ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 5023/1590/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

ініціюючого кредитора - Чірік І.О.

боржника - Скрипка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта", м. Київ (вх. №2063Х/2-5) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.05.12 р. по справі № 5023/1590/12

за заявою ПАТ "Укрнафта", м. Київ

до ВАТ "Завод "Потенціал", м. Харків

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду знаходилася справа № 5023/1590/12 за заявою ПАТ "Укрнафта", м. Київ до ВАТ завод "Потенціал", м. Харків про визнання банкрутом.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Дзюба О.А.) від 23.05.2012 р. по справі № 5023/1590/12 провадження у справі припинено, скасовано мораторій, введений ухвалою суду від 30.03.2012 р.

Ініціюючий кредитор - ПАТ "Укрнафта", м. Київ з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати.

В зазначені скарзі ініціюючий кредитор зазначає, що оскаржувана ухвала, на його думку, суперечить вимогам ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки нею не передбачено можливості припинення провадження у справі з підстав наявності процесу самоліквідації боржника.

Також ініціюючий кредитор зазначає, що жодною нормою права не передбачено обмеження права кредитора на звернення до господарського суду з заявою про банкрутство боржника, навіть у разі здійснення добровільної самоліквідації, що також було проігноровано господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, яка, як наслідок, грубо порушує права кредиторів та в зв'язку з цим підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник ініціюючого кредитора підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Представник боржника в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Також боржник надав суду клопотання в якому просить суд відкласти розгляд апеляційної скарги на інший день в зв'язку з необхідністю надання сторонам часу для проведення переговорів для укладання мирової угоди або договору поруки.

Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, на підтвердження обставин, викладених в ньому, його заявником не надано жодного належного доказу.

Разом з тим, статтею 102 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

На думку колегії суддів, розгляд апеляційної скарги по суті не є обставиною, яка може завадити проведенню між сторонами переговорів для укладання мирової угоди або договору поруки. Тобто обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятої по даній справі ухвали виходячи з наступного::

Як свідчить оскаржувана ухвала, господарський суд при її прийнятті зокрема виходив з того, що станом на момент винесення даної ухвали триває процедура самоліквідації боржника відповідно до ст. 104-112 ЦК України, 59-61 ГК України, проте всі передбачені законом заходи ще не вжиті. Зазначене, на думку суду першої інстанції, свідчить про можливість порушення провадження у справі про банкрутство боржника лише за умов, встановлених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та непідсудність даної справи господарським судам України.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

В пункті 2.1 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зокрема зазначено, що Закон слід розглядати як законодавчий акт, який містить спеціальні норми, що мають пріоритет перед нормами загальними щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, укладання мирової угоди між боржником і кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо.

При вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Як встановлено судом першої інстанції, на загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства завод "Потенціал" від 24 вересня 2011 року (протокол №19), що проводились відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" та відповідно до Статуту підприємства, у зв'язку зі скрутним економічним становищем та відсутності інвестицій, прийнято рішення про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації у порядку встановленому ст. ст. 104-112 Цивільного кодексу України та ст. ст. 59-61 Господарського кодексу України, призначено склад ліквідаційної комісії та ліквідатора.

Ліквідаційною комісією вживалися заходи щодо ліквідації Відкритого акціонерного товариства завод "Потенціал" в порядку встановленому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", а саме:

1) Повідомлено державного реєстратора про прийняте акціонерами рішення про припинення діяльності боржника шляхом ліквідації. Про що свідчить, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно Відкритого акціонерного товариства завод "Потенціал", код 05755855, станом на 01 лютого 2012 року, державним реєстратором внесено інформацію в графі "Стан юридичної особи: в стані припинення підприємницької діяльності"

2) Здійснено офіційну публікацію повідомлення про припинення підприємства шляхом ліквідації. Про що свідчить копія оголошення в офіційному друкованому органі України газеті "Урядовий кур'єр" № 207 від 08 листопада 2011 року, згідно якого: "Ліквідаційна комісія боржника повідомляє, що від 24 вересня 2011 року, згідно рішення загальних зборів акціонерів припиняється діяльність Відкритого акціонерного товариства завод "Потенціал", код 05755855, шляхом його ліквідації. Головою ліквідаційної комісії призначено Ткаченка В.П. Претензії та вимоги кредиторів приймаються протягом двох місяців з дня опублікування цього оголошення…".

Дійсно, відповідними положеннями ЦК України та Господарського кодексу України встановлено порядок звернення з кредиторськими вимогами до боржника, який ліквідується за рішенням власника, як про це зазначив господарський суд.

Зокрема, ст. ст. 104-112 Цивільного кодексу України ст.ст. 59-61 Господарського кодексу України встановлено порядок проведення ліквідації юридичної особи за рішенням учасників юридичної особи, відповідно якого кредитори повинні звернутися протягом двох місяців до ліквідаційної комісії боржника з претензіями. Ліквідаційна комісія приймає відповідні рішення щодо задоволення або незадоволення заявлених претензій.

Проте, господарський суд помилково вважав, що зазначені обставини є підставою для обмеження права кредитора на звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Згідно з ч. З ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Порядок прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство врегульовано статтею 8 Закону, а припинення провадження у справі про банкрутство - статтею 40 Закону.

На підставі ст. 40 Закону, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та

організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у

справі про банкрутство за заявою боржника.

Отже, законом передбачено вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі про банкрутство.

Обставини щодо знаходження боржника в процесі ліквідації, до моменту звернення його до суду в порядку ст. 51 Закону, не є підставою для припинення провадження.

Однак, всупереч зазначеному, суд виніс оскаржувану ухвалу якою припинив провадження у справі про банкрутство з посиланням на ст. 40 Закону.

Посилання суду на те, що у разі, якщо розпочато процедуру добровільної ліквідації, справу про банкрутство можна порушувати лише за умов, встановлених ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є також безпідставними, оскільки ні дана норма Закону, ні будь-яка інше норми чинного законодавства України не обмежує права кредитора на звернення в загальному порядку до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується за рішенням власника в порядку ЦК України, ГПК україни, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Стаття 51 Закону встановлює обов'язок боржника ліквідатора (ліквідаційної комісії), звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство, у разі, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

При цьому, доказів звернення боржника до суду в порядку згаданої статті Закону до моменту звернення ініціюючого кредитора з заявою про банкрутство боржника в межах даної справи, матеріали справи не містять та боржником суду не надані.

Статтею 80 ГПК України передбачено підстави за наявності яких господарський суд припиняє провадження у справі.

При цьому, обставин, які можуть зумовити припинення провадження у даній справі на підставі ст. 80 ГПК України, зокрема з підстав, визначених п. 1 даної статті, на який послався суд при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, суд, припиняючи оскаржуваною ухвалою провадження у справі про банкрутство ВАТ завод «Потенціал», порушив вимоги ст. 1, 6, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1, 80 ГПК України, і зазначені обставини є підставами для задоволення апеляційної скарги ініціюючого кредитора, скасування вказаної ухвали та направлення справи на розгляд до господарського суду Харківської області.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. .1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта", м. Київ задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.05.12 р. по справі № 5023/1590/12 скасувати.

Справу направити для подальшого розгляду до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 06.07.2012 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

судді Плахов О.В.

Шутенко І.А.