ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
23.10.06 Справа № 2/147-13/76
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Рава-Руської митниці від 14.04.06р. №2/32-1675
на рішення господарського суду Львівської області від 4.04.2006 року
у справі №2/147-13/76
за позовом ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя
до Рава-Руської митниці
про відшкодування збитків в сумі 3 286 040,10 грн.
за участю представників :
від позивача: Хамзін Т.Р.
від відповідача: Фенцур Б.М., Кіх В.І.
В ході судового засідання представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України роз’яснено, заперечення щодо складу суду не поступило.
Встановив: рішенням господарського суду Львівської області (суддя Станько Л.Л.) від 4.04.06 року у справі №2/147-13/76 задоволено позовні вимоги.
Відповідач з постановленим рішенням не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 04.04.06р. скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що митницею було вчинено всі можливі дії для вчасного повідомлення позивача про неможливість розмитнити товар за вказаним кодом, а тому вважає, що затримка та простій товару до повернення його відправнику відбулися не з його вини, тому стягнення з митниці збитків вважає не обгрунтованими. Крім цього, зазначає, що господарським судом безпідставно відмовлено в зупиненні розгляду цієї справи, оскільки вирішення справи про визнання нечинними карток відмови у пропуску на митну територію України є першоосновою для вирішення цієї справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення у справі про визнання нечинними карток відмови у пропуску на митну територію України набуло законної сили, тому вважає, рішення місцевого господарського суду підставним та обгрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення Вищим адміністративним судом України касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.05р. у справі №2/1099-3/219 за позовом ЗАТ «ЗАЗ»до Рава-Руської митниці про визнання недійсними карток відмови в пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, оскільки вважає, що дана справа є первісною щодо справи про відшкодування збитків, у задоволенні якого колегія відмовляє за безпідставністю, з урахуванням приписів ст. 111-8 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 04.04.06 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного:
Між ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" та Даймлер Крайслер АГ 07.02.2002 року було укладено договір про постачання та зборку комплектів.
На виконання цього договору 10 та 12 червня 2002 року до Рава-Руської митниці надійшли 3 партії машинокомплектів, призначені для промисловою складання автомобілів "Мегсеdes-Веnz" в кількості 12 штук, а саме: кузови в зборі, нові для промислового складання - 12 шт., силовий агрегат в зборі - 12 шт., система запалювання для промислового складання автомобілів - 12 шт., паливний бак - 12 шт., задня підвіска -12 шт., рами металеві для транспортування машинокомплектів - 6 шт.
Отримувачем зазначених партій машинокомплектів був Іллічівський завод автомобільних агрегатів - структурний підрозділ позивача.
Для організації перевезень машинокомплектів автомобільним транспортом ЗАТ "ЗАЗ" було укладено договір від 08.04.02р. №804/25480917/22036 на транспортно —експедиційне обслуговування з міжнародним перевізником - ТзОВ "БМ Транс –ВМ Trans".
Вартість перевезення з м. Бремерхафен (Німеччина) до пункту пропуску на митну територію України - Рава-Руську митницю склала за кожну партію 14476,8 грн, відповідно вартість перевезення трьох партій –43430,4 грн, що підтверджується рахунками-фактурами та актами виконаних робіт №№І968*, 1991*, 1965* від 18.07.2004р.
Для здійснення пропуску на митну територію України відповідачу була надана вся необхідна документація.
Проте, за результатами розгляду наданих документів посадовими особами відповідача було оформлено картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів №97 від 10.06.04р., №102 від 12.06.04р.
Згідно п.п.5.3.3. пункту 5.3. статті 5 договору в разі понаднормативного простою ЗАТ «ЗАЗ»виплачує суму, еквівалентну 100 дол. США за кожну почату добу простою. І понаднормативні простої партії машинокомплектів склали 36, 35 та 34 дні. Відповідно сума штрафу склала 10500 доларів США та позивачем сплачено перевізнику 57433,35 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами виконаних робіт №№1968*, 1991*, 1965* від 18.07.2004р. (а.с. 78-84, Том 1).
В результаті відмови пропуску зазначених машинокомплектів на митну територію України для запобігання подальшого простою транспортних засобів на митниці, товар було відправлено до Німеччини.З цією метою перевізнику було надано заявки №№101-1/04, 102-1/04, 103-1/04.
