Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Суддя - Зражевський Ю.О.
справа №АС-11/356-06 Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Олійник В.Ф.
2 листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі –Острась Н. М.
за участю представників:
позивача –Якименко О.І.
відповідача –Шкриль Л.Г., Мезенцева Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Суми (вх.№3586С/2-5)
на постанову господарського суду Сумської області від 29.08.2006р. по адміністративній справі №АС 11/356-06 та матеріали справи
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Сумиобленерго», м. Суми (далі ВАТ «Сумиобленерго») звернулось в суд з позовом, який потім уточнило, до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі ДПІ в м. Суми), про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0000992303/0/42953 від 03.07.2006р., яким ВАТ «Сумиобленерго»було визначено суму податкового зобов'язання по податку на дивіденди (авансовий внесок) в сумі 455543,67 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 151847,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 303695,78 грн.
Постановою господарського суду Сумської області від 29 серпня 2006 року по адміністративній справі №АС-11/356-06 позовні вимоги були задоволені, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0000992303/0/42953 від 03.07.2006р., стягнуто з ДПІ в м. Суми на користь ВАТ «Сумиобленерго»3,40 грн. витрат по сплаті державного мита.
В апеляційній скарзі ДПІ в м. Суми ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні позову з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції визнано встановленим, що в період з 20.04.2006р. по 23.05.2006р. та з 24.05.2006р. по 06.06.2006р. ДПІ в м. Суми було проведено виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства України ВАТ «Сумиобленерго»за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., про що свідчить відповідний Акт ДПІ в м. Суми за № 4029/233/23293513/60 від 21.06.2006р.
В ході перевірки було встановлено, що в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №678 від 17.05.2006р. «Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році», Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу ) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, відповідно до ст.65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, ВАТ «Сумиобленерго»не проводило відрахування до Державного бюджету частини прибутку від частки, яка належить державі у статутному фонді підприємства. Крім цього, при проведенні перевірки було встановлено порушення вимог п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»№283/97-ВР від 22.05.1997р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого ВАТ «Сумиобленерго» не було нараховано та сплачено податок на дивіденди (авансовий внесок) за 1-й квартал 2005 року в сумі 151 847 грн. 89 коп.
На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000992303/0/42953 від 03.07.2006р., згідно якого ВАТ «Сумиобленерго»визначено суму податкового зобов'язання в сумі 455543 грн. 67 коп., в тому числі основний платіж в сумі 151847 грн. 89 коп. та штрафні санкції - 303695 грн. 78 коп.
Позивач просив визнати вищезазначене податкове повідомлення-рішення нечинним і таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідач вимоги ВАТ «Сумиобленерго»не визнає посилаючись на те, що згідно Статуту ВАТ «Сумиобленерго», зареєстрованого відділом державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради №7292 від 11.07.2002р., затвердженого протоколом загальних зборів ВАТ «Сумиобленерго»№35 від 27.06.2002р., частка державного майна у статутному фонді підприємства становить 25% від загальної. Згідно звіту про фінансовий результат (форма №2) в І кварталі 2005 року ВАТ «Сумиобленерго»мало збитки по бухгалтерському обліку в розмірі 1469 грн. Дані збитки виникли в результаті проведення операції уцінки фінансових інвестицій. Так, в періоді, який перевірявся, ВАТ «Сумиобленерго»було зайво віднесено до інших витрат звіту про фінансові результати - форма №2 (код рядка 160) за 1 квартал 2005 року суму уцінки фінансових інвестицій в розмірі 63281312 грн. 68 коп., що вплинуло на визначення фінансового результату діяльності ВАТ «Сумиобленерго»за 1-й квартал 2005 року - 1469000 грн. було показано збиток. За 1-й квартал 2005 року на ВАТ «Сумиобленерго»фінансовий результат від діяльності дорівнює + 4859132 грн. 68 коп. - чистий прибуток. Таким чином, за наслідками перевірки було встановлено, що сума несплаченої частки прибутку до державного бюджету за 1-й квартал 2005 року склала 607391 грн. 58 коп. (4859132 грн. 62 коп. х 25% х 50%). Підприємством не включено дану суму дивідендів в рядок 21 Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2005 року.
ДПІ в м. Суми також вважає, що ВАТ «Сумиобленерго»на порушення п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»№283/97-ВР від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями не було нараховано та сплачено податок на дивіденди (авансовий внесок) за 1 квартал 2005 року в сумі 151 847 грн. 89 коп. (607 391 грн. 58 коп. х 25%).
З цих підстав ДПІ в м. Суми, керуючись пп. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000р., були застосовані штрафні санкції в сумі 303 695 грн. 78 коп. (200%).
З огляду на вказане, суд першої інстанції в своїй постанові вказав, що відповідно до вимог ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" №2285-ІУ від 23.12.2004 господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу), а акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Норматив і порядок відрахування зазначеними підприємствами до державного бюджету частини прибутку передбачений „Порядком і нормативами відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006.
