УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11/2690/1020/2012 Головуючий у 1-ій інстанції - Дев'ятко В.В.
Категорія - ч.1 ст.286 КК України Доповідач - Верховець Т.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Верховець Т. М.
суддів Дмитренко Г.М., Лук'янець Л.Ф.,
за участю прокурора Отроша В.М.,
потерпілої ОСОБА_2,
предст. потерп. ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
розглянувши в приміщенні суду в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
Відмовлено в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди, частково задоволено її позов в частині відшкодування моральної шкоди та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 20 000 грн.
Вирішено питання судових витрат в порядку, визначеному ст. 91 КПК України
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 08 лютого 2010 року приблизно о 23.20 год., керуючи автомобілем «Богдан», д.н. НОМЕР_1, рухаючись по пр. Оболонському від вул. Вербової в напрямку вул. М. Малиновського в м. Києві, на перехресті проспектів Московського та Оболонського, порушивши вимоги дорожньо-інформаційного знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах» Правил дорожнього руху, згідно з яким дозволено рух через перехрестя лише прямо, після виїзду на перехрестя здійснив маневр повороту ліворуч та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, який рухався в зустрічному напрямку на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «Деу-Матіз» ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
На зазначений вирок суду захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подала апеляцію, в якій просить цей вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема, апелянт ставить під сумнів характер та ступінь тяжкості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, вказує, що маневр ОСОБА_5 був вимушений у зв'язку з об'їздом непередбаченої перешкоди, не погоджується з висновком експерта про причинно-наслідковий зв'язок між порушенням засудженим Правил дорожнього руху та зіткненням транспортних засобів, вважаючи, що в основу даного експертного дослідження покладено неправильні вихідні дані, а ДТП сталася з вини іншого учасника - ОСОБА_7, який мав можливість уникнути зіткнення. Окрім наведеного, посилається на необґрунтовану відмову суду в задоволенні її клопотання про проведення огляду місця події, відсутність фотоматеріалів з місця ДТП, порушення правил Дорожнього руху з боку потерпілої, яка не була пристебнута ременем безпеки, й те, що ОСОБА_5 попередньо було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди вважає необґрунтованим, а суму відшкодування - завищеною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, залишення його без зміни, а апеляції без задоволення, потерпілої і її представника, які вирок суду вважали законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому ОСОБА_5 останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за наведених у вироку обставин є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні й докладно наведених у вироку, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, засуджений ОСОБА_5 у своїх показаннях не заперечував факту виконання ним на перехресті забороненого маневру ліворуч, що спричинило зіткнення з автомобілем «Деу-Матіз», посилаючись лише на вимушений характер таких дій у зв'язку з об'їздом перешкоди для руху в виді тролейбусів та техніки, що прибирала сніг (т. 1, а. с. 64, т. 2, а. с. 85-87).
Обставини виникнення ДТП підтверджені також показаннями потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_7 про зіткнення автомобіля «Деу-Матіз», в якому втони перебували, з автобусом «Богдан», що раптово виїхав на смугу їх руху з лівого боку, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були очевидцями виконання автобусом «Богдан» під керуванням ОСОБА_5 на перехресті забороненого маневру ліворуч та його зіткнення з автомобілем «Деу-Матіз», який рухався по своїй смузі на зелений сигнал світлофора на невеликій швидкості (т. 1, а. с. 39-52, т. 2, а. с. 97-93, 95-98).
Вказані обставини повністю узгоджувалися з даними, які містяться: в протоколі огляду місця події щодо розташування автомобілів «Богдан», д.н. НОМЕР_1, та «Деу-Матіз», д.н. НОМЕР_3, після пригоди; висновку експерта-автотехніка, яким встановлено невідповідність дій водія автомобіля «Богдан», д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_5 вимогам п. 5.16 Правил дорожнього руху, що перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП, а також відповідність дій водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_7 вимогам п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху та відсутність у нього технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху; висновку судово-медичної експертизи про виявлення в потерпілої ОСОБА_2 тілесного ушкодження середньої тяжкості в виді закритої травми грудної клітки - перелому 5-ого ребра справа, що перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з транспортною травмою, отриманою в салоні автомобіля, який рухався, при його зіткненні з перешкодою, що мало місце 08 лютого 2010 року (т. 1, а. с. 7-12, 33-36, 221-229).