Понаднормативний простій машинокомплектів оплачено платіжним дорученням №510962 від 16.08.04р. на суму 141013.10грн. В цю суму входить автоперевезення за маршрутом Бремерхафен (Німеччина) - Рава-Руська (Україна) на підставі рахунків-фактур №1968 від 18.07.04р. на суму 14476,80 грн. №1991 від 18.09.04р. на суму 14476,80грн., №1965 від 18.07.04р. на суму 14476,8 грн., а також автоперевезення за маршрутом Рава-Руська (Україна) - Бремерхафен (Німеччина) на підставі рахунку-фактури №1992 від 22.07.04р. на суму 6537,55грн.
Платіжним дорученням №510740 від 12.08.04р. проведено оплату за автоперевезення по маршруту Рава-Руська (Україна) - Бремерхафен (Німеччина) на суму 61318,15грн. на підставі рахунків-фактур №1966 від 21.07.04р. на суму 6585,10грн., №1969 від 21.07.04р. на суму 6585,10грн.
Крім цього, в позовній заяві позивач покликався і на те, що для здійснення закупок машинокомплєктів ЗАТ "ЗАЗ" було залучено кредитні кошти та 16.04.2004 укладено кредитний договір №010/02-11/2097 з Акціонерним поштовопенсійним банком "Аваль". Відповідно до цього договору, банком надано позивачу кредитну лінію (кредит) в сумі 1076483,9 грн. із сплатою 12% річних. Всього витрати Позивача на обслуговування кредиту становлять 7010,2 євро. Позивач вважає, що ці витрати ним понесено для відновлення свого порушеного права і таким чином, незаконними рішеннями Рава-Руської митниці з відмови у пропуску на митну території України трьох партій машинокомплєктів (12 штук) позивачу завдано реальних збитків на суму 165410,1 грн.
Також, покликається на понесення ним додаткових збитків у виді рекламної компанії та додаткових знижок покупцям та обгрунтовує, що між позивачем та ВАТ "Авто Капітал" 19.09.03р. було укладено договір доручення N—1135-М, згідно якого останній повинен був від імені і за рахунок позивача забезпечити здійснення рекламних компаній всіх моделей та модифікацій автомобілів Мерседес-Бенц виробництва ЗАТ "ЗАЗ". Витрати на рекламну компанію та технічний огляд склали 2563230 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.
Розмір упущеної вигоди визначає у сумі 557 400 грн., а заподіяний розмір збитків –у сумі 3 286 040,10 грн.
Згідно п. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проаналізувавши матеріали справи колегія вважає, що позивачем не підтверджено оплати повторного перевезення по маршруту м. Бремерхафен (Німеччина) - Україна через митницю Ягодин і таким чином нанесення шкоди перевезенням машинокомплектів, оскільки остаточну поставку машинокомплектів підтверджено матеріалами справи і вона є необхідною умовою договірних зобов'язань з обов'язковою оплатою вартості цього маршруту позивачем.
Слід погодитись з висновком господарського суду, що не можуть вважатися збитками суми, обчислені з кредитної угоди та додаткових витрат на позапланову рекламну компанію і додаткових знижок покупцям автомобілів у вигляді безоплатного технічного огляду протягом 5-ти років, оскільки позивач не надав доказів того, що шкоду заподіяно саме сплатою відсотків саме за кредит, наданий на дані машинокомплекти і не підтверджено платіжними документами заподіяння реальної шкоди додатковими витратами на позапланову рекламну компанію та додаткових знижок покупцям автомобілів у вигляді безоплатного технічного огляду протягом 5-ти років.
Крім цього, позивачем не доведено упущеної вигоди, оскільки Виписка з протоколу №3 засідання спостережної ради ЗАТ "ЗАЗ" від 26.01.04р. та копія протоколу наради між виробником і маркетингом не можуть відображати збитків, заподіяних затримкою поставки машинокомплектів з вини митниці, оскільки стосуються перший - річних завдань, другий - завдань січня-лютого 2004 року без підтвердження фактичного виробництва автомобілів моделей, на які було закуплено машинокомплекти.
Тому колегія дійшла висновку, що місцевим господарским судом підставно стягнуто з Рава-Руської митниці 57 433,35 грн. збитків за понаднормативний простій машинокомплектів та 19707,75 грн. вартості транспортування товару до м. Бремерхафен. Покликання апелянта на те, що митницею було вжито всі можливі дії для вчасного повідомлення позивача про затримку та простій товару, не спростовують доказів у справі про те, що позивач поніс реальні збитки з вини митниці і їх розмір господарським судом визначено об’єктивно, згідно документальних доказів.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.33,43,49,91,99,101,103,105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Львівської області від 04.04.2006р. по справі за №2/147-13/76 залишити без змін.
2.В задоволенні апеляційної скарги відмовити.
3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий–суддя Мельник Г.І.
Судді Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.