Провадження № 2/0532/270/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Трофименко Л. Р.

при секретарі: Літвін Є. Г.

за участю представника позивача: Стрельченко К. А.

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову зазначив, що 15.05.2008 року між Кредитною спілкою «Спілка пенсіонерів України»в особі директора філії «Донецька обласна»Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ДН-150508А про надання споживчого кредиту, за умовами якого позивач надав кредит у сумі 390000,00 грн. на купівлю нерухомого майна зі строком погашення кредиту не пізніше 15.05.2009 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 42% річних починаючи з моменту видачі грошових коштів і до дати погашення кредиту згідно графіка. На забезпечення виконання зобов'язань 28.05.2008 р. між позивачем та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір №1907, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В., відповідно до якого відповідач передав в іпотеку житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, належній Донецькій міській Раді. На вказаній земельній ділянці розташовано одноповерховий житловий будинок літ. А-1, загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., житлова прибудова літ А1-1, літня кухня літ. Г, сарай літ. Е, убиральня літ Ж, огородження №4-6, тротуар літ. І.

Зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконані. На теперішній час його заборгованість за кредитним договором з урахуванням строкової заборгованості по відсотках за користування кредитом, подвійних відсотків за несвоєчасну сплату, згідно п. 5.1. кредитного договору, складає 1 530 317,26 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 390 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 380 105,75 гри.; відсотки в подвійному розмірі від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення - 760 211,51 грн.

У зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 1530317,26 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з житловою прибудовою та з надвірними побудовами розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В. 28.05.2008 року за реєстровим № 1906, та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2924165; способом реалізації предмета іпотеки визначити проведення прилюдних торгів; та стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову та зазначив, що на момент звернення до Ленінського районного суду м. Донецька та станом на 19.12.2011 року відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав. На теперішній час заборгованість з урахуванням строкової заборгованості по відсотках за користування кредитом, подвійних відсотків за несвоєчасну сплату, згідно п. 5.1. кредитного договору, складає 1 326 764,93 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 390 000,00 грн.; заборгованість за відсотками за п.3.1 Кредитного договору - 86 800,00 грн.; заборгованість за відсотками в подвійному розмірі від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення згідно п. 5.1. - 849 964,93 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Просив також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ДН-150508А від 15.05.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом його продажу на прилюдних торгах; та стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

У судовому засідання представник позивача за дорученням, Стрельченко К. А., уточнену позовну заяву та її обгрунтування підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що з матеріалів цивільної справи № 2-2616/11 вбачається, що 28.05.2008 р. між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з житловою прибудовою та з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В. та проведено його державну реєстрацію шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів за №2924166 одночасно з його нотаріальним посвідченням за реєстровим №1906 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №671 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів», про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів, який знаходиться в матеріалах цивільної справи. Одразу після укладення зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, між Кредитною спілкою «Спілка пенсіонерів України»та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір. За даним іпотечним договором ОСОБА_2 (Іпотекодавець) передав в іпотеку Кредитній спілці «Спілка пенсіонерів України» (Іпотекодержателю) нерухоме майно: житловий будинок з житловою прибудовою та з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Проте ОСОБА_2 право власності, яке виникло у нього після державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, в КП «БТІ м. Донецька»не зареєстрував.

В своїх поясненнях представник позивача за дорученням посилається на ч.4 ст. 344 ЦК України, відповідно до якої, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. У зв`язку з чим, право власності на нерухоме майно у набувача виникає з моменту реєстрації саме договору. Державна реєстрація договорів здійснюється виключно нотаріусами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів». Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Важливість визначення моменту переходу права власності на нерухомі речі, пояснюється тим, що саме з цим моментом пов'язаний перехід до набувача відповідного об'єкта правомочностей, що складають зміст суб'єктивного права власності, - права володіння, права користування та права розпорядження. З вищенаведеного вбачається, що право власності на нерухоме майно за договорами купівлі-продажу виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цих договорів. Таким чином, вважаємо, що ОСОБА_2 набув право власності на об'єкт нерухомості: житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з моменту державної реєстрації приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О. В. договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, тому він є належним відповідачем по даній цивільній справі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що представник філії «Донецька обласна» Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України»ОСОБА_8 -його добрий знайомий. Він запропонував йому взяти на нього кредит у розмірі 100 000,00 грн. Він один раз приїхав з паспортом та оформив кредит. Він читав та підписував кредитний договір та договір купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу оформлювали на наступний день. Він отримав 100 000,00 грн. з каси готівкою, які віддав ОСОБА_8. Собі він гроші не брав. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 був вартістю 30 000 доларів США. Через деякий час його письмово повідомили про борг за кредитним договором, однак ОСОБА_8 вже не було, він поїхав разом із родиною. Його викликали до УБОЗу з приводу цієї справи, де він давав пояснення слідчому. Документи на домоволодіння знаходяться у ОСОБА_8. У вказаному будинку він ніколи не жив та не розпоряджався ним. Коли підписував вказані договори, то розумів, що це шахрайство.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_3, у судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_2 та зазначила, що відповідач ключі від будинку за адресою: АДРЕСА_1 не отримував, документів на будинок не бачив та ніколи там не мешкав. Згідно даних КП БТІ м. Донецька ОСОБА_2 не є власником предмету іпотеки, тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Крім того, вказала, що в наступний час за даним фактом порушено кримінальну справу.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 15.05.2008 року між Кредитною спілкою «Спілка пенсіонерів України»в особі директора філії «Донецька обласна»Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України»ОСОБА_8 та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ДН-150508А про надання споживчого кредиту (а.с. 7-11), за умовами якого позивач надав кредит у сумі 390000,00 грн. на купівлю нерухомого майна зі строком погашення кредиту не пізніше 15.05.2009 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 42% річних починаючи з моменту видачі грошових коштів і до дати погашення кредиту згідно графіка.

На забезпечення виконання зобов'язань 28.05.2008 р. між Кредитною спілкою «Спілка пенсіонерів України»в особі ОСОБА_8 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О. В. за реєстровим №1908, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, належній Донецькій міській Раді. Відповідно до вказаного договору домоволодіння складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., житлової прибудови літ А1-1, літньої кухні літ. Г, сараю літ. Е, убиральні літ Ж, огородження №4-6, тротуар літ. І.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що також передбачено п.3.3 іпотечного договору від 28.05.2008 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як зазначив позивач, станом на 19.12.2011 року відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав. На теперішній час заборгованість з урахуванням строкової заборгованості по відсотках за користування кредитом, подвійних відсотків за несвоєчасну сплату, згідно п. 5.1. кредитного договору, складає 1 326 764,93 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 390 000,00 грн.; заборгованість за відсотками за п.3.1 Кредитного договору - 86 800,00 грн.; заборгованість за відсотками в подвійному розмірі від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення згідно п. 5.1. - 849 964,93 грн., відповідно до наданого розрахунку (а.с. 42).

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку»предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Як вбачається з абз. 2 п. 2 Договору іпотеки право власності на нерухоме майно, зазначене в п. 2 цього Договору, буде зареєстроване в майбутньому за Іпотекодавцем на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О. В. 28.05.2008 р. за реєстровим №1906, та зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за №2924165 (а.с. 14-15).

В обґрунтування своїх вимог представник позивача за дорученням посилається на норми ч. 4 ст. 344 ЦК України, відповідно до якої право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Однак, дане посилання суд не може взяти до уваги, оскільки це не стосується правовідносин, які виникли між сторонами.

Крім того, представник позивача за дорученням, також зазначила, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів», що державна реєстрація договорів здійснюється виключно нотаріусами. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Тобто, право власності на нерухоме майно за договорами купівлі-продажу виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цих договорів. Вважає, що ОСОБА_2 набув право власності на об'єкт нерухомості: житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з моменту державної реєстрації приватним нотаріусом договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна.

Однак, з даними висновками суд не може погодитись.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, на який посилалася представник позивача, державний реєстр правочинів - єдина комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу. Реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Як вже зазначалося, договір купівлі-продажу, укладений 28.05.2012 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом 28.05.2008 р. за реєстровим №1906 та зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №2924165, про що нотаріусом надано відповідний витяг (а.с. 16). При цьому, в даному договорі зазначено, що він підлягає державній реєстрації згідно із ст. 210 ЦК України, відповідно до норм якої правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004 р. №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно. При цьому, речові права на нерухоме майно, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. При здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності (ст. 18 Закону).

З огляду на зазначені норми, законодавець встановлює момент виникнення та переходу права власності на нерухоме майно саме з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно з видачею відповідного свідоцтва.

Відповідно до довідки КП БТІ м. Донецька, наданої за запитом суду (а.с. 74), станом на 31.05.2012 р. право власності на нерухоме майно за адресою: м. Донецьк, вул. Циклонна б.75 зареєстроване за ОСОБА_7, тобто, за попередньою власницею домоволодіння.

Таким чином, на думку суду, позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом його продажу на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ДН-150508А від 15.05.2008 року не підлягають задоволенню, оскільки набуття права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно у судовому засіданні не встановлено.

З вище зазначених підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат.

На підставі ст. ст. 210, 657 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004 р. №1952-IV, Закону України «Про іпотеку»№898-ІV від 5 червня 2003 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №671 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів»та керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення у 10-ти денний строк з дня отримання його копії.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя: ______________