Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2006 р. Справа № 40/48-06
Судова колегія у складі:
головуючий суддя Токар М.В., судді Лакіза В.В., Івакіна В.О.
при секретарі Саутенко К.О.
за участю представників:
позивача – Поддашкіна О.Ю. дов. в матеріалах справи, (після перерви) Кулініч В.М., директор
відповідача – Зучек Є.Н. дов. №224 від 21.10.2005 р.,
3-ї особи –не з”явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу відповідача вх. № 1258Х/1-10 на рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. по справі № 40/48-06
за позовом Приватного підприємства "ХАТА", м. Харків
до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області, м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство транспорту та зв”язку України
про спонукання укласти договір оренди
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. по справі №40/48-06 (суддя Хотенець П.В.) задоволені позовні вимоги позивача - зобов'язано Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області укласти з Приватним підприємством „ХАТА” договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469, 00 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6. Також вказаним рішенням вирішено, що при не укладенні договору оренди з боку Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області в 15 денний термін з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили вважати договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469, 00 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6 - б/н від 14 листопада 2005 року укладеним і чинним з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. по справі № 40/48-06. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. по справі № 40/48-06 залишити без змін, мотивуючи тим, що вказане рішення є законним та обґрунтованим.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання 03.07.2006 р. не з”явилася. Враховуючи, що третя особа була належним чином повідомлена про час та мсце судового засідання судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю третьої особи за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні 03.07.2006 р. була оголошена перерва до 06.07.2006 р. о 16-00 год. для виготовлення повного тексту постанови.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про спонукання відповідача до укладення договору оренди державного майна та просив суд спонукати Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській області укласти з приватним підприємством „ХАТА" договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6, у разі неукладення договору у встановлений судом строк вважати його укладеним в редакції позивача (проект договору б/н від 14 листопада 2005 року).
20 лютого 2006 року позивач надав до матеріалів справи уточнену позовну заяву, у якій просив суд у разі не укладання відповідачем договору оренди в строк 15 днів з моменту набуття рішенням суду законної сили, вважати договір укладеним в редакції позивача (проект договору б/н від 14 листопада 2005 року), залученій до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2005 року позивач керуючись статтею 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" звернувся до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області із заявою про укладання договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6. Як вказує позивач в позовній заяві, і це не спростовується відповідачем, що до вказаної заяви 19 жовтня 2005 року позивач додав також проект договору оренди, підписаний з боку позивача у кількості 3 екземплярів з актами оцінки вартості майна, що передається в оренду, актами приймання - передачі майна, розрахунками орендної плати. Крім того, до заяви позивач надав: копії діючого Статуту, установчого акту, свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, копії наказу № 507.1 від 07 травня 2002 року про призначення директора підприємства, довідку про включення підприємства позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії довідки про взяття Приватного підприємства „ХАТА" на облік платника податків у ДПІ Київського району м. Харкова, довідку банку про відкриття поточного рахунку підприємства, копію балансу (форма № 1-м) Приватного підприємства „ХАТА" станом на 01 липня 2005 року (останній звітний період) та копію звіту про фінансові результати за перше півріччя 2005 року, копії форм річної звітності підприємства позивача, оригінал звіту про експертну оцінку не житлової будівлі, розташованої за адресою м. Харків, вул. Біологічна, 6, копію договору оренди державного майна з попереднім орендодавцем - статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" від 31 грудня 2002 року № 42 та довідку балансоутримувача про наявність на балансі приміщення.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування чи розпорядження майном визначається Закономи України. Враховуючи, що майно, яке бажає отримати в оренду позивач належить до державної форми власності, правовідносини сторін регламентуються Законом України „Про оренду державного та комунального майна".
Таким чином, 19 жовтня 2005 року позивачем були виконані вимоги Закону України „Про оренду державного та комунального майна" щодо змісту заяви про укладення договору оренди та надання певного обсягу документів, що необхідні для розгляду заяви по суті у визначений Законом строк.
Згідно матеріалів справи, а саме опису вкладення у цінний лист та поштового повідомлення про вручення заяви та додатків до неї відповідач отримав матеріали звернення 21 жовтня 2005 року.
У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендодавець - тобто відповідач у справі повинен у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надіслати копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
Як вбачається з матеріалів справи, дані приписи закону відповідачем не виконано, оскільки відповідні матеріали відповідач направив до органу, уповноваженому управляти майном, що заявлено до оренди лише 15 листопада 2005 року, тобто не у п'ятиденний термін, як того вимагає закон.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орган уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали та протягом 15 днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в його укладенні, тобто отримавши лист відповідача, Міністерство транспорту та зв'язку України повинно було своєчасно надіслати відповідь органу приватизації –Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Харківській області.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідь Міністерством транспорту та зв'язку України у встановлений строк надана не була.
