Справа № 22ц-1640/2007 р.                                    Головуючий в суді першої інстанції

Пруський I.I.

Доповідач Свинцова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2007 року                                                                місто Луганськ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого:             Свинцової Л.М.

Суддів:                        КарташоваО.Ю., Савченко В.О.

при секретарі:            Малошонок О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення місцевого Біловодського районного суду Луганської області від 27.02.2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання договору оренди автомобіля дійсним та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням місцевого Біловодського районного суду Луганської області від 27 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2були задоволені повністю, та з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто 4909,81грн, судові витрати - 81 грн.

Не погодившись з таким рішення, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

У доводах апеляційної скарги апелянт вказав, що суд не звернув уваги на те, що фактично договір оренди автомобіля складений між ним та ЧП «Козерог». На договорі, що складений між ним та позивачем, відсутній його підпис.

Суд  не урахував,  що     він  не міг    прийняти автомобіль в оренду без техогляду автомобіля, не міг експлуатувати цей автомобіль.

Автомобіль позивача не було передано в оренду актом прийому-передачи. Апелянт посилався в апеляційній скарзі, що не згоден з ціною позову - розміром заборгованості, оскільки він вніс орендну плату у сумі 4860грн. Орендна плата не повинна стягуватися за  час,  коли  автомобілем  він  не  користувався,  оскільки  автомобіль  не пройшов техогляд.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами було укладено договір оренди автомобіля ЗИЛ-ММЗ-4502, 1980 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1

Вказаний автомобіль належить позивачу. Відповідно до договору, укладеному між сторонами, орендна плата складала 2000грн. у місяць. За несвоєчасну сплату орендної плати договором встановлено пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Відповідач вніс орендну плату за 1 місяць у сумі 2000грн. Заборгованість за період оренди автомобіля з 18 квітня 2006 року до 28 липня 2006 року складає 2 місяці 10 днів,

тобто 4667 грн. з урахуванням сплати відповідачем  орендної плати за 1 місяць у розмірі 2000грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 242 грн

Той факт, що автомобіль , який передано відповідачеві в оренду, належить позивачеві, суд дійшов висновку, що між відповідачем та ПП « Козеріг» не міг бути укладено договір оренди.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду - законним та обгрунтованим, яке не підлягає скасуванню.

Звертаючись до суду з позовом, позивач надав договір оренди, сторонами якого були позивач та відповідач. Згідно цього договору позивач передав в оренду відповідачеві свій автомобіль ЗИЛ, чого не заперечував в суді апеляційної інстанції відповідач.

Цей автомобіль експлуатувався відповідачем у період часу з 18 квітня 2006 року до 28 липня 2006 року, чого фактично не заперечував відповідач в суді апеляційної інстанції

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що 1111 «Козеріг» не міг бути орендодавцем, оскільки власник автомобіля, наданого в оренду, - позивач. Тому довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що договір оренди було укладено між відповідачем та ПП "Козеріг", а не з позивачем, не може бути прийнятий як обгрунтований.

Крім того, договір оренди автомобілю, що належить позивачеві, підписано позивачем та відповідачем, такого факту не оспорював відповідач і в суді апеляційної інстанції

У тексті договору відсутні вказівки на те, що на період, коли автомобілем орендатор не користується через відсутність документу про технічний огляд то він звільняється від сплати орендної плати.

В апеляційній скарзі апелянт вказав, що після укладення договору оренди позивач не здійснив передачу автомобіля йому на підставі акту прийому-передачи автомобіля.

Як видно з матеріалів справи, позивач фактично передав відповідачеві автомобіль за договором оренди без складання акту прийому - передачі автомобіля. Відповідач фактично користувався наданим йому в оренду автомобілем, що підтверджується постановами Біловодського районного суду від 13 липня 2006 року, від 19.червня 2006 року, від 20 липня 2006 року, за якими відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за керування автомобілем, наданим йому позивачем в оренду, з порушенням Правил дорожнього руху.

Свідки ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили в суді першої інстанції, що відповідач користувався наданою йому в оренду позивачем вантажним автомобілем.

Апелянт посилався в апеляційній скарзі також на те, що він сплатив позивачеві орендну плату в сумі 4860грн., а тому безпідставний висновок суду про стягнення з нього орендної плати. Колегія суддів не може прийняти цей довід як достовірний, оскільки відповідач не надав судові доказів сплати ним цієї суми орендної плати.

Розмір орендної плати, що була стягнута з відповідача на користь позивача, правильно обчислена у сумі 4667 грн. за період часу 2 міс. 10 днів, коли відповідач користувався орендним автомобілем та не сплачував орендну плату. Відповідно договору оренди автомобіля з відповідача на користь позивача правильно стягнуто пеню - 242 грн. за прострочення орендної плати до .19.10.2006 року, коли позивач мав намір звернутися до суду з позовом до відповідача, але, розраховуючи на добровільну сплату заборгованості з боку відповідача, фактично надав позов до суду лише у січні 2007 року.

За таких підстав колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не обгрунтована, не підлягає задоволенню.

Оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права й не підляже скасуванню чи зміні, а тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення місцевого Біловодського районного суду Луганської області від 27.02.2007 року залишити без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з прії. його проголошення.