Доводи захисника в апеляції на предмет сумнівів щодо характеру та ступеня тяжкості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, зокрема, у зв'язку з відсутністю даних відповідного рентгенологічного дослідження, колегія суддів вважає безпідставними. Оскільки основним джерелом доказів на підтвердження таких обставин є висновок судово-медичної експертизи, який даний, згідно з його мотивувальною частиною, на підставі повного дослідження медичної документації ОСОБА_10, в тому числі чотирьох рентгенограм, що були вивчені рентгенологом Київського міського бюро судово-медичної експертизи (т. 1, а. с. 33-36). Результатам цього експертного дослідження суд дав належну оцінку в сукупності з іншими доказами у справі й будь-яких сумнівів у своїй правильності й обґрунтованості вказаний висновок не викликає.
Посилання апелянта на вимушений характер маневру ОСОБА_5 у зв'язку з необхідністю об'їзду перешкоди в виді тролейбусів та техніки, яка прибирала сніг, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наведена обставина не створювала для засудженого стану крайньої необхідності діяти таким чином, а тому не виключає злочинність його діяння. Як вбачається з показань ОСОБА_5 під час досудового слідства, підтверджених ним у судовому засіданні, його маневр не був пов'язаний з усуненням небезпеки, яка б загрожувала засудженому, іншим особам, суспільним чи державним інтересам, а мотивом таких дій було лише небажання стояти, очікуючи проїзду вказаної техніки (т. 1, а. с. 63-64, 86-звор.).
Не заслуговують на увагу й доводи захисника щодо неправильності наданих експерту-автотехніку вихідних даних. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, такі дані випливали з протоколу огляду місця події, схеми ДТП та показань свідка ОСОБА_7 Свою згоду зі змістом протоколу та схеми ОСОБА_5 засвідчив власними підписами на місці їх складання, підтвердив у судовому засідання та будь-яких заяв і зауважень при цьому не мав.
Твердження апелянта про непроведення судом огляду місця події також позбавлені підстав. Оскільки такий огляд було проведено слідчим безпосередньо після ДТП з дотриманням вимог ст. ст. 190, 191 КПК України, а його результати оформлені відповідно до вимог ст. 195 даного Кодексу. При цьому було з достатньою повнотою зафіксовано всю інформацію, яка має доказове значення у справі, щодо місця ДТП, навколишньої обстановки та слідової картини. Будь-яких підстав для проведення додаткового огляду встановлено не було і в задоволенні відповідного клопотання захисника судом обґрунтовано відмовлено.
Відсутність у матеріалах справи фотознімків не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке б перешкодило повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а тому не дає підстав для скасування даного судового рішення.
Та обставина, що потерпіла не була пристебнута ременем безпеки, як правильно зазначив суд, не спростовує причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_5, виникненням ДТП та його наслідками в виді спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а отже, й винуватості засудженого у вчиненні злочину.
Посилання захисника в апеляції на попереднє притягнення ОСОБА_5 за ці ж самі дії до адміністративної відповідальності не ґрунтуються на вимогах закону. Оскільки дана обставина не перешкоджає провадженню в кримінальній справі в разі встановлення у відповідних діях особи ознак злочину. І навпаки, відповідно до п. 8 ст. 247 КУпАП, порушення за цим самим фактом кримінальної справи є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Дії ОСОБА_5, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 286 КК України.
Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується формально позитивно, відповідно до ст. 89 КК України не має судимості, на спеціальних обліках не перебуває. Обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, у справі не встановлено.
Призначене ОСОБА_5 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 розв'язано відповідно до вимог ст. 328 КПК України, ст. 1167 ЦК України та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Посилання захисника в апеляції на необґрунтованість та завищення суми відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу. Оскільки розмір такої шкоди, визнаний судом обґрунтованим, відповідає характеру та обсягу страждань, спричинених ОСОБА_2 внаслідок травми, й не суперечить засадам розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість вироку суду й підстав для його зміни або скасування не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б зумовлювали зміну чи скасування вироку, у справі не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_4, в інтересах засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
С У Д Д І :
_____________ ______________ _____________
Верховець Т.М. Дмитренко Г.М. Лук'янець Л.Ф.