Справа № 2-3519/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Гавриш М.З.

при секретарі Скрипкіной А.Ю.

з участю

представника позивача - ОСОБА_1.( за довіреністю )

представника відповідача - ОСОБА_2 ( за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кілія цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, отриманих за продаж будинку та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 12.12.2011 року з позовом про стягнення з ОСОБА_4 3300 доларів США ( що за офіційним курсом НБУ складає 26 334 грн.) та моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. Вказує, що 22.11.2011 року він передав відповідачці 3300 доларів США в рахунок купівлі - продажу належного останній житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, на підтвердження чого ОСОБА_4 власноручно написала розписку про отримання коштів за продаж нерухомого майна. Оскільки на той момент ОСОБА_4 не оформила Державний акт на землю з причини відсутності кадастрового номеру на земельну ділянку за місцем розташування житлового будинку, нотаріально договір купівлі - продажу сторони оформити не змогли. З метою подальшого укладання договору та його реєстрації , як вказує позивач, ОСОБА_4 в той же день, 22.11.2011 року оформила довіреність на ім'я його сусідки, ОСОБА_5, яку уповноважила підписати договір купівлі - продажу нерухомого майна , але 28.11.2011 року відкликала довіреність та повідомила, що не має намір продавати будинок і не поверне отримані гроші. Оскільки, як вказує позивач, відповідачка порушила умови домовленості щодо купівлі - продажу будинку, просить захистити його цивільне право шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення та відшкодувати майнову та моральну шкоду.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги та викладені в позовній заяві доводи на їх обґрунтування підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що ОСОБА_4, 1949 р.н. , яка мешкає в м. Вилкове Кілійського району Одеської області і є особою похилого віку, в 2007 році отримала спадщину після померлої матері. До складу спадщини увійшов житловий будинок АДРЕСА_1, в якому з 2006 року дозволу ОСОБА_4 стала проживати тітка позивача - ОСОБА_6 , згодою в будинок переселилась також матір позивача , ОСОБА_7, дозволу на проживання якої ОСОБА_4 не надавала. В листопаді 2011 року, як пояснив представник відповідачки, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була досягнута угода про купівлю - продаж вказаного житлового будинку, але в зв'язку з відсутністю Державного акту на право власності на земельну ділянку за місцем розташування будинку нотаріально угода посвідчена не була і причина, з якої договір не укладений позивачу відома. В цей час, як вбачається з пояснень представника відповідачки, кадастровий номер земельній ділянці присвоєний, проводиться державна експертиза ділянки, але акт ще не виготовлений, що унеможливлює нотаріальне посвідчення договору, від якого вона не відмовляється. В той же час , як зазначив представник відповідачки , ОСОБА_4 готова як розірвати укладену домовленість та повернути кошти на умовах звільнення позивачем приміщень будинку у визначений сторонами термін так і підписати договір купівлі - продажу одразу після отримання Державного акту на землю .

З врахуванням пропозиції представника відповідача судом було оголошено перерву для надання сторонам строку для обговорення можливості укладення мирової угоди по справі, але позивач та його представник після закінчення перерви в судове засідання не з'явились, позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Надані представником проекти мирових угод, від підписання яких позивач фактично відмовився, приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши надані сторонами пояснення, вивчивши матеріали справи, в межах заявлених вимог судом достовірно встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11.09.2007 року ОСОБА_4, що зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкового майна увійшов житловий глинобитний будинок , розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, , площею 3685 кв.м., закріпленій за Калчевською сільською Радою належних померлій ОСОБА_8 на підставі рішення Болградського районного суду за № 2-3535 від 23 березня 2007 року, зареєстрованого в КП « Болградське БТІ» 22.05.2007 року за № 204.

На підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину Комунальним підприємством « Болградське БТІ» 25.09.2007 року зареєстроване право власності ОСОБА_4 на весь житловий будинок в АДРЕСА_1 .

22 листопада 2011 року ОСОБА_4 написала власноручно розписку про отримання від ОСОБА_3 за продаж житлового будинку по АДРЕСА_1 коштів в розмірі 3300 доларів США та відсутність фінансових та матеріальних претензій к ОСОБА_3

Факт проживання з 2006 року в житловому будинку по АДРЕСА_1 близьких родичів ОСОБА_3, який в свою чергу мешкає по сусідству в тому ж населеному пункті по АДРЕСА_3, сторонами не оспорюється і підтверджується наданими доказами. Сторонами також визнається факт переоформлення особових рахунків на газопостачання та електропостачання будинку на ім»я позивача , що свідчить про відсутність намірів відповідачки в подальшому користуватися вказаним житловим будинком та зняття з себе відповідальності за можливі порушення договорів про надання комунальних послуг, якими вона не користується .

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Частиною першою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За правилами ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До правовідносин, які виникли з правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства .

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст..204 ЦК України) .

За правилами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( ст. 656 ЦК України).

Ст..657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судом при розгляді справи достовірно встановлено, що між сторонами фактично було досягнуто угоду про купівлю - продаж садиби ( земельної ділянки з розташованими на ній житловим будинком , господарськими будівлями та надвірними спорудами) , розташованої по АДРЕСА_3 , на виконання якої відповідачем отримані кошти за продане майно а покупцю надано право володіння нерухомим майном.

За правилами ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно ст. 399 ЦК України право володіння припиняється у разі:

1) відмови володільця від володіння майном;

2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;

3) знищення майна.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторони позивача в судовому засіданні наміру відмови від володіння житловим будинком по АДРЕСА_3 в селі Калчева Болградського району Одеської області ОСОБА_3 не має, докази повернення житлового будинку ОСОБА_4 відсутні і в судовому засіданні позивачем факт володіння вказаним житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 визнається. Одночасно, з боку відповідача також не надано жодного доказу щодо вимог про витребування майна з моменту отримання коштів за його продаж. Також суду не достовірних доказів щодо ухилення ОСОБА_4 від укладання договору купівлі - продажу будинку та земельної ділянки , право власності на яку з об»єктивних причин ( відсутність кадастрового номеру та Державного акту) позивачем не оспорюється.

Посилання позивача на обставини, які мали місце до 22.11.2012 року і відносились до інших позовів , провадження по справам яких були закриті за заявами сторін в даному судовому засіданні розглядатися не можуть.

З огляду на вищенаведене суд визнає вимоги позивача від 12.12.2011 року в частині стягнення коштів за придбаний 22.11.2011 року житловий будинок в розмірі 3300 доларів США необґрунтованими і такими , що не підлягають задоволенню.

В частині стягнення моральної шкоди , завданої поведінкою відповідачки до отримання коштів за продаж будинку ( збільшення ціни договору) та після отримання коштів( скасування довіреності на ім'я ОСОБА_5 ) суд вважає вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Право власника на розпорядження майном , в тому числі визначення його ціни не може залежати від намірів та сподівань будь якої особи і належить виключно власнику. Те ж саме стосується і права особи на видачу довіреності та її скасування і жодного порушення майнового права та інтересу позивача в діях ОСОБА_4 судом за наведених обставин та наданих доказів не встановлено.

За правилами ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Будь яких обставин, які б свідчили про порушення майнових прав ОСОБА_3 та протиправність дій ОСОБА_4 позивачем не наведено, належних доказів щодо заявлених вимог не надано, тому і законних підстав для застосування засобів захисту у виді відшкодування моральної шкоди ( п.9 ч.2 ст.16 ЦК України) у суду не має.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, отриманих за продаж будинку та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд протягом 10 днів з дня оголошення, стороною, яка не була присутньою при розгляді справи в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. З. Гавриш