УКРАЇНА
Харківський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2006 року Справа № 7/113-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лащенко Л.Д.,
судді Гончар Т.В.,
судді Погребняка В.Я.,
при секретарі –Андросовій О. В.
за участю представників:
кредитора –Батіщева П.С.
боржника –не з*явився
розглянувши апеляційну скаргу (вх. №3590С/2) позивача на ухвалу господарського суду Сумської області від 08.09.2006. по справі № 7/113-06
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванеса»,м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиенерготранс», м. Суми
про визнання банкрутом
встановила:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.09.2006 р. (суддя Рижков М.Б.) провадження у справі № 7/113-06 за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванеса» (далі-Кредитор) до ТОВ «Сумиенерготранс»(далі –ТОВ) про визнання банкрутом припинено на підставі ст. 40 Закону у зв*язку з виконанням боржником своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором.
Кредитор, не погоджуючись з даною ухвалою, в апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду від 08.09.2006 року та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ТОВ просить апеляційний суд оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, оскільки вважає доводи апелянта безпідставними.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи Кредитор звернувся до господарського суду Сумської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника ТОВ «Сумиенерготранс»та просив визнати його банкрутом за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон), обгрунтовуючи вимоги відсутністю боржника та його майна за місцезнаходженням.
ТОВ з порушенням провадження у справі не погоджувалось, обгрунтовуючи свої заперечення у відзиві на заяву тим, що Кредитор не мав права на звернення до суду в порядку ст. 52 Закону, а на загальних підставах в порядку ст. 6 цього Закону.
Ухвалою господарського суду від 05.06.2006 року порушено провадження у даній справі, керуючись ст. 52 Закону, без призначення до розгляду справи та дати судового засідання та без введення одночасно мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Розгляд справи ухвалою того ж суду від 13.06.2006 року було призначено на 22.06.2006 р. Подалі протягом часу до винесення оскаржуваної ухвали розгляд справи неодноразово відкладався або оголошувалися перерви в судовому засіданні з метою витребування додаткових документів.
06.09.06 р. до місцевого господарського суду від боржника були надані докази про сплату заборгованості перед ініціюючим кредитором в сумі 22250 грн. 59 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 2016 від 05.09.2006 р.
Зважаючи на дані обставини і те, що боржник в судовому засіданні 08.09.2006 р. визнав свої зобов'язання перед ініціюючим кредитором суд першої інстанції ухвалою від 08.09.2006 року провадження у справі 7/113-06 припинив на підставі ст. 40 Закону.
З такими висновками місцевого господарського суду погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з урахуванням наступного.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Переглядаючи справу апеляційний суд розглядає як питання факту так і питання права в тому обсязі що й суд першої інстанції.
Подання апеляційної скарги обумовлюється неправильністю рішення суду першої інстанції, яка виражається апелянтом або в неправильному встановленні фактичних обставин справи, або в неправильному застосуванні закону, або в неповністю наданому сторонами матеріалі.
В обгрунтування апеляційної скарги Кредитор посилається на те, що місцевим господарським судом не досліджено чи були вищезазначені кошти одержані Кредитором та на порушення господарським судом норми матеріального та процесуального права щодо порядку провадження по справі про визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою.
Дійсно, як свідчать матеріали справи, господарським судом Сумської області при прийнятті оскаржуваної ухвали було враховано той факт, що боржник повністю виконав свої зобов'язання перед ініціюючим кредитором і ці обставини підтверджуються наданим суду платіжним дорученням № 2016 від 05.09.2006 р.
Водночас судом апеляційної інстанції встановлено та це підтверджено самим представником Кредитора в судовому засіданні 30.10.06 р., що кошти в сумі 22250,59 грн. боржнику не поверталися і доказів в спростування наведених обставин Кредитором не надано.
Також, як вбачається із матеріалів справи, в обгрунтування вимог щодо визнання ТОВ банкрутом за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону, апелянт посилався на відсутність боржника та його майна за місцезнаходженням.
Однак, як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції і про що зазначив Боржник у відзиві на заяву про порушення справи про банкрутство Кредитор не мав права на звернення до суду з вищезазначених підстав, оскільки між сторонами існують давні стосунки і керівництву Кредитора відомо фактичне місцезнаходження Боржника, а саме: м. Суми, вул. Черкаська, 1. За цією адресою у вересні 2005 р. Кредитор надсилав претензію ТОВ, ця ж сама адреса вказана у рішенні господарського суду Сумської області від 16.01.06 р.у справі № 9/679-05, який розглянув спір між тими ж сторонами. Крім того представник боржника з’являвся в судове засідання та надав суду першої інстанції докази відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №9/679-05 за вищезазначеним рішенням суду від 16.01.06. та звітування перед органами ДПС.
Проте для визнання боржника відсутнім необхідно фактичне припинення підприємницької діяльності та відсутність за місцезнаходженням. Отже, якщо підприємство працює, а місцезнаходження органів управління невідомо, то в цьому випадку мова може йти не про банкрутство, а про його відповідальність згідно законодавства за відсутність боржника за юридичною адресою, що є підставою припинення юридичної особи.
А тому наведені Кредитором у його апеляційній скарзі твердження про наявність підстав порушення провадження згідно ст. 52 Закону і в зв*язку з цим грубе порушення судом норм матеріального права нічим не обгрунтовані та не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.
Що стосується посилань боржника на порушення судом процесуальних норм законодавства, а саме строків передбачених ч. 2 ст. 52, ч. 4 ст. 12 Закону, а також прийняття оскаржуваної ухвали за відсутності кредитора, що є на його думку порушенням ст. 22 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами загальній процедури при порушенні провадження у справі про банкрутство суд одночасно вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів. Стаття 52 Закону ніяких виключень стосовно введення мораторію не передбачає.
Відтак суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно судом першої інстанції були порушені процесуальні строки щодо руху справи про банкрутство, введення мораторію та призначення ліквідатора у ліквідаціну процедуру, але саме ці порушення не впливають на правильний висновок суду та резолютивну частину оскаржуваного судового акту, оскільки повноваження апеляційної інстанції торкаються виключно перевірки законності та обгрунтованості певного судового акта і не можуть бути підставою для скасування саме оскаржуваної ухвали від 08.09.06 р.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що підстави для скасування ухвали суду від 08.09.06 р. по даній справі та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 08.09.2006 року по справі № 7/113-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.Д.Лащенко
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Погребняк В.Я.