ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"18" жовтня 2006 р.                                                                                  м.Рівне                           

             ^{дата прийняття постанови                                                                                                                                                                                     місце прийняття}

11:00 год.                                                                                                          Справа №  10/176

  ^{час прийняття постанови                                                                                                                          номер справи}

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Юрчука М.І. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді  Крейбух О.Г.

 

За участю представників сторін: 

від позивача  :  представник ОСОБА_1 довіреність НОМЕР_1 

від відповідача : представник ДПІ юридичного відділу Прищепа О.С. довіреність № 17642/10-32  від 05.09.06 р. 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом підприємець ОСОБА_2    до відповідача Державна податкова інспекція в м. Рівне Державна податкова інспекція в м. Рівне про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2 та НОМЕР_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції, з позовом про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що перевірка податковим органом проведена з порушенням чинного законодавства, а акт складений в її результаті, не може бути допустимим доказом у справі.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб"єктами підприємницької діяльності вимог даного Закону покладений на органи державної податкової служби, який останні здійснюють шляхом проведення планових та позапланових перевірок осіб, що підпадають під дію цього Закону, відповідно до законодавства України (ч.і ст.16 Закону).

Відповідно до ч.4 ст.16 цього Закону планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України.

Такий порядок встановлений статтями 11-1 та 11-2 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні".

Частиною 1 статті 11-2 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1)          направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова чи позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.  Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою;

2)          копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата її закінчення.

Частина 7 ст. 11-1 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" визначає, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про регулювання виробництва і обігу спирту етиловго, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строкі в, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.

Звертає увагу суду, що якщо розглядати перевірку працівниками податкового органу як планову, то вона проведена з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки в порушення ст. 11-1 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" повідомлення про проведення планової перевірки за 10 днів до її початку позивачці не направлялось.

Підприємець ОСОБА_2 перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку.

Відповідно до ч.З ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позапланова перевірка особи, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, проводиться виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

Як встановлено частиною 8 статті 11-1 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Працівниками податкового органу не надано під розписку ОСОБА_2 ні направлення на перевірку, ні копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, ні постанови слідчого, органу дізнання або рішення суду.

Частиною 2 статті 11-2 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" передбачено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, працівники податкового органу не виконали жодної з вимог, встановлених законодавством, для проведення перевірки. Отже, перевірка підприємця ОСОБА_2 була незаконною і акт НОМЕР_4, складений в її результаті, не може бути доказом правомірності прийнятих рішень.

Просить визнати нечинними податкове повідомлення рішення та рішення про застосування фінансових санкцій. 

  Відповідач (його повноважний представник) виклав свою позицію стосовно предмету спору, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.

В заперечення позовних вимог зазначає, що 21.07.2006 р. ДПІ у м.  Рівне було проведено у встановленому законом  порядку  перевірку  щодо і контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері  готівкового ти безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки було виявлено два порушення нині діючих нормативно-правових актів:

1.          При контрольній  покупці пачки цигарок "Winston Light” податковому інспектору-ревізору не було здійснено розрахунок через розрахунковий апарат та не було видано роздрукований розрахунковий документ. Даним діянням було порушено законодавчо   встановлену   дисципліну застосування реєстраторів  розрахункових операцій, а саме ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”

2.          Під час проведення подальшої перевірки було встановлено, що ПП ОСОБА_2 здійснює продаж тютюнових виробів без наданої в установленому порядку ліцензії. Даним діянням здійснено посягання на встановлений дозвільний порядок ведення окремих видів підприємнилжої діяльності, а саме ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодовего, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

В своїй позовній заяві ПП ОСОБА_2 вважає.  шо до неї було застосовано двічі притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме діяння. Даний факт не відповідає дійсності виходячи з наступного: підставою для застосування юридичної відповідальності (в нашому випадку публічно-правової відповідальності, як складової частини адміністративної відповідальності,    згідно    Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2001 від 30.05.2001 р.) за будь яке правопорушення є наявність складу правопорушення  (суб'єкт,  суб'єктивна сторона, об'єкт,  об'єктивна  сторона).  В  даному  випадку обидва правопорушення мають однакові суб'єкт та суб'єктивну сторону, але об'єкт і об'єктивна сторона кожного з них різні.

В першому випадку, за не здійснення розрахунку через розрахунковий апарат, об'єктом протиправного посягання є охоронюнамі 3аконом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суспільні відносини, що виникають при застосуванні реєстраторів розрахункових операцій, об'єктивною стороною даного правопорушення є фактична бездіяльність, яка потяга за собою невиконання обов'язку - проведення розрахунку через реєстратор розрахункових операцій.

В другому випадку, за торгівлю тютюновими виробами (без отриманої в установленому порядку ліцензії, об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням певних видів підприємницької діяльності (в даному випадку у зв'язку з торгівлею тютюновими виробами), які регулюються та охороняються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. Об'єктивна сторона проявляється у вчинені дій без отримання у встановленому порядку дозволу з боку держави, в нашому випадку у продажі тютюнових виробів без отримання в установленому порядку ліцензії.

Звертає увагу суду, що виходячи із системно-логічного тлумачення преамбул Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” можна дійти лише одного висновку - дані закони регулюють різні суспільні відносини.

Зазначає також, що позивач визнає факт, здійснення торгівлі тютюновими виробами без отриманої у встановленому порядку ліцензії, а відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля тютюновими виробами вимагає обов'язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій.

В адміністративному позові просить відмовити у повному обсязі.

Позивач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в позовній заяві.

Додатково суду надана заява про уточнення підстав та збільшення позовних вимог.

Відповідач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, якавикладена в запереченні на адміністративний позов.

 

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою. Нових доказів позивач суду не надавав.

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.. Протокол судового засідання складено відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАСУ. Представникам сторін роз'яснено право заявляти відвід суду згідно ст.30 КАСУ, а також роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 цього Кодексу.

В судовому засіданні "18" жовтня 2006 р. оголошувалась перерва  для виходу суду до нарадчої кімнати з метою ухвалення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані  ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд, 

ВСТАНОВИВ:

 

 Працівниками податкового органу - Державна податкова інспекція в м. Рівне проведено  перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сферіготівкового та безготівкокого обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" , про що складено акт  від 21 липня 2006 р..

Акт перевірки представник(ки) підписали  з запереченнями

Податковим органом 25 липня 2006 р. на підставі акту перевірки прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій  за НОМЕР_2 та рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_3, яким позивачу нараховані фінансові санкції  на суму 1175грн. 00коп. та рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_3 яким нараховано санкції на суму 1700грн. 00коп.

В порядку, визначеному п.5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач рішення податкового органу не оскаржував.

Оскаржуючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2 та рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_3 до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАСУ, позивач звертає увагу суду, що податковим органом  порушено вимоги законодавства щодо провеведення таких перевірок.

Дослідивши усі обставини справи, докази, якими такі обставини обгрунтовуються та заперечуються, місцевий господарський суд прийшов до висновку що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.

І. Що стосується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2.

По-перше.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Із матеріалів справи вбачається (акт перевірки від 21.07.06р.) що у позивача відсутній реєстратор розрахункових операцій.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Перевіркою встановлено, що на момент перевірки у закладі торгівлі, який належить позивачу знаходилася книга обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки.

В момент проведення покупки пачки цигарок "Вінстон Лайт" продавцем не видано покупцю розрахункову квитанцію, що є порушенням статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

 

По-друге.

В силу частини 6, 7 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.

Щорічна плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться в місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожний, окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться в місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі.

На момент здійснення перевірки працівникам податкового органу ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами пред'явлена не була, що є порушенням вимог даного Закону.

 

По-третє.

Працівниками податкового органу зафіксований факт здійснення позивачем торгівлі без патенту.

За змістом статті 3 (частина 1-3) Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торговий патент повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату.

Зазначені вимоги Закону позивачем не дотримані.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"  несуть відповідальність, яка визначена у статті 8 згаданого Закону.

За дане порушення податковий орган не застосовував фінсанкції.

Суд не приймає до уваги обгрунтування представника позивача, що перевірка проведена з порушенням вимог статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки, по-перше, працівники податкового органу були допущені до проведення перевірки, про що в Журналі проведення перевірок здійснено відповідний запис; по-друге, до початку перервірки було найманим працівникам позивача було пред'явлено посвідчення на право проведення перевірки. З огляду на обставини, які досліджувалися судом та які обгрунтовувалися письмовими доказами суд в цій частині не вбачає порушень зі сторони працівників податкового органу.

 

ІІ. Що стосується рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_3

За змістом п.6.5. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459, у разі порушення юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами.

Штрафні санкції, визначені підпунктами 6.2, 6.5, застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями).

Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень затверджено у вигляді додатків до Порядку форми податкових рішень, податкових повідомлень-рішень.

Наказом  Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. N 328 Порядок доповнено новим додатком №8, яким затверджено форму "С" Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Опублікований у офіційному віснику України, 2005, N  35 (16.09.2005), ст. 2144.

Таким чином податковий орган зобов'язаний керуватися у своїй діяльності зазначеними підзаконними актами, в тому числі щодо дотримання форми рішення про застосування фінансових санкцій.

В даному випадку застосована форма рішення, яка жодним законним чи підзаконними актом України на момент винесення такого рішення не затверджена.

В цій частині та із зазначених підстав рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_3 підлягає визнанню нечинним з моменту його прийняття.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги підлягають до задоволення частково. В іншій частині - в позові слід відмовити..

Керуючись статтями 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Рішення про застосування штрафних фінансових санкцій, яке виніс податковий орган - Державна податкова інспекція в м. Рівне 25.07.06р. за НОМЕР_3 - визнати нечинним у повному обсязі з моменту його прийняття.

В решті позову - відмовити.

Присудити до стягнення з відповідача - Державна податкова інспекція в м. Рівне (вул. Відінська 8,Рівне,33000,  код ЄДРПОУ 34327770) на користь підприємець ОСОБА_2    (АДРЕСА_1,   код ЄДРПОУ НОМЕР_5)  витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп.  Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

Суддя                                                        М.І.Юрчук 

   Повний текст постанови підписано "06" листопада 2006 р.