АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді - Кузьміна А.С.,

суддів - Фрич Т.В., Юрдиги О.С.,

за участю прокурора - Карпука Ю.А.,

представника скаржника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи за апеляцією скаржника ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою скаргу ОСОБА_2 на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури м. Києва залишено без задоволення.

В апеляції скаржник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову скасувати, його скаргу задовольнити частково та визнати неправомірними дії прокуратури м. Києва щодо неприйняття в порядку ст. 97 КПК України рішення за результатами розгляду повідомлення про злочин.

В обґрунтування свого прохання апелянт зазначає про те, що його заяви від 17 та 23 листопада 2011 року були предметами перевірок, проте, всупереч вимогам ст. 97 КПК України, не знайшли свого процесуального вирішення.

Крім того, на думку ОСОБА_2, посилання прокуратури м. Києва та суду першої інстанції про невідповідність його заяв вимогам ст. 95 КПК України є необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника скаржника в підтримку апеляції, пояснення прокурора, який проти задоволення апеляції заперечував та просив постанову суду залишити без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Як вбачається зі скарги, ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з проханням визнати неправомірними дії прокуратури м. Києва щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України за його заявами від 17 та 23 листопада 2011 року, а також зобов'язати прийняти відповідне процесуальне рішення.

Дійсно, як зазначає апелянт, відповідно до ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

При цьому слід звернути увагу, що змістом зазначеної норми кримінально-процесуального закону передбачена обов'язкова наявність заяви або повідомлення про злочин, яким, відповідно до ст. 11 КК України, є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Чинним кримінальним законом України передбачені діяння, що вважаються злочинами, ознаки їх об'єктивної і суб'єктивної сторони та в чому вони полягають, кваліфікуючі ознаки злочинного діяння та інше. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомлення об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. За такими заявами чи повідомленнями повинні прийматись передбачені законом процесуальні рішення, в тому числі і винесення постанов. У разі відсутності в заяві чи повідомленні даних, які б свідчили про ознаки злочину, то за результатами їх розгляду прийняття процесуальних рішень не є обов'язковим.

Разом з тим, враховуючи наведене, положення ст. 97 КПК України оцінюються у сукупності з вимогами ст. 94, 95 КПК України, що встановлює обов'язкову наявність заяви саме про злочин, а також приводи та підстави для порушення кримінальної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що прокуратурою м. Києва листом від 19 березня 2012 року № 21/2-5296-09 надано ОСОБА_2 відповідь, згідно якої вищезгадані заяви скаржника виключають можливість розгляду відповідно до ст. 95 КПК України, а тому і прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України.

При цьому ОСОБА_2 роз'яснено його право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Дані обставини були відомі суду першої інстанції та знайшли своє відображення у постанові.

Як вбачається з постанови та протоколу судового засідання, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає законними та обґрунтованими, а доводи апеляції, які за своїм змістом аналогічні доводам скарги ОСОБА_2, - необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства при розгляді справи судом першої інстанції колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури м. Києва, залишити без зміни, а апеляцію скаржника ОСОБА_2 - без задоволення.

С У Д Д І:

________________________________________________________________________________

Кузьмін А.С. Фрич Т.В. Юрдига О.С.