УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11/2690/1064/2012 Головуючий у 1-ій інстанції - Ретьман О.А.
Категорія - ч.2 ст.309 КК України Доповідач - Верховець Т.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Верховець Т. М.,
суддів Ковальської В.В., Лукянець Л.Ф.,
за участю прокурора Отроша В.М.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року, -
В С Т А Н О В И В:
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого останній раз 09.09.2010 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.115 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі;
засуджено за ч.2 ст.309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2010 року остаточно призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою з 13 січня 2010 року.
По справі вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Згідно вироку суду, 04 лютого 2011 року ОСОБА_2 перебуваючи на території ізолятора тимчасового тримання в м. Біла Церква, куди був доставлений з Київського СІЗО для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. в проміжок часу з 07-00 годин по 14-00 годину, незаконно, повторно придбав паперовий згорток обмотаний поліетиленовим пакетом з наркотичним засобом - канабіс для власного вживання, без мети збуту, який помістив до нижньої білизни та почав незаконно зберігати при собі на території ІТТ м. Біла Церква.
В цей же день, на службовому конвойному автомобілі перевіз наркотичний засіб з території ІТТ м. Біла Церква на територію Київського СІЗО УДДУПВП в м. Києві та Київської області, яке розташоване по вул. Дегтярівській, 13 в м. Києві, без мети збуту.
04 лютого 2011 року о 21-30 годині на території Київського СІЗО УДДУПВП в м. Києві та Київської області за вказаною вище адресою, в присутності двох понятих, працівником СІЗО був проведений особистий огляд та обшук ув'язненого ОСОБА_2, в ході якого в останнього в нижній білизні, було виявлено та вилучено згорток обмотаний папером та поліетиленовим пакетом, в якому знаходився наркотичний засіб - канабіс, масою 10.51г., який останній незаконно зберігав, без мети збуту.
На зазначений вирок засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію його дій, просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23.01.2012 року скасувати, в частині призначеного покарання, і враховуючи положення ст. 66 КК України, застосувати вимоги ст.69 КК України та призначити покарання у виді штрафу. При цьому апелянт зазначає, що судом при призначенні покарання не було враховано обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що він тяжко хворий, щиро розкаявся у скоєному. Крім того, судом не враховано, що на його утриманні знаходяться батьки похилого віку та його дочка віком 1 рік і 6 місяців, а мати є інвалідом першої групи.
Від інших учасників апеляцій не надійшло.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти поданої апеляції засудженого, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого, задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Оскільки засуджений вирок суду, в частини фактичних обставин справи та юридичну кваліфікацію його дій не оспорює, тому, виходячи з вимог ст.365 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції, щодо фактичних обставин справи і кваліфікації дій ОСОБА_2 та вважає, що дії останнього за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичного засобу, без мети збуту, повторно, кваліфіковані вірно.
Згідно ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Ці вимоги закону, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Так, суд призначаючи покарання ОСОБА_2 врахував характер і ступінь суспільної небезпеки, тяжкість скоєного злочину, те, що останній раніше неодноразово судимий, позитивно характеризується за місцем реєстрації та фактичні обставини справи.
Обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнав щире каяття засудженого.
Крім того, суд врахував, що засуджений вчинив злочин в період відбування іншого покарання, тому, відповідно до вимог ст. 71 КК України, частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2010 року.
Доводи засудженого про те, що суд при призначенні покарання не врахував його незадовільний стан здоров'я, наявності на його утриманні батьків похилого віку та малолітньої дитини, не є тими обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину і які б були підставами для пом'якшення йому міри покарання, і такими, що впливають на його вид і розмір.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку та вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, тому підстав для зміни вироку, як про це йдеться в апеляції останнього, не вбачає, а отже вирок суду першої інстанції залишається без змін, а апеляція засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року, щодо ОСОБА_2, залишити без змін, а подану ним апеляцію - без задоволення.
С У Д Д І :