АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11«а»-690-2007р.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Береговой О.Ю.

Доповідач Аліфанов Ю.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Паська Д.П.

Суддів: Аліфанова Ю.Б.,  Вашук В.П.

за участю прокурора: Альчука М. П.

розглянула 29 серпня 2007 року у відкритому судовому засіданні в м.  Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 липня 2007 року,  яким

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  в силу  ст.  89 КК України не судимого,  засуджено за  ст. 164 ч.1 КК України на два роки обмеження волі.

Відповідно до  ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням та іспитовим строком два роки.

Відповідно до  ст. 76 КК України на засудженого покладені обов'язки,  передбачені п.п.2, 3 цієї статті.

Вирішений цивільний позов та забезпечення його погашення.

Як зазначено у вироку суду,  відповідно до рішення Тульчинського районного суду від 14.10.2005 року,  ОСОБА_1 забов'язаний сплачувати аліменти на користь громадянки ОСОБА_2,  на утримання доньки ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку щомісячно,  починаючи з 29.07.2005 року. Однак,  ОСОБА_1,  на постійну роботу не влаштувався та не став на облік в центрі зайнятості населення,  маючи доходи від тимчасових заробітків та ведення підсобного господарства,  жодного разу не сплачував аліменти та не надавав на утримання доньки будь-якої матеріальної допомоги,  на неодноразові офіційні попередження державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції про можливість кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати

аліментів не реагував і станом на 31 березня 2007 року допустив заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 в сумі 2573 гривні.

На зазначений вирок засудженим ОСОБА_1 подана апеляція,  в який він,  посилаючись на однобічність судового слідства і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,  просе вирок скасувати,  а справу повернути на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача,  прокурора,  який заперечує проти задоволення апеляції,  вважаючи її безпідставною,  обсудивши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду,  щодо винності ОСОБА_1 в умисному злісному ухиленні від сплати,  встановлених рішенням суду коштів на утримання дочки ОСОБА_3,  вчиненому при обставинах зазначених у вироку,  є обґрунтованим та підтверджується сукупністю доказів зібраних досудовим слідством та досліджених в судовому засіданні,  яким судом дана належна оцінка.

Так,  сам ОСОБА_1 в суді не заперечував,  що з моменту прийняття судом рішення про стягнення з нього аліментів на дочку Валерію,  він жодного разу їх не сплачував і не бажав цього робити. Оскільки не вважає дитину своєю.

Потерпіла ОСОБА_2 показала,  що хоча ОСОБА_1 кошти заробляє,  він жодного разу після рішення суду не сплачував аліменти на їх спільну дочку Вікторію.

Зазначені обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,  постановою про відкриття виконавчого провадження(а.с. б),  довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам (а.с.  16-17),  довідкою Тульчинського центру зайнятості (а.с.  18).

Дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч.1  ст. 164 КК України,  а покарання йому призначено у відповідності до вимог  ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин справи,  що впливають на вирішення цього питання.

Доводи апеляції засудженого про те,  що він за взаємною згодою з потерпілою,  передав їй в рахунок аліментів 10000 гривень,  виручених від продажу автомашини,  є необгрунтованими,  оскільки на протязі всього досудового слідства ОСОБА_1 не заявляв про це,  а пояснював,  що умисно не платив кошти на утримання дитини,  вважаючи,  що вона не його. Потерпіла категорично заперечувала,  щодо передачі їй ОСОБА_1 будь-яких коштів на утримання дитини. Посилання ОСОБА_1,  як на докази передачі коштів потерпілій,  на видане ним доручення на керування автомашиною та покази свідків не могли бути прийняті судом,  оскільки відповідно до  ст. 244 ЦК України,  представництво за довіреністю не тягне за собою передачі будь-яких грошових сум особі,  яка видала довіреність,  а  ст. 189 СК України передбачає,  що договір про сплату аліментів на дитину може бути складений батьками лише у письмовій формі і з нотаріальним посвідченням. 

Керуючись  ст.  ст. 365, 366 КПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 липня 2007 року,  щодо ОСОБА_1 без змін.