Відповідно до п. 2 вищезазначених Порядку та нормативів відрахування частини прибутку (доходу) здійснюється державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державних сільськогосподарських підприємств, суб'єктів природних монополій, підприємств, обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, та суб'єктів господарювання, засновником яких є Кабінет Міністрів України) та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 50 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Пунктом З Порядку та нормативів встановлено, що акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про господарські товариства" №1576-11 від 19.09.1991 учасники товариств мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Порядок розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) відповідно до ст. 41 Закону України „Про господарські товариства" і п. З ч. 2 ст. 159 ЦК України є компетенцією загальних зборів учасників.
Таким чином, нарахування до державного бюджету частини прибутку від частки, яка належить державі у статутному фонді підприємства, можливе лише у випадку ухвалення загальними зборами акціонерів рішення про порядок розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).
З цих підстав суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ст. 41 Закону України „Про господарські товариства" та п. З ч. 2 ст. 159 ЦК України порядок розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) є компетенцією загальних зборів акціонерів, тому покладення обов'язку стосовно нарахування та відрахування до державного бюджету частини прибутку від частки, яка належить державі у статутному фонді, на ВАТ „Сумиобленерґо" є незаконним.
Відповідно до п. 2.2 Принципів корпоративного управління, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №571 від 11.12.2003, товариство повинно забезпечити рівне ставлення до всіх акціонерів-власників однієї категорії акцій і не допускати в рамках однієї категорії акцій встановлення переваг для отримання дивідендів різними групами акціонерів.
Згідно з п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 емітент корпоративних прав, здійснює зазначені виплати власнику таких корпоративних прав, пропорційно частці його в статутному фонді підприємства у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів.
В зв'язку з тим, що оподаткування дивідендів є похідною дією по відношенню до нарахування частини прибутку від частки, яка належить державі у статутному фонді позивача, підстави проведення таких нарахувань відсутні.
Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІП від 21.12.2000 податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). В деклараціях з податку на прибуток підприємства (рядки 20 та 21) в 2005 році позивач не відображував дивідендів та прирівняних до них платежів, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, та авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, на підставі значення рядку 220 Звіту про фінансові результати (форма № 2), помноженого на 0,15.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України „Про утворення Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України" від 22.06.04 р. №794 утворено НАК „Енергетична компанія України" у формі відкритого акціонерного товариства і п.п. 2 та 4 постанови передбачена передача в статутний фонд цієї Компанії пакету акцій, що належить державі в статутному фонді позивача.
Таким чином, за відсутністю в статутному фонді ВАТ „Сумиобленерго" державної частки, посилання відповідача на порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.06 р. є безпідставними.
Позивач також вважає, що ДПІ в м. Суми необґрунтовано було виключено із витрат по бухгалтерському обліку суму уцінки фінансових інвестицій в розмірі 6328132,68 грн., що вплинуло на визначення фінансового результату діяльності позивача і в подальшому призвело до нарахування відповідачем частини прибутку до державного бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2004 року між позивачем та ТОВ „Фінансова компанія „Дектра" було укладено договір №311/04Т-В купівлі-продажу цінних паперів: векселів №7033646202613 номінальною вартістю 5500 000 грн. за 110000 грн. та №7033646202614 номінальною вартістю 3093366 грн. за 61867,32 грн.
При отриманні вищевказаних векселів в грудні 2004 року позивач оприбуткував їх по рахунку 14-3 „Інвестиції в незв’язані сторони"
В грудні 2004 року позивачем було створено комісію, яка дооцінила векселі до справедливої вартості.
В І кварталі 2005 року позивач не зміг реалізувати векселі по справедливій вартості, тому зробив уцінку до вартості придбання.
Відповідно до пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" фінансова інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.
Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, запасів, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999, векселя, придбані за грошові кошти або в обмін на активи (роботи, послуги) без індосаменту, кваліфікуються як фінансової інвестиції та оприбутковуються на відповідні рахунки в залежності від цілей придбання та строку, на який вони емітовані (рах. 14).
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 „Фінансові інвестиції", затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 91 від 26.04.2000, під ринковою вартістю фінансової інвестиції визначено суму, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку (п. 3). Фінансові інвестиції на дату балансу відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю (п. 8 Положення (стандарту).
Стаття 10 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язує підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Таким чином, дооцінка позивачем векселів, придбаних за договором №311/04Т-В від 20.12.2004, до справедливої вартості і подальша уцінка цих векселів внаслідок неможливості їх реалізації була здійснена у відповідності до діючого законодавства України.
З цих підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ВАТ «Сумиоблєнерго».
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Суми залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 29.08.2006р. по адміністративній справі №АС-11/356-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-11/356-06 повернути до господарського суду Сумської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т.В. Кравець
О.А. Істоміна