Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 2/379-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Іваненко Н.О.

відповідача -  Трегубов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Перший Сумський племінний конезавод», с. Патріотівка, Лебединського району, Сумської області  (вх. № 3434 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 31.08.06 р. по справі № 2/379-06

за позовом Дочірнього підприємства "Суми-Автотранс", м. Суми

до Закритого акціонерного товариства "Перший Сумський племінний конезавод", с. Патріотівка

про стягнення 28 517,53 грн.

встановила:

У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 28517 грн. 53 коп. заборгованості   за надані транспортні послуги на підставі договору №10а від 21.05.2002р., укладеного між сторонами, а також судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.     

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.08.2006 року по справі            №2/379-06 (суддя Соп’яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Перший Сумський Племконезавод” на користь Дочірнього підприємства “Суми-Автотранс”  9904 грн. 51 коп. боргу, 99 грн. 80 коп. витрат по державному миту, 41 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині позову –відмовлено.

В частині стягнення з відповідача 9904 грн. 51 коп. боргу рішення мотивовано тим, що позовні вимоги щодо стягнення зазначеної суми боргу  за надані позивачем послуги підтверджуються актами прийому-передачі виконаних робіт та відповідними рахунками-фактурами, а тому  визнані місцевим господарським судом правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині позовних вимог відмовлено, оскільки позивачем не надано належних доказів їх обгрунтованості, а також без поважних причин пропущений строк позовної давності.

ЗАТ «Перший Сумський племінний конезавод» з рішенням суду першої інстанції не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій вважає рішення необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, посилаючись на те, що позивачем пропущений скорочений строк позовної давності на отримання плати за  надані їм транспортні послуги з червня 2003 року  по листопад 2003, а тому вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість в розмірі 9 904,51 грн. за вказаний період, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2006р. у справі № 2/379-06 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

ДП «Суми-Автотранс» у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що вимоги, зазначені в апеляційній скарзі відповідача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню,  посилаючись на те, що всі наведені відповідачем доводи та посилання, зокрема на ч.5 ст. 315 ГК України, яка встановлює 6-місячний строк позовної давності для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, не відповідають дійсності, оскільки позивач не надавав відповідачу послуги з перевезення вантажу, а відповідач не надав доказів які б доводили ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, які підтвердили свої позиції по справі, викладені в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2006 року без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.05.2006р. між сторонами по справі укладений договір № 10а надання послуг (далі, Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов‘язувався надавати відповідачу автотранспортні послуги легковим автотранспортом, а відповідач – прийняти та оплатити надані послуги.

Позивачем до матеріалів справи надана Ліцензія від 26.10.2001 р. про надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом (а.с. 79).

Отже, предметом даного Договору є надання послуг з перевезення пасажирів легковим транспортом.

Відповідно до п. п. 22, 3.1. вказаного Договору оплата за надані послуги здійснюється не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог ДП «Суми-Автотранс» надані копії актів прийому-передачі робіт, а також відповідні рахунки-фактури, які є обов‘язковою умовою проведення оплати відповідно до п. 3.1. Договору (а.с.7-28).

На підтвердження здійснення транспортних послуг в період з травня 2002 року по лютий 2003 року, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані  акти прийому-передачі робіт, але рахунки-фактури за вказаний період відсутні, а тому, враховуючи, що оплата за надані послуги відповідно до п.3.1 Договору здійснюється при наявності рахунків-фактури, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції  про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача оплати за транспортні послуги у зазначений період, оскільки вони не підтверджені належними доказами по справі.                                   

Позивачем за період з березня 2003 року по травень 2003 року  відповідачу відповідно до умов Договору надані транспортні послуги, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі робіт та рахунками-фактурами за вказаний період.

Проте, місцевим господарським судом вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачем без поважних причин був пропущений строк позовної давності щодо стягнення суми заборгованості за надані протягом березня-травня 2003 р. послуги.

Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку  про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача оплати за транспортні послуги протягом березня-травня 2003 р.

З матеріалів справи вбачається, що послуги по акту прийому-передачі робіт №ВРАВ-00005 від 31.01.2004р. були надані на підставі договору на надання послуг №1, укладеного між сторонами 02.01.2004р. Згідно п.1.1 договору №1 від 02.01.2004р. позивач – перевізник зобов‘язувався надавати відповідачу транспортні послуги вантажним автотранспортом.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

В зв‘язку з тим, що стягнення боргу за договором №1 від 02.01.2004р. не є предметом даного позову, а позивачем без поважних причин пропущений передбачений законодавством скорочений строк позовної давності, позовні вимоги в частині стягнення 765 грн. 22 коп. по акту прийому-передачі робіт №ВРАВ-00005 від 31.01.2004р., правомірно визнані судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем за період з червня 2003 року по листопад 2003 року  відповідачу відповідно до умов Договору надані транспортні послуги, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі робіт та рахунками-фактурами №ВРАВ-00035 від 30.06.2003р. на суму 2057 грн. 34 коп., №ВРАВ-00036 від 31.07.2003р. на 2302 грн. 48 коп., №ВРАВ-00048 від 31.08.2003р. на 1957 грн. 83 коп., №ВРАВ-00059 від 30.09.2003р. на 1652 грн. 82 коп., №ВРАВ-00065 від 31.10.2003р. на 1071 грн. 37 коп., №ВРАВ-00067 від 30.11.2003р. на суму 1362 грн. 67 коп.

Відповідач, не заперечуючи факту користування транспортними послугами наданими позивачем за період з червня 2003 року по листопад 2003 року, однак в апеляційній скарзі посилається на те, що  останнім пропущений скорочений строк позовної давності на отримання плати за  надані їм транспортні послуги за   вказаний період. В обґрунтування своєї позиції відповідач, зокрема зазначає, що  ч. 5 ст. 315 ГК України для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, оскільки ч. 5 ст. 315 ГК України, як і вся глава 32 даного Кодексу направлена на правове регулювання вантажів, а згідно п.6 ч.2 ст. 258 ЦК України скорочений строк позовної давності в один рік застосовується, зокрема, до вимог, що випливають із перевезення вантажу, пошти.

Але, виходячи із змісту договору надання послуг № 10а від 21.05.02р. його предметом є перевезення пасажирів легковим транспортом. Крім того, позивачем до матеріалів справи надана Ліцензія від 26.10.2001 р. про надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Тобто зазначені документальні докази  свідчать про те, що позивач  надавав відповідачу послуги з перевезення  саме пасажирів, а не вантажу.

Проте відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав належних доказів на підтвердження здійснення позивачем послуг по перевезенню вантажу за спірний період, а його припущення про можливість таких перевезень зводиться лише до особистого міркування та не має доказової сили.

А за таких обставин, до наданих позивачем транспортних послуг  не може застосовуватись і скорочений строк позовної давності.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущений скорочений строк позовної давності на отримання плати за  надані їм транспортні послуги з червня 2003 року  по листопад 2003, необґрунтованими та безпідставними, що спростовується вищевикладеним.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач свої зобов’язання за Договором щодо розрахунків за надані позивачем транспортні послуги з червня 2003 року по листопад 2003 року не виконав, доказів сплати боргу не представив, аргументованих заперечень ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді щодо позовних вимог не надав, тому колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 904,51 грн.  за надані позивачем транспортні послуги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 31.08.2006 року по справі №2/379-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -       

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарськогосуду Сумської області від 31.08.2006р. по справі № 2/379-06 залишити без змін.     

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді