Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2006 р. Справа № 53/213-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Тяпкіній В.А.
за участю представників сторін:
позивача – Білан Т.В., дов. ВЕС№965003 від 20.10.06 р. (копія у справі)
відповідача – Грош Р.В., дов. № 07 від 07.04.06 р. (у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування" (вх. № 3633Х/2)
на рішення господарського суду Харківської області від 14 вересня 2006 року по справі № 53/213-06
за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування", смт. Червоний Донець, Балаклійський район Харківської області
до Акціонерного товариства "Харківський індустріальний союз", м. Харків
про тлумачення умов договору, -
встановила:
У липні 2006 року Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування" звернулась до господарського суду та після уточнення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України просило надати тлумачення умов договору № 90 від 16 квітня 1997 року на предмет питання чи збереглися на даний час зобов'язання відповідача, передбаченні пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору перед позивачем та яким чином слід розуміти та виконувати умови договору щодо погашення відповідачем боргу в зв'язку зі зміною чинного законодавства та припинення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Балцем", борги якого були передані по зазначеному договору.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 вересня 2006 року (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.
Дочірня компанія "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування" з рішенням господарського суду Харківської області від 14 серпня 2006 року не погодилась, надіслала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та прийняття нового, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, надання невірної юридичної оцінки обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Акціонерне товариство "Харківський індустріальний союз" відзиву на апеляційну скаргу не надало, проте його представник під час судового засідання просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарсько процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем по справі 16 квітня 1997 року було укладено договір уступки права вимоги № 90, за яким позивач передає, а відповідач приймає всі права та обов'язки права вимоги виконання зобов'язань по договорам на постачання газу № 1 від 27 січня 1994 року, № 1 від 20 березня 1995 року, № 2П від 10 липня 1996 року, укладених між позивачем по справі та Акціонерним товариством "Балцем".
Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарсько процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін під час судового засідання, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції було витребувано у позивача письмові уточнення позовних вимог щодо надання конкретних доказів наявності різного тлумачення сторонами пунктів договору № 90 від 16 квітня 1997 року, тобто наявності спору між сторонами, та зобов'язано позивача надати докази в обґрунтування своєї позиції по справі.
Проте, ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції доказів наявності спору між сторонами щодо тлумачення умов вказаного договору позивачем не надано. Крім того, представник позивача в суді апеляційної інстанції не навів обґрунтування своєї позиції щодо заявленого позову, а саме яким чином і що повинен розтлумачити суд, яке саме різне уявлення щодо свого волевиявлення мають сторони за договором.
Представник Акціонерного товариства "Харківський індустріальний союз", відповідача по справі, під час судового засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечує, та стверджує, що ніякого спору між позивачем та відповідачем щодо тлумачення пунктів договору взагалі не існує.
Поняття правочину визначено пунктом 1 статті 206 Цивільного кодексу України, що це є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно частини 2 статті 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або двох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Правочин є вольовою дією особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. У випадках, якщо волевиявлення сторони (сторін) правочину не дозволяє однозначно встановити їх намір, справжню волю, виражену при вчиненні правочину, останній може бути витлумачений стороною (сторонами) або судом, в порядку визначеному Цивільним кодексом України.
Отже, колегія суддів вважає, що Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування", не було надано доказів наявності спору між сторонами, а тому його вимоги щодо скасування рішення задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування", наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 14 вересня 2006 року по справі №53/213-06 відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарсько процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14 вересня 2006 року по справі № 53/213-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді