КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-1199/08 Головуючий у 1-й інстанції: Будішевська Л.О.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Попович О.В. та Бараненко І.І.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі на постанову Господарського суду Житомирської області від 04.05.2007 року по справі за позовом Державного підприємства «Малинське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Малинському районі про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000102801/0 від 28.09.2006 року та повідомлення-рішення №0000102801/1 від 08.12.2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
ДП «Малинське лісове господарство» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державної податкової інспекції у Малинському районі про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000102801/0 від 28.09.2006 року та повідомлення-рішення №0000102801/1 від 08.12.2006 року.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року позов було задоволено частково. А саме, в частині визнання податкового повідомлення-рішення №0000102801/0 від 28.09.2006 року та повідомлення-рішення №0000102801/1 від 08.12.2006 року - недійсними.
Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на її недобгрунтованість та незаконність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2006 року ДПІ у Малинському районі було проведено виїзну планову перевірку ДП «Малинське лісове господарство з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року. За її результатами складено відповідний акт № 85/23-10/13551546, на підставі якого позивачу було донараховано податкове зобов»язання із сплати податку на прибуток .
28 вересня 2006 року податковою інспекцією винесено перше податкове повідомлення-рішення № 0000102801/0, відповідно до якого ДП «Малинське лісове господарство» було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) податку на прибуток підприємств в сумі 373932,50 грн., з яких основний платіж становить 203258,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції - 170674,50 грн.
В знак непогодження з такими діями ДПІ у Малинському районі, позивачем було подано первинну скаргу в порядку п. 5.2.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільвими фондами». 08.12.2006 року Відповідачем було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове полвідомлення-рішення № 0000102801/0 від 28.09.2006 року залишено без змін, а первинну скаргу позивача - без задоволення.
На підставі вище згаданого акту перевірки, 08.12.2006 року ДПІ у Малинському районі винесено друге податкове повідомлення-рішення № 0000102801/1. Даним рішенням позивачу визначено суму податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних санкцій) податку на прибуток в сумі 373932,50 грн., з яких основний платіж становить 203258,00 грн., а штрафні (фінансові) санкції - 170674,50 грн.
Господарський суд Житомирської області в своєму рішенні прийшов до висновку про правомірність віднесення позивачем витрат на утримання їдальні до валових та нарахування амортизації, о тому, дані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасувнню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підпиємств» (далі Закон), не включаються до складу валових витрат витрати на:
- потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
- придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
- плату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.
У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».
- плату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.
- плату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
- утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами.
Під терміном "холдингові компанії" слід розуміти юридичних осіб, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов'язані особи, відповідно до пункту 1.26 цього Закону.
- виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав.
- виплату дивідендів.
- виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до пп. 5.6.1. п. 5.6 ст. 5 Закону, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
З урахуванням норм п. 5.3 та 5.6 ст. 5 Закону, до складу валових витрат платника податку, в даному випадку позивача, відностяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з цим платником.
Витрати на компенсацію вартості палива населенню не є оплатою праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, а є відповідно до ст. 8.15 колективного договору підприємства додатковим соціальним благом.
Виходячи з положень п.п. 7.4.1 та 7.4.3 п. 7.4, з метою оподаткування відповідно: доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення підпункту 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Звідси слідує, що витрати по транспотрно-експедиційному обслуговуванню включаються до ціни товару і відшкодовуються покупцем. Отже, ДП «Малинське лісове господарство» продає та отримує доход від реалізації таких послуг, вартість яких включена до митної вартості товарів.
Згідно п.п. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.
Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.
Виходячи зі змісту даної статті, наведені в акті основні фонди, по яких неправомірно нараховано амортизаційні відрахування, не використовуються у господарській діяльності платника податку, а є засобами соціально-побутового забезпечення працівників.
Проаналізувавши обставини справи, судова колегія приймає доводи апеляційної скарги як обгрунтовані та приходить до висновку щодо її задоволення.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень та необхідність скасування постанови Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2007 року з постановленням нової, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі - задовольнити.
Постанову Господарського суду Житомирської області від 04.05.2007 року - скасувати.
В задоволенні позову Державного підприємства «Малинське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Малинському районі про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000102801/0 від 28.09.2006 року та повідомлення-рішення №0000102801/1 від 08.12.2006 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: