ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.08.2006 року Справа № 4/219пд
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Іноземцевої Л.В.
Перлова Д.Ю.
Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.07.2006. Розпорядженням від 11.08.06 склад судової колегії змінено.
при секретарі Шабадаш Д.С.
за участю представників сторін:
від позивача Іщук І.О., дов. № 18/2-10 від 01.01.06
від відповідача не прибув
розглянув
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанськнафтооргсинтез”, м.Лисичанськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 03.07.2006
по справі № 4/219пд (суддя Батюк Г.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Техліс”, м. Лисичанськ
про визнання договору недійсним
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.07.06 у справі №4/219пд (суддя Батюк Г.М.) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техліс”, м. Лисичанськ про визнання недійсним договору №Д-5-760 від 12.06.98.
Рішення суду з посиланням на норми статей 48, 153, 332-334 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, мотивоване необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони за спірним договором №Д-5-760 від 12.06.98 виконували його, а тому відсутні підстави для визнання його неукладеним. Враховуючи обґрунтування позивача про те, що договірні зобов’язання зовсім не існують внаслідок не досягнення по них згоди, договір №Д-5-760 не можна визнати недійсним.
Відкрите акціонерне товариство „Лисичанськнафтооргсинтез”, позивач у справі, не погодився з прийнятим місцевим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що предмет оспорюваного договору не відповідає вимогам закону, оскільки не містить конкретного найменування робіт, які необхідно виконати підрядником для замовника.
Позивач вважає, що в оспорюваному договорі відсутній кошторис, на підставі якого повинні надаватися послуги, необхідність якого визначена ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу УРСР. Також в оспорюваному договорі відсутній строк виконання робіт, що є також істотною умовою договору підряду.
Позивач, посилаючись на ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, вважає, що відсутність істотних умов договору, передбачених законом, є підставою для визнання його недійсним.
Товариство з обмеженою „Техліс”, відповідач у справі, відзив на апеляційну скаргу не надав, а подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з відпусткою компетентного представника.
Позивач вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія залишає без задоволення, оскільки вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія
В С Т А Н О В И Л А:
26.06.1998 між Акціонерним товариством „ЛИНОС” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техліс”, укладений договір № Д-5-760, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв зобов’язання по виконанню робіт по капітальному ремонту теплообмінного, колонного, насосного та ємкісного обладнання, технологічних трубопроводів, металоконструкцій, виготовлення, монтаж та наладку вентиляційних систем, футеровку, вогнезахист, хімзахист м/к апаратів та будівельних робіт (а.с.8-11).
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовилися, що обсяг робіт і послуг визначається на підставі належно оформлених та затверджених дефектних відомостей, кошторисів та актів виконаних робіт.
Пунктом 3.1 названого договору сторони передбачили, що вартість робіт має визначатись відповідно до проектно-кошторисної документації та узгодженої договірної ціни.
28.04.2006 ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору від 26.06.1998 № Д-5-760, укладеного між ВАТ „ЛИНОС” та ТОВ „Техліс” з дати укладання (а.с.2-4).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що договір від 26.06.1998 № Д-5-760 є недійсним, оскільки предмет договору не відповідає вимогам закону, в договорі відсутній кошторис, на підставі якого визначається конкретна вартість робіт та строк їх виконання.
Під час розгляду позовної заяви місцевим господарським судом з’ясовано, що сторони склали кошториси, які мають перелік робіт, що мають бути виконані (а.с. 51,56,59), підписали розрахунок договірної ціни (а.с. 47, 53, 57).
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.07.2006 у задоволенні позову відмовлено з підстав, викладених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Предметом даного спору є договір від 26.06.1998 № Д-5-760 на виконання робіт по капітальному ремонту теплообмінного, колонного, насосного та ємкісного обладнання, технологічних трубопроводів, металоконструкцій, виготовлення, монтаж та наладку вентиляційних систем, футеровку, вогнезахист, хімзахист м/к апаратів та будівельних робіт.
За своєю правовою природою даний договір є договором підряду і регулюється нормами ЦК УРСР, зокрема главою 28 ЦК УРСР (за моментом укладення спірного договору).
Статтею 332 ЦК УРСР встановлено, що за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис (стаття 334 ЦК УРСР).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, сторони вільно виявили своє волевиявлення і домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, підписали договір від 26.06.98 №Д-5-760 та приступили до його виконання: склали кошториси на виконання робіт; відповідач виконував роботи, а позивач приймав виконані роботи.
Акти приймання виконаних робіт, підписані представниками обох сторін, завірені печатками підприємств, мають посилання на договір №Д-5-760 від 26.06.1998, найменування сторін за договором, найменування об’єкту АТ “Линос”, де були виконані роботи, перелік, ціну і вартість робіт, тобто є належними доказами виконання відповідачем зазначених в них робіт.
Враховуючи той факт, що договір від 26.06.1998 № Д-5-760 виконувався обома сторонами у передбачений спосіб, відсутні підстави вважати, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах договору, а посилання позивача на відсутність істотних умов договору, передбачених законом, не свідчить в даному випадку про не виникнення між сторонами зобов’язальних відносин та не є підставою для визнання договору недійсним в порядку статті 48 ЦК УРСР, що правомірно враховано господарським судом.
Доводи позивача щодо відсутності предмету договору, ціни та строку виконання робіт спростовуються підписаними актами виконаних робіт, складеними сторонами на виконання саме спірного договору.
Відповідно до приписів статей 45, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) судові рішення (рішення, ухвала, постанова) приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи рішення суд першої інстанції в порядку статті 43 ГПК України обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та правомірно відмовив у задоволенні позову.
З огляду на викладене апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”, м.Лисичанськ задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з’ясував всі обставини справи і приймаючи рішення не допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою покладаються на позивача –заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез” на рішення господарського суду Луганської області від 03.07.06 у справі № 4/219пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.07.06 у справі №4/219пд залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є.Якушенко
Суддя Л.В. Іноземцева
Суддя Д.Ю. Перлов