.

Окрім наведеного, в порядку ст. 365 КПК України колегія суддів звертає увагу, що однією з підстав для повернення справи на додаткове розслідування постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року було те, що орган досудового слідства, кваліфікувавши дії кожного з обвинувачених як за ч. 4 ст. 190 КК України, так і за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 цього Кодексу, не вказав, які саме дії ставляться їм у вину по кожній з цих статей. Пред'являючи обвинувачення під час додаткового розслідування, орган досудового слідства так само виклав його фабулу, яка включала в себе дії, що містять ознаки обох зазначених злочинів, і кваліфікував такі дії за ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах. А в подальшому, повністю продублювавши цю ж саму фабулу, вже вказав про кваліфікацію відповідних дій за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України, як підбурювання до замаху на давання хабара. Тобто вказаного судом розмежування, які ж саме дії ставляться обвинуваченим у вину по кожній з інкримінованих статей, орган досудового слідства фактично не провів.

При цьому посилання прокурора на передчасне вирішення судом питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до уваги не приймаються. Оскільки висновки суду стосуються не даного питання, а лише конкретності пред'явленого обвинувачення, що є необхідною умовою дотримання процесуальних прав обвинувачених. Зазначені порушення перешкодили реалізації ними на досудовому слідстві своїх прав, передбачених статтями 43, 142 КПК України, а в разі призначення справи до судового розгляду могли завадити й реалізації прав, передбачених ст. 263 цього Кодексу - знати, в чому їх обвинувачують, та захищатися від пред'явленого обвинувачення, що було порушенням права на захист та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, без усунення якого справа не могла бути призначена до судового розгляду.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, не виконав орган досудового слідства і вказівку суду щодо перевірки законності відмови в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 на підставі ч. 3 ст. 369 КК України, на що посилався обвинувачений ОСОБА_6 у клопотанні про повернення справи на додаткове розслідування. Тоді як згідно з ч. 2 ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Також органом досудового слідства не вжито жодних процесуальних заходів для встановлення місця знаходження та допиту свідка ОСОБА_8 і будь-яких доказів неможливості проведення таких дій не надано. Хоча дана обставина є проявом неповноти й однобічності досудового слідства й сама по собі може зумовлювати повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду, проте в сукупності з іншими наведеними порушеннями кримінально-процесуального закону, без усунення яких справ не може бути призначена до судового розгляду, також дає підстави для її повернення на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду з метою одночасного усунення всіх допущених порушень.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість постанови суду та підстав для її зміни або скасування не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б зумовлювали зміну чи скасування судового рішення, у справі не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2012 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

СУДДІ:

____________ ______________ ____________ Верховець Т.М. Ковальська В.В. Кияшко О.А.