Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2006 року Справа № 49/97-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Карбань І.С.,
судді Бабакової Л.М.,
судді Шутенко І.А.-доповідач,
при секретарі - Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача –Корякін М.І. за довіреністю №01-62юр/5959 від 14.09.2006р.,
відповідача – Рудевський В.В. за довіреністю №010/230/1574 від 02.03.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3652 Х/2) АК „Харківобленерго” на рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2006р. по справі №49/97-06
за позовом Акціонерної компанії „Харківобленерго”, м. Харків,
до Головного управління МНС України в Харківській області,
про стягнення 790 грн. 57 коп., -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №058 -101 від 30.07.2004р. у сумі 790,57 грн., з якої 664,71 грн. – заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 28,43 грн. –заборгованості по індексу інфляції, 13,36 грн. –3% річних та 84,07 грн. - пеня.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Кононова О.В.) від 13.09.2006р. по справі №49/97-06 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Харківській області на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” 332,36 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 42,04 грн. пені, 28,43 грн. інфляційних витрат, 13,36 грн. 3% річних, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду Харківської області від 13.09.2006р. по справі №49/97-06 в частині відмови в задоволенні позовних вимог не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просив вищевказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушенням боржником зобов'язання, при цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідальність споживачів за перевищення договірних величин споживання електричної енергії передбачена частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику". Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", відповідальність за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є санкцією - мірою відповідальності, що визначена у двократному розмірі вартості, тобто у кратному розмірі, в зв'язку з чим, згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України не може бути штрафом, а тим паче штрафною санкцією. Таким чином, на думку апелянта господарським судом Харківської області безпідставно дійшов висновку, що нарахування двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини за понаддоговірне споживання електричної енергії - штрафною санкцією, і тому безпідставно зменшено розмір заборгованості за понаддоговірне використання електричної енергії.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2006р. по справі № 49/97-06 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається і у ст. 27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження та судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 2004 року між АК "Харківобленерго" та Головним управлінням МНС України в Харківській області був укладений договір № 058-101 про постачання електричної енергії. Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору. Ч. 1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку. У відповідності до п. 1 додатку № 2 до договору встановлений розрахунковий період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки за електричну енергію здійснюються на початок розрахункового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку (п.4.5 додатку № 2 до Договору).
Додатковою угодою до договору від 26.09.2005 року сторони визначили, що у відповідності до п. 5.2. до договору, обсяги споживання електричної енергії оформляються додатком № 1 до цього договору і приймаються сторонами як узгоджені договірні величини.
Відповідно до "Порядку постачання електричної енергії споживачам"; затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 441, зі змінами, внесеними Постановою від 16.06.2005р. № 473 (далі - Порядок), споживачам запроваджується регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення величин її споживання, та передбачено, що відповідно до п. 11 Порядку договірні величини споживання та потужності доводяться до споживачів у терміни, обумовлені договором.
Додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору на користування електричною енергією, встановлені договірні величини споживання електричної енергії, обсяг яких складає: у січні, лютому та березні 2006 року - 5000 кВт/год. Зазначені договірні величини відповідно вказаного додатку вважаються сторонами щомісяця доведеними.
Відповідно до звітів, наданих споживачем, відповідач фактично використав електричну енергію з перевищенням договірних величин, а саме у січні 2006 року -на 923 кВт/год на суму 269,79 грн., у лютому 2006 року на 696 кВт/год на суму 204,21 грн. та у березні 2006 року на 619 кВт/год на суму 190,71 грн.
Своїми діями відповідач порушив умови договору, вимоги ст. 526 ЦК України; де зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Споживачу були направлені повідомлення та рахунки на сплату, але відповідач до цього часу не оплатив санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.
За таких обставин, колегія суддів відмічає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 664,71 грн. санкцій за перевищення договірних величин споживання електричної енергії обґрунтовані та підлягаючі задоволенню.
Стосовно зменшення штрафних санкцій щодо стягнення нарахованої двократної вартості оплати перевищення договірних величин споживання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-І\/ рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
В силу ч. 9 ст. 27 Закону України „Про електроенергетику”, санкції, передбачені ч. 5 ст. 26 цього Закону застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 13 „Порядку постачання електричної енергії споживачам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. № 441, зі змінами, внесеними Постановою від 16.06.2005р. № 473, та згідно п. 5.2. договору, споживачі, у разі перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії, несуть відповідальність згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до яких споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-І\/ рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього наступають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушенням боржником зобов'язання.
Отже, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що двократна вартість електричної енергії, спожитої понад договірної величини, не може розглядатись як штрафна санкція, оскільки вона є підвищеною вартістю електричної енергії.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі оплачувалась використана електрична енергія.
У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 13,36 грн. річних та 28,43 грн. інфляційних витрат.
Також, дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що згідно з п. 4.2.1 договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно якого належна до сплати сума становить 84,07 грн.
Однак, у своєму відзиві на позовну заяву та на апеляційну скаргу, і це підтверджується обставинами справи, відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що заборгованість виникла внаслідок несвоєчасного перерахування коштів головним розпорядником коштів - МНС України, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості своєчасно розрахуватися за отримані послуги. Також відповідач зазначив, що на теперішній момент за спірним договором існує передплата та відповідач здійснює усі заходи, щоб порушене ним зобов'язання не спричинило позивачу збитків, а саме - відповідач намагається своєчасно сплачувати отримані послуги з електропостачання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, та обставини наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву які підтверджуються обставинами справи, правомірно задовольнив клопотання відповідача, у відповідності до п. 3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України, та у винятковому випадку зменшив розмір санкцій, а саме нарахованої двократної вартості оплати перевищення договірних величин споживання на 50 % та стягнув з відповідача 332,36 грн., а також зменшив розмір санкцій, а саме нарахованої пені на 50 % та стягнув з відповідача 42,04 грн. пені.
Таким чином, при винесенні рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статтей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2006р. по справі № 49/97-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді