Справа № 2-5478/11

З а о ч н е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

05 липня 2012 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Шевчук Ю.В.

при секретарі -Мамончик К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»про стягнення заборгованості заробітної плати та моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн»про стягнення заборгованості заробітної плати та моральної шкоди, вказуючи, що вона працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Винконцерн». Згідно Наказу № 182-к від 19.09.2011 року вона була звільнена з роботи. Однак, при звільненні і до моменту розгляду справи у суді відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачкою, і не виплатив належні їй грошові суми. У зв'язку з цим позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по невиплачений заробітній платі у сумі 3017, 95 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 32 480, 78 гривень, суму вихідної допомоги у розмірі 10 772, 52 гривні, витрати, понесені позивачем по платі судового збору та ІТЗ та моральну шкоду у розмірі 6000 гривень.

Позивачка у судове засідання не з'явилась, надала на адресу суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить справу розглянути без її присутності та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи був неодноразово сповіщений належним чином, що підтверджується розписками про отримання судових повісток, причину своєї неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, уразі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка з 26 лютого 2003 року працювала на ТОВ «Винконцерн». Наказом №182-к від 19.09.2011 року позивачка був звільнений з займаної посади з на підставі п. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

При звільненні відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачкою та у день звільнення не виплатив позивачці належні їй грошові суми.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 10 ЦПК України, відповідач повинен довести факт повідомлення позивача перед звільненням про нараховані суми, проведення належного розрахунку із позивачем або наявність можливості проведення такого розрахунку і відмову позивача від отримання належних йому грошей. Однак, відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання ним вищевказаних вимог законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у не проведенні розрахунку при звільненні позивачки з роботи, та його обов'язку, відповідно до положень ст. 117 КзЗпП України, сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ст. 47,116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у статті строк виплатити не оспорювань суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України, а також роз'яснень, що містяться в п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 16 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні розміру відшкодування суду необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших обставин справи.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, середній заробіток працівника визначається, входячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передували події (звільненню) та з урахуванням кількості робочих днів (годин).

При цьому суд враховує, що у вересні 2011 року позивачка відпрацювала неповний місяць, оскільки 19 вересня 2011 року була звільнена, а тому визначає середній заробіток із заробітку, отриманого позивачкою у липні-серпні 2011 року, коли вона працювала повні місяці.

Таким чином, відповідно до встановленого п. 2,3,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки складає 32 480, 78 гривень - розмір заробітної плати 2448, 38 гривень (фактична заробітна плата за останні 2 повні місця роботи -липень-серпень 2011 року) : 15 днів (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи ) = 163,22 х199 днів (кількість днів затримки на день розгляду позову у суді) = 32 480, 78 гривень.

Згідно статті 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначений у пункті 3 статті 38 КЗпП, внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Розмір суми вихідної допомоги, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки складає 10772,52 гривень : розмір заробітної плати 2448,38 грн. (фактична заробітна плата за останні два повні місяці роботи ( липень та серпень 2011)) : 15 днів (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за останні два повні місяці роботи) = 163,22 грн. х 22 дні (кількість середньомісячних робочих днів за два розрахункових місяця, згідно графіку роботи підприємства, також виробничого календарю, складеного згідно КЗпП України на 2011р. ) = 3590,84 грн. х 3 місяці = 10772,52 грн. Таким чином, розмір вихідної допомоги складає: 10772,52 грн.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, та роз'яснень, що містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачці належну їй заробітну плату і не провів остаточного розрахунку у день звільнення останньої з роботи. Це призвело до моральних переживань позивачки, необхідності звернення до відповідача та до суду, змусило позивачку порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав та відновлення попереднього стану. Тому суд вбачає наявність причинного зв'язку між винним діями відповідача та наслідками, які вказав позивач.

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації спричиненої моральної шкоди. Розмір цієї компенсації, з урахуванням обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань, які зазнала позивачка у зв'язку з порушенням її прав відповідачем, суд визначає у розмірі 1 000,00 гривень.

Згідно діючого законодавства позивачка звільнена від сплат судових витрат.

Згідно ст. 79, 80, 81, ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави державне мито у сумі 462, 71 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст. 47,116,117, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (юридична адреса : Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-б, ЄДРПОУ 24541545) на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_1, заборгованість по невиплаченій заробітні платі у розмірі 3017, 95 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (юридична адреса : Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-б, ЄДРПОУ 24541545) на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_1, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32 480,78 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (юридична адреса : Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-б, ЄДРПОУ 24541545) на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_1, суму вихідної допомоги у розмірі 10 772, 52 гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (юридична адреса : Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-б, ЄДРПОУ 24541545) на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_1, грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 1 000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (юридична адреса : Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Кишинівська, 144-б, ЄДРПОУ 24541545) на користь держави державне мито у розмірі 462, 71 гривень та витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: