Справа № 22ц-1025\2008 р.

 

Головуючий у 1-й інстанції: Шляхов В.І.

Доповідач: Редька А.Г.

 

 

 

 

 

 

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

 

1 липня 2008 року                                     місто Чернігів

 

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Коренькової З.Д.,

суддів - Заболотного В.М.., Редьки А.Г.,

 

при секретарі - Куксі М.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

                           

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 7 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

 

в с т а н о в и в:

 

Рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 7 квітня 2008 року позовні вимоги частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1161,27 грн у відшкодування майнової шкоди та 2500 грн у відшкодування моральної шкоди, всього 3661,27 грн, заподіяної ушкодженням здоров'я та пошкодженням майна в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1300 грн у відшкодування витрат на правову допомогу та 13,32 грн у відшкодування судових витрат, всього 313,32 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 у доход держави 59,50 грн судового збору та 30 грн збору з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

 

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд не врахував, що наїзд на велосипедиста стався не з його вини і матеріалами розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що наїзд стався з вини велосипедиста ОСОБА_5, який перевозив потерпілого на велосипеді та грубо порушив Правила дорожнього руху і на якого слід покласти обовязок відшкодувати заподіяну шкоду, але його суд необґрунтовано не залучив до участі у справі відповідачем, а його як водія автомобіля не було притягнуто навіть до адміністративної відповідальності, оскільки з його боку не було допущено порушення Правил дорожнього руху, а уникнути зіткнення з велосипедом він не мав можливості, оскільки ОСОБА_5 несподівано та різко змінив напрямок руху, що слід розцінювати як дію непереборної сили шкідливі наслідки якої він жодним чином не міг відвернути.

 

         Позивач рішення суду не оскаржу, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача посилається необгрунтованість доводів скарги, вважає рішення суду законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін.

 

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 не може бути задоволена.

 

         Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновки суду грунтуються на матеріалах справи та законі.

 

За матеріалами справи встановлено, що 11 липня 2006 року у селі Вербичі Ріпкінського району, коли ОСОБА_3, при керуванні автомобілем КАМАЗ, сталося зіткнення автомобіля та велосипеда, на якому неповнолітній ОСОБА_5перевозив неповнолітнього ОСОБА_4, і в результаті зіткнення з автомобілем неповнолітньому ОСОБА_4були заподіяні тілесні ушкодження та пошкоджено велосипед. Ці обставини підтверджуються матеріалами розслідування дорожньо-транспортної пригоди органами ДАІ, медичними документами про лікування потерпілого ОСОБА_4, іншими матеріалами та не заперечуються сторонами.

 

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку для інших осіб.

 

Суд дійшов правильного висновку, що на момент дорожньо-транспортної пригоди володільцем автомобіля КАМАЗ був ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Чернігівського МРЕВ від 24 січня 2008 року, про реєстрацію автомобіля КАМАЗ зареєстровано за власником ОСОБА_6 з 22 серпня 2000 року та тимчасово за заявою власника зареєстровано право керування автомобілем з 6 березня 2002 року за ОСОБА_3, а також тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_1 на автомобіль КАМАЗ, виданим Чернігівським МРЕВ  на ім'я ОСОБА_3 (ас-35) і обґрунтовано поклав відповідальність за заподіяну потерпілому шкоду на ОСОБА_3

 

         Посилання відповідача ОСОБА_3 на відсутність його вини у заподіянні шкоди здоров'ю та майну неповнолітнього потерпілого не можуть бути підставою для звільнення його від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Відповідно до ст.1187 ч.5 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже на ОСОБА_3 як на володільця транспортного засобу, використання якого створює підвищену небезпеку для оточуючих, обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається незалежно від наявності його вини у дорожньо-транспортній пригоді.

 

По справі також не встановлено обставин, які б свідчили, що шкода неповнолітньому ОСОБА_4завдана внаслідок умислу потерпілого або внаслідок непереборної сили. Несподівана для водія автомобіля зміна напрямку руху велосипеда під керуванням неповнолітнього ОСОБА_5, який перевозив потерпілого, не є непереборною силою, що дає підстави для звільнення ОСОБА_3 від відшкодування заподіяної потерпілому шкоди.

 

Так само безпідставними є посилання відповідача ОСОБА_3 на необґрунтовану на його думку відмову суду у притягненні відповідачем у справі ОСОБА_5, що безпосередньо керував велосипедом, який також є транспортним засобом та об'єктом підвищеної небезпеки, оскільки велосипед за визначенням Правил дорожнього руху приводиться у дію мускульною силою людини і відповідно до ст.1187 ЦК України, Закону ”Про об'єкти підвищеної небезпеки” та переліку об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджених Постановою КМУ № 1631 від 15 жовтня 2003 року не є джерелом підвищеної небезпеки.

 

         Відповідно до ст.ст.1187,1167,1199 ЦК України потерпілому відшкодовується шкода, заподіяна його майну, витрати на його лікування, моральна шкода і суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до наданих документів стягнув з відповідача 1161,27 грн у відшкодування матеріальних збитків, пов'язаних з придбанням ліків, витрат на проїзд до лікувальних закладів, на відновлення пошкодженого велосипеда(ас-9,28-33), обгрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди у 2500 грн, враховуючи обставини, за яких було заподіяно потерпілому шкоду здоров'ю, що в результаті ушкодження здоров'я потерпілий став інвалідом(ас-27,10-19,44-47), що потребує від нього значних додаткових зусиль для відновлення здоров'я, подальшої організації життя.

 

         Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування або зміни.

 

         Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд 

 

                                                       у х в а л и в:                       

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 7 квітня 2008 року залишити без змін.

 

         Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

 

 

 

 

 

 

Головуючий:                                             Судді: