ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/1415/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

прокурора -Тузова Є.Ю.

позивача -не з'явився

відповідача -Кононова Ю.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Київського району м. Харкова (вх. № 1965 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. по справі № 5023/1415/12

за позовом Прокурора Київського району м. Харкова в особі Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району ХМР, м. Харків

до Дочірнє підприємство Клінічний Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" с. Березівське

про стягнення коштів у розмірі 11040,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року прокурор Київського району звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради зайво отримані кошти на оплату санаторно -лікувальних путівок у сумі 11040 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено.

Прокурор Київського району не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати дане рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від Управління праці та соціального захисту населення надійшло клопотання від 02.07.12 року (вх. № 5340) в якому просить розглядати справу без їхнього представника.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. по справі № 5023/1415/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до проведеної прокуратурою Київського району м. Харкова із залученням фахівців Харківської об'єднаної державної фінансової інспекції перевірки з питань законності використання бюджетних коштів на придбання путівок на санаторно-курортне лікування Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради зайво сплачених грошових коштів в сумі 11040,00 грн. ДП «Курорт Березовські мінеральні води»за отриманні путівки вартість не оподаткована ПДВ за договором № 4 від 05.05.2011 року, укладеного між Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради та ДП «Курорт Березовські мінеральні води».

На виконання умов зазначеного договору ДП «Курорт Березовські мінеральні води»до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради за період з 05.05.2011 по 31.12.2011 надано до оплати 78 путівок для оздоровлення хворих особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та особам, зазначених у ст. ст. 6-1-6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», загальною вартістю 516672 грн., у т.ч. ПДВ - 86112 грн.

Фактично Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради перераховано грошові кошти за 73 путівки у загальній сумі 483552 грн., у т.ч. ПДВ - 80592 грн.

Згідно з вимогами підпункту 197.1.6 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, операції з постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів звільняються від оподаткування ПДВ, тобто вартість путівок на санаторно-курортне лікування, наданих ДП «Курорт Березовські мінеральні води» до Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради має становити загальну суму 472512 грн., в т.ч.: ПДВ 41952 грн., а як встановлено перевіркою, управлінням фактично сплачено 483552 грн.

Таким чином, Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради зайво сплачено ДП «Курорт Березовські мінеральні води»по договору від 05.05.2011 року №4 грошові кошти в сумі 11040,00 грн. (483552,00 грн. - 472512,00 грн.) за отримані путівки, вартість яких не оподатковується ПДВ, а тому просить суд стягнути з відповідача зайво отримані кошти на оплату санаторно-лікувальних путівок у сумі 11 040,00 грн.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 05.05.2011 року між Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (позивач) та ДП Клінічний Санаторій "Березівські мінеральні води" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (відповідач) укладено договір № 4 про закупівлю послуг за державні кошти.

Відповідно до умов Договору відповідач зобов'язався у 2011 році надати позивачеві послуги лікувальних закладів ветеранам війни, особам на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії і їх соціального захисту" та особам, зазначених у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", а позивач зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з умовами договору №4 від 05.05.2011 року ціна Договору становить - 483552,00 грн. у т.ч. ПДВ 80592,00грн. Загальна кількість санаторно-курортних путівок відповідно до специфікації до договору (додаток до договору №4 від 05.05.2011 року) становила 73 путівки. Згідно з договором вартість путівки оздоровлення особи пільгового контингенту становила 6624,00 грн., у т.ч. ПДВ 1104,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Управлінню праці та соціального захисту населення Київського району ХМР по видатковим накладним було надано санаторно-курортні путівки для оздоровлення категорії осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії і їх соціального захисту»на загальну суму 483552,00 грн., у т.ч. ПДВ 80592,00 грн.

Загальна кількість санаторно-курортних путівок відповідно до специфікації до договору становила 73 путівку на загальну суму 483552,00 грн.

Розрахунки за надані санаторно-курортні путівки здійснювались відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за газ та теплопостачання, електроенергію за рахунок коштів державного бюджету, тобто взаємозаліком. Платником виступало Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації. На її адресу і було виписано податкові накладні відповідно до п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України, при отриманні виписки з казначейського рахунку. Розрахунки здійснювались відповідно до спільних протокольних рішень, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача, стосовно надання санаторно-курортних послуг пільговому контингенту виконані у повному обсязі (п. 5.1 договору), термін дії договору закінчився та розрахунки по договору проведені, ніяких претензій до закінчення дії договору з боку позивача на адресу відповідача не надходило і таких доказів суду не надано.

Отже, податкові зобов'язання в розмірі 20% у відповідача виникали при отриманні грошових коштів на розрахунковий рахунок, які надходили як сплата за путівки відповідно до накладних виписаних відповідачем з ПДВ, та наданої калькуляції. У зв'язку з тим, що калькуляція на торги відповідачем була надана з ПДВ (відповідач є платником цього податку згідно законодавства), договір укладено з урахуванням ПДВ, розрахунки проводились з урахуванням ПДВ, тому не було підстав не нараховувати податкові зобов'язання по ПДВ. Податок на додану вартість по розрахункам з Управлінням праці та соціального захисту населення Київського району ХМР відповідачем було сплачено до бюджету за вирахуванням податкового кредиту.

Також, як встановлено під час розгляду справи по суті, відповідачем на адресу Управління праці та соціального захисту населення Київського району ХМР було направлено листа від 29.12.2011 року № 896/1 та на суму ПДВ, яка надлишково сплачена до бюджету згідно з нормами ст. 197 п. п. 197.1.6 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу додатково було надано санаторно-курортні путівки у кількості 5 шт. (згідно накладної № 5 від 29.12.2011 року на суму 33120,0 грн.), де вартість путівки становила 6624 грн. за путівку (за ціною наданою на конкурсні торги).

Вищевказане свідчить про те, що в діях відповідача відсутні порушення вимог ст. 193 ГК України, а навпаки, вказане свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №4 від 05.05.2011 року, який було узгоджено сторонами і який діяв до 31.12.2011 року, та в якому в розділі III. «Ціна договору»всі ціни на путівки були вказані з урахуванням ПДВ.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Все що стосується питань нарахування та сплати податків, згідно п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового Кодексу України віднесено виключно до компетенції податкової служби: «Контролюючими органами являються: органи державної податкової служби - відносно податків, які справляються в бюджети і державні цільові фонди..».

Приписами статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, що прокурором та позивачем не надані належні докази, які підтверджують факт порушення права позивача і заподіяні йому шкоду, в зв'язку з чим правомірно відмовив в задоволенні позову.

Спір виник внаслідок того, що прокурор вважає, що надані відповідачем додаткові путівки ним частково виконані зобов'язання щодо суму ПДВ, яка підлягала поверненню позивачу згідно з нормами п.п. 197.1.6. статті 197 Податкового кодексу України, тому залишилась сума ПДВ у розмірі 11040 грн., посилаючись в позовній заяві на статтю 1166 ЦК України, стаття 193 ГК України, як зайво сплачені кошти на оплату санаторно-лікувальних путівок.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана норма передбачає наявність наступних елементів:

1) неправомірність рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди

2) наявність шкоди немайновим правам або наявність шкоди майну фізичної або юридичної особи

3) причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювача та шкодою, яка настала.

Для правильного вирішення спору необхідно дослідити наявність всіх елементів генерального делікту, щодо неправомірності рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди. Завдана шкода відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом заподіяння шкоди, або здійснює діяльність, внаслідок якої така шкода заподіяна. Жодних таких належних доказів позивачем суду не надано.

Крім того, порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питання оподаткування не належить до компетенції господарських судів.

Спірна обставина, що відповідач затримує спірну суму коштів як ПДВ, не змінює характер податкових правовідносин сторін, не припиняє їх, а тому стаття 1166 ЦК України не може застосовуватись, як підстава для повернення сум сплачених податків. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 року, в зв'язку з чим доводи прокурора, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пункт 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прокурора Київського району м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. по справі № 5023/1415/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текс рішення підписано 07.07.2012 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

суддя Плужник О.В

.