ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 червня 2012 р. № 2-17/1060-2007

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Заріцької А.О.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Козир Т.П.,

Кота О.В.,

Малетича М.М.,

розглянувши заяву Арбітражного керуючого Савіна Василя В'ячеславовича

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 27.03.2012

у справі№2-17/1060-2007

за заявою Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ПМК-37"

пробанкрутство

розпорядник майнаАрбітражний керуючий Петров М.Л.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2011 припинено процедуру ліквідації боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ПМК-37", передбачену ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Савіна В.В.; перейдено до загальної процедури банкрутства із ліквідаційної процедури до процедури розпорядження майном; зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про введення процедури розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Петрова М.Л., якого зобов'язано скласти та представити до суду реєстр вимог кредиторів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2011 у справі №2-17/1060-2007 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2012 у справі №2-17/1060-2007 касаційну скаргу Арбітражного керуючого Савіна Василя В'ячеславовича залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.01.2012 у справі №2-17/1060-2007 -без змін.

Арбітражним керуючим Савіним Василем В'ячеславовичем подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27.03.2012 у справі №2-17/1060-2007, у якій заявник просить скасувати вказану постанову, а справу направити до провадження господарського суду Автономної Республіки Крим на стадію ліквідації відповідно до ст. 52 Закону для подальшого розгляду в іншому складі суду.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2008 у справі №15/802б, від 27.09.2006 у справі №9/33(1884), від 05.02.2008 у справі №2/804-7/205, від 24.03.2010 у справі №44/305-б мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2012 у даній справі надано заявнику строк для усунення недоліків до 07.06.2012.

Заявником вимоги ухвали від 22.05.2012 виконані належним чином, надано платіжний документ на підтвердження сплати судового збору в повному обсязі.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2012 у справі №2-17/1060-2007, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо переходу до загальних процедур у справі про банкрутство, оскільки судами встановлено, що у процесі ліквідації було виявлено майно боржника, а саме частка у розмірі 70/100 виробничої бази, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, а відтак застосування спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника не може мати місце.

Водночас, суд касаційної інстанції у постанові від 24.06.2008 у справі №15/802б, на яку посилається заявник, дійшов висновку про необхідність скасування рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації, оскільки судом враховано, що майнові активи, за рахунок яких можливо задовольнити кредиторські вимоги, відсутні, про що ліквідатору стало відомо під час виконання повноважень ліквідатора. Крім того, суд касаційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення клопотання ПП "ТРК "Славія-ТУ" про припинення процедури ліквідації та переходу до загальної процедури банкрутства, з огляду на те, що боржник не може звертатися з відповідним клопотанням до суду.

У постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2010 у справі №44/305-б, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення клопотання ініціюючого кредитора, припинення процедури ліквідації та переходу до загальної процедури банкрутства, виходячи з того, що місцевий господарський суд не досліджував факту наявності у боржника майна та його вартість, а обмежився лише посиланням на клопотання ліквідатора та ініціюючого кредитора, при цьому своїм рішенням задовольнив клопотання ініціюючого кредитора, а не ліквідатора.

При прийнятті постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2006 у справі №9/33(1884), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції про припинення процедури ліквідації та здійснення переходу до загальних судових процедур, оскільки місцевим господарським судом не встановлено, що вартість виявленого новим ліквідатором майна банкрута, а саме двох верстатів, перевищує суму витрат, пов'язаних з провадженням у даній справі про банкрутство.

У постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2008 у справі №2/804-7/205, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, якими постановлено перейти до загальної процедури банкрутства, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, з огляду на те, що приймаючи постанову про визнання селянського фермерського господарства банкрутом, суд керувався статтями 5-16 Закону та у зв'язку з відсутністю доказів того, що справа про банкрутство розглядалась за правилами статті 52 Закону.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Зважаючи на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116-11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Арбітражному керуючому Савіну Василю В'ячеславовичу у допуску справи №2-17/1060-2007 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя А.Заріцька

Судді С.Бакуліна

Т.Козир

О.Кот

М. Малетич

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)