Відповідач в обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не було враховано те, що органом уповноваженим управляти державним майном було надано відповідь, згідно якої було відмовлено в передачі в оренду майна, зазначеного в позовній заяві. При цьому відповідач посилається на лист “Укрзалізниці” від 05.12.2005 р. №2/31-6/745 (а.с. 44).
Судова колегія вважає доводи відповідача необгрунтованими виходячи з наступного.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 статті 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендодавець у встановлений законом термін повинен отримати висновки органу, уповноваженого управляти державним майном.
Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2004 р. № 684-р "Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку" в редакції документу від 01.08.2005 року, органом управління майном підприємства - балансоутримувача майна, що заявлено до оренди Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" є Міністерство транспорту та зв'язку України.
Статтею 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок управління об'єктами державної власності.
Стаття 117 Конституції України регламентує повноваження Кабінету Міністрів України, який в межах своєї компетенції може видавати постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання та підлягають обов'язковій реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт" управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту України.
Стаття 5 Закону України "Про залізничний транспорт" визначає обсяг повноважень "Укрзалізниці" по управлінню майном, а саме:
Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Зазначена норма права визначає виключний обсяг повноважень "Укрзалізниці" серед яких Законом визначено: прийняття рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності, прийняття рішення та погодження питань про передачу в оренду, обмін та надання безкоштовно в тимчасове користування, а також виведення з експлуатації рухомого складу і контейнерів, що перебувають у загальнодержавній власності.
Крім того, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1991 р. №356 "Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України" Укрзалізниця створена з метою організації та ефективного управління залізничним транспортом, забезпечення потреб народного господарства та населення в перевезеннях.
Отже, основним завданням Укрзалізниці є ефективне управління залізничним транспортом, а не управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
При цьому, згідно Положення "Про міністерство транспорту та зв'язку України", затвердженого Указом Президента України від 27 серпня 2004 року № 1009/2004 Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінтрансзв'язку України відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (ст. 4 п. 28).
Таким чином, лист „Укрзалізниці", який міститься у матеріалах справи, в розумінні закону не є висновком чи відмовою, наданою належним органом, уповноваженим управляти державним майном, у встановлений законом строк.
З матеріалів справи також вбачається, що Міністерство транспорту та зв'язку України - орган, що уповноважений управляти майном, заявленим до оренди, обґрунтованих висновків, дозволу чи відмови укласти договір на адресу відповідача взагалі не направляв.
Згідно частини 4 пункту 3 статті 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якщо орендодавець не одержав у встановлений законом термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозиції від органу, уповноваженого управляти державним майном, укласти договір з бюджетною установою, організацією, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.
Таким чином, договір, який знаходиться у матеріалах справи, відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та був наданий із заявою про його укладення відповідачу, тобто вважається погодженим з Міністерством транспорту та зв'язку України.
За таких обставин, відмова відповідача від укладення договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6, є необгрунтованою.
У відповідності до ч. 8 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 4.3. Роз'яснення Вищого Господарського Суду України №02-5/237 від 25.05.2000 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції документу від 31.05.2002 року у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.
Стаття 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чітко регламентує спірні правовідносини та визначає момент укладення договору оренди. Так згідно ч. 2 зазначеної зазначеної статті у разі передачі спору на розгляд суду, арбітражного суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду, арбітражного суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому.
Враховуючи встановлення законом способу захисту порушеного права, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов”язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області укласти з приватним підприємством „ХАТА" договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6, задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. в цій частині прийняте з порушенням норм матеріальгного права і підлягає скасуванню. Таким чином, апеляційна скарга відповідача про скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. в цій частині підлягає задоволеннню.
Судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині “вважати укладеним договір оренди в редакції позивача (проект договору б/н від 14 листопада 2005 року) з моменту набрання рішенням законної сили” є обгрунтованими і підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. в цій частині підлягає зміні.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. п. 2, 4 статті 103, п.4 ст. 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. по справі № 40/48-06 в частині задоволення позовних вимог про зобов”язання Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області укласти з приватним підприємством „ХАТА" договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6, скасувати.
В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
Абзаци 1, 3 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2006 р. по справі № 40/48-06 змінити та викласти абзаци 1, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції.
“Позовні вимоги позивача задовольнити частково.
Вважати укладеним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 6469,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 6, в редакції позивача (проект договору б/н від 14 листопада 2005 року) з моменту набрання рішенням законної сили”.
В решті рішення залишити без змін.
Головуючий суддя Токар М.В.
суддя Лакіза В.В.
суддя Івакіна В.О.