Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р. Справа № АС-13/235-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміної О.А., Твердохліба А.Ф.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача – Борисенко О.О. –представник, дов. № 672 від 05.09.2006 року (копія у справі)
відповідача – Барабицької Я.М. –представник, дов. № 10657/10/10-013 від 03.10.2006 року (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. № 3288Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 20 липня 2006 року по адміністративній справі № АС-13/235-06
за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування», м. Харків
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування повідомлень-рішень
встановила:
У травні 2006 року Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування»звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003521701/0 від 29 листопада 2005 року, № 0003521701/1 від 30 грудня 2005 року та № 0003521701/2 від 28 лютого 2006 року, як неправомірних, посилаючись на положення Законів України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Харківської області від 20 липня 2006 року позов було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0003521701/2 від 28 лютого 2006 року. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" 3, 40 грн. судового збору.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова звернулась з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про її часткове скасування та прийняття нової, якою у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог.
Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування" у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт від 17 листопада 2005 року документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2004 рік. За результатами перевірки перевіряючими були виявлені факти несвоєчасної сплати податку по зобов'язанням, самостійно визначеними платником в розрахунках. У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем було прийняте спірне в даному провадженні податкове повідомлення-рішення № 0003521701/0 від 29 листопада 2005 року, яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та самохідних машин та механізмів на 457 та на 798 календарних днів (50%) були застосовані штрафні санкції в розмірі 3149,28 грн. в порядку, передбаченому п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Як свідчать матеріали справи, підприємство скористалося правом адміністративного оскарження і направило до відповідача первинну скаргу від 16 грудня 2005 року, яка була розглянута і по ній було прийняте рішення від 27 грудня 2005 року та скарги від 12 січня 2006 року та від 23 січня 2006 року до Державної податкової адміністрації в Харківській області, за результатами розгляду яких було прийняте рішення від 22 лютого 2006 року.
Первинна скарга платника відповідачем залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. З урахуванням даного рішення відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0003521701/1 від 30 грудня 2005 року з тими ж сумами нарахування.
В рішенні за результатами розгляду повторної скарги керівником Державної податкової адміністрації в Харківській області скарга була задоволена частково, а оскаржені податкові повідомлення-рішення скасовані в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2504,95 грн. За таких обставин, зважаючи на приписи п. 6.4.1 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкові повідомлення-рішення № 0003521701/0 від 29 листопада 2005 року та № 0003521701/1 від 30 грудня 2005 року вважаються відкликаними і у позивача не було законних підстав включати вимоги щодо їх скасування у позов.
За таких обставин, як правомірно зазначив місцевий господарський суд, позов в цій частині заявлений без належних підстав, а тому задоволенню не підлягає.
З урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0003521701/2 від 28 лютого 2006 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції (50%) в сумі 644,23 грн.
Як правильно зазначив господарський суд Харківської області п. 17.1.7 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), в порядку якої відповідачем були застосовані фінансові санкції, встановлює, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому п. 5.1 статті 5 Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. В п. 5.3.1 статті 5 Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 4.1.4 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
З урахуванням строків подачі податкових декларацій вищевказаним Законом визначено такі граничні строки сплати податкових зобов'язань: протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів визначений Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів". В цьому Законі визначено, що у порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Статтею 5 цього Закону передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами і щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
У розрахунку, наведеному в акті перевірки відповідачем вказані граничні строки сплати зобов'язань за період, що перевірявся, але визначення цих строків здійснено без врахування положень вищенаведеного Закону. Таким чином, не передбачається сплата штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за прострочення встановлених строків сплати податку з власників транспортних засобів, оскільки ці граничні строки встановлені не вказаним Законом, а спеціальним Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".
Таким чином, як правомірно зазначив господарський суд, застосування фінансових санкцій в порядку п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зроблене всупереч положенням цього Закону, а тому є неправомірним.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 грудня 2002 року по справі № Б-19/226-02 було порушене провадження по справі про визнання банкрутом Державного комунального підприємства „Харківський завод транспортного устаткування" та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін „мораторій на задоволення вимог кредиторів" вживається в цьому Закону у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 20 липня 2006 року по справі № АС-13/235-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 20 липня 2006 року по адміністративній справі № АС-13/235-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-13/235-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді