АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/2390/404/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ч.3 ст.189 КК України Іваненко І.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Ятченка М.О.

суддів Суходольського М.І., Тапала Г.К.

за участю :

прокурора Якушиної О.В.

потерпілого ОСОБА_3

адвоката Станчука М.Г.

представника

потерпілого ОСОБА_5

засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянула кримінальну справу за апеляціями адвоката Станчука М.Г. в інтересах засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 9 лютого 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий,-

засуджений за ч.1 ст.263 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі: за ч.3 ст.189 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів засудженому ОСОБА_6 остаточно визначено до відбуття 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше судимий,-

засуджений за ч.3 ст.189 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Задоволений заявлений по справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_3.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі по 5 000 гривень з кожного.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 судові витрати на користь держави в сумі 2 199 гривень 60 копійок.

Вирішена доля речових доказів по справі.

Згідно вироку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджені за злочини вчинені ними за наступних обставин.

ОСОБА_6 у травні місяці 2008 року, перебуваючи в с.Червона Слобода в лісопосадці поблизу річки Дніпро, незаконно придбав, а саме знайшов пістолет «ПГШ-790», який заховавши за пазуху, незаконно переніс до свого домоволодіння та незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, а 16 та 17 липня 2011 року незаконно носив указаний пістолет при собі. 18.07.2011 р. під час огляду події працівниками міліції був виявлений даний пістолет, який згідно з висновком експерта №1/1739 від 29.07.2011 року, являється гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю, пістолетом «ПГШ-790» заводського виробництва України, калібру 9 мм Р.А., заводський номер № НОМЕР_1.

Він же, 16.07.2011 року близько 23:00 години, будучи співучасником та діючи за вказівками чоловіка на ім'я ОСОБА_8 за попередньою змовою та разом з ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою, знаходячись в АДРЕСА_2, посадили ОСОБА_3 в автомобіль сірого кольору та вивезли за межі м.Черкаси в с.Червона Слобода на вул.Чкалова, де 17.07.2011 року близько 00:30 години, вимагаючи повернути борг на користь іншої особи, застосував до потерпілого фізичне насильство у вигляді ударів у різні частини тіла, а також за допомогою пістолета, який згідно з висновком експерта №1/1739 від 29.07.2011 року, являється гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю, пістолетом «ПГШ-790» заводського виробництва України калібру 9 мм Р.А., заводський номер №НОМЕР_1, зробив чотири постріли у потерпілого, влучивши трьома пострілами в ногу, плече та спину потерпілого, чим спільно завдали ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин грудної клітки, лівого плеча, правого стегна, рани правої кисті, садна обох колін, які згідно з висновком експерта №916 від 27 липня 2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_7 16.07.2011 року близько 23:00 години, будучи співучасником та діючи за вказівками чоловіка на ім'я ОСОБА_8, за попередньою змовою та разом з ОСОБА_6 та невстановленою слідством особою, знаходячись в АДРЕСА_2, посадили ОСОБА_3 в автомобіль сірого кольору, вивезли за межі м.Черкаси в с.Червона Слобода на вул.Чкалова, де 17.07.2011 року близько 00:30 години, вимагаючи повернути борг на користь іншої особи, застосував до потерпілого фізичне насильство у вигляді ударів у різні частини тіла, а ОСОБА_6 в присутності всіх осіб за допомогою пістолета, який згідно з висновком експерта №1/1739 від 29.07.2011 року являється гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю пістолетом «ПГШ-790» калібру 9 мм Р.А. заводського виробництва України, заводський номер № НОМЕР_1, зробив чотири постріли в потерпілого, влучивши трьома пострілами в ногу, плече та спину потерпілого, а також застосував до потерпілого фізичне насильство у вигляді ударів у різні частини тіла, чим спільно завдали ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин грудної клітки, лівого плеча, правого стегна, рани правої кисті, садна обох колін, які згідно з висновком експерта №916 від 27 липня 2011 року відносяться до категорії легких ушкоджень.

В апеляції адвокат Станчук М.Г., посилаючись на невірну кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ст.189 КК України та безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за ст.263 ч.1 КК України, просить вирок суду скасувати , а справу направити прокурору для проведення додаткового досудового слідства.

Обґрунтовуючи таку вимогу адвокат вказує, що дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кваліфіковані за ст.189 КК України підлягають перекваліфікації на ст.355 КК України, а притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ст.263 КК України є незаконним, оскільки вказаний злочин є умисним, а виходячи з обставин справи такого умислу ОСОБА_6 не мав.

Він же зазначає, що на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні при розгляді справи по суті, фактично не була встановлена особа ОСОБА_7, так як не було перевірено його осудність. ОСОБА_7 отримав тяжку черепно-мозкову травму і з 2007 року страждає стійкими наслідками родової травми у вигляді судорожного синдрому субконвексительної кісти лобно-вискової-теминної області, що одним словом виражається як епілепсія. Дане неврологічне та психічне захворювання ставить під сумнів осудність ОСОБА_7 за своїм психічним станом в момент скоєння ним злочину. Наявне у ОСОБА_7 захворювання відноситься до категорії тяжкої хвороби і навіть в разі визнання його осудним на момент скоєння злочину він не підлягає до засудження з позбавленням волі (п.6.5 Переліку захворювань, які є підставою для представлення в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбуття покарання). В разі неосудності ОСОБА_7 не вирішувалось питання про застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на м'якість призначеного засудженим, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання просить вирок Черкаського районного суду від 09.02.2012 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з невідповідністю покарання, призначеного судом ступені тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.

Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ст.189 ч.3 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна, за ч.1 ст.263 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, ОСОБА_7 призначити покарання за ч.3 ст.189 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. В решті вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідача, прокурора, потерпілого та його представника, адвоката та засуджених, вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають із наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований перевіреними судом доказами, яким дана вірна юридична оцінка і на які суд посилається у вироку.

Зокрема, їх винність стверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що вечором 16 липня 2011 року він зі своїми друзями відпочивав у себе вдома. Вони вирішили прогулятися на вулиці, й вийшли з під'їзду. Він йшов останнім, оскільки мав замкнути двері. Вийшовши на вулицю, він побачив біля під'їзду автомобіль таксі, з якого одразу вийшли троє хлопців. З одним з них він був раніше знайомий й знав його як ОСОБА_8, інших двох він бачив вперше. До нього підійшов один з хлопців, якого він тепер знає як ОСОБА_7, й реально погрожуючи предметом, схожим на пістолет, наказав сісти у машину, додавши, що у разі втечі, вистрелить у спину. Пізніше з'ясувалось, що то була запальничка у вигляді пістолета, однак на той момент він сприйняв погрозу як абсолютно реальну. Він був змушений сісти у машину, куди також сів і ОСОБА_8. Інші залишилися на вулиці. ОСОБА_8 йому сказав, що він винен 600 гривень ОСОБА_9, а той в свою чергу винен таку суму коштів ОСОБА_8, відтак він має їх негайно повернути саме ОСОБА_8. Він відповів, що жодних грошей нікому не винен, й це взагалі не його справа. Між ними відбулася лайка. ОСОБА_8 подзвонив ОСОБА_9 і попросив його швидко прийти до бару «Ліберті», одночасно попросивши водія таксі переміститися туди, що й було зроблено. Всі інші пішли за автомобілем пішки. Невдовзі у машину сів також ОСОБА_10, який також почав говорити про начебто заборговані гроші, які він витратив на лікування після бійки з ОСОБА_3. Потерпілий відповів, що жодних грошей він нікому не винен і віддавати не буде. Тоді ОСОБА_9 йому сказав, що якщо він не хоче віддати гроші по-нормальному, то зараз дізнається, що буде. З цими словами він вийшов з машини. Сам потерпілий також хотів вийти з машини слідом, однак ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не дали йому цього зробити, насильно залишити його в машині і сіли з обох боків нього на задньому кріслі. Машина рушила в сторону с.Червона Слобода. Дорогою до нього подзвонив його друг ОСОБА_11, якому він повідомив про те, куди рухається таксі. ОСОБА_8 був невдоволений цим і вимагав віддати телефон, однак він не віддав. Дорогою ОСОБА_3 говорив хлопцям, щоб вони подумали про те, що вони роблять, однак реакції не було. На під'їзді до с.Червона Слобода машина повернула ліворуч на вул.Чкалова і зупинилася неподалік нафтобази. Всі, крім водія, вийшли з машини і стали біля неї з боку багажника. ОСОБА_8 знову почав вимагати віддати йому телефон, й отримавши відмову, різко ударив потерпілого кулаком у щелепу. Від болю потерпілий присів, й коли намагався піднятися, то ОСОБА_6 впритул вистрілив йому з пістолета в ногу, й через кілька секунд також упритул вистрілив в плече. Злякавшись, він кинувся тікати. Він чув ще два постріли позаду себе, однак третього пострілу він не відчув, а четвертий постріл попав йому дотично в спину. Він забіг у під'їзд будинку, закривши за собою металеві двері. Далі він піднявся на другий поверх, де подзвонив у якісь двері і попросив незнайомих людей викликати міліцію, а також дізнався у них, за якою адресою розташований цей будинок. Потім подзвонив своєму другу ОСОБА_11 і попросив швидше приїхати за названою йому адресою. В цей час переслідувачі відчинили двері під'їзду й почали підніматися сходами. Першим біг ОСОБА_7, а за ним біг ОСОБА_8. Потерпілий схопив мітлу, яка стояла на сходах, і намагався нею відмахуватися від нападників. Далі він зіскочив через сходи на перший поверх і вибіг з під'їзду. Догорою ОСОБА_6 намагався його зловити, однак він вирвався, упав, здер коліно, але все ж продовжив тікати. Він став відчувати біль і втому від кульових поранень, тому на ходу дістав з сумки маленький розкладений перо чинний ножик, щоб мати змогу хоч якось захиститися. Його наздогнав і перекрив дорогу автомобіль таксі, що дало змогу переслідувачам наздогнати його. Всі троє напали на нього і почали бити руками і ногами в різні частини тіла. Він став розмахувати перо чинним ножем. Вимагаючи, щоб його не чіпали. ОСОБА_8 закричав про те, що треба відібрати ніж. ОСОБА_6 наступив потерпілому на руку, й він випустив ніж, схопивши його іншою рукою. Тоді ОСОБА_7 викрутив йому цю руку і вирвав ніж, сильно порізавши при цьому саму руку. Потім хтось приставив йому щось холодне до голови і сказав не сіпатися, оскільки він буде стріляти. Далі ОСОБА_8 спитав: «То віддаси гроші, чи як?». В цей момент поблизу зупинилася машина і з неї вийшли друзі потерпілого. ОСОБА_8 відразу втік геть, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишилися стояти поруч. Друзі потерпілого почали з'ясовувати, що ж відбулося, й підсудні повідомили їм, що ОСОБА_8 пообіцяв їм дати по 100 гривень, якщо допоможуть «вибити» з потерпілого борг, а втім до самого потерпілого вони особистих претензій не мають. Таксист також сказав, що він нічого не знає, й лише привіз людей на замовлення ОСОБА_8, який втік, не розрахувавшись з ним. Друзі доправили потерпілого машиною до знайомої медсестри, яка надала йому першу допомогу, а далі звернулися до лікарні і в міліцію. Категорично заперечив наявність будь-якого грошового боргу перед ОСОБА_8, ОСОБА_10 чи іншими особами на час описаних подій. Підтвердив, що його били обоє підсудних разом з ОСОБА_8, який до того ж намагався забрати у нього гроші та особисті речі, однак він не віддав. Вважає, що підсудні були виконавцями, які чітко розуміли свою силову роль у залякуванні і вчиненні насильства над ним з метою «вибивання» грошей. Вимагає для підсудних суворого покарання;

- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що вечором 16 липня 2011 року вона разом з потерпілим та іншими особами вийшла з під'їзду його будинку і побачила автомобіль таксі, з якого вийшли якісь люди. Вони зупинили ОСОБА_3 і примусили його сісти в автомобіль. При цьому ОСОБА_7 погрожував, що буде стріляти, демонструючи щось схоже на пістолет. Вона побачила ОСОБА_3 вже пізно вночі, коли його привезли назад друзі. Він був увесь побитий, в крові, порваний одяг;

- показаннями свідка ОСОБА_12, які є аналогічними за змістом показам свідка ОСОБА_11;

- показаннями свідка ОСОБА_11 (друг потерпілого) про те, що вечором біля під'їзду ОСОБА_3 зустріли незнайомі особи, й один з них, якого він впізнає як ОСОБА_7, погрожуючи чимось схожим на пістолет, примусив потерпілого сісти в машину. Через деякий час автомобіль перемістився до бару «Ліберті», й до нього сів ще один незнайомий хлопець. Коли він вийшов з автомобіля, до нього швидко сіли підсудні й автомобіль вирушив у напрямку с.Червона Слобода. Він подзвонив ОСОБА_3, й той сказав, що вони проїхали площу 700 річчя м.Черкаси і рухаючись далі по вул. Чигиринській у напрямку до с.Червона Слобода. Він подзвонив своїм знайомим, які скоро приїхали на машині, узяв з собою свого друга ОСОБА_13, й також вирушили слідом у тому ж напрямку. Дорогою йому подзвонив ОСОБА_3, який зляканим голосом з тяжким диханням попросив його приїхати за названою ним адресою, сказавши, що його б'ють. Вони негайно вирушили за вказаною адресою. Під'їжджаючи до нафтобази по вул.Чкалова, він здалеку помітив ОСОБА_3, який лежав на землі, а його руками та ногами в різні частини тіла били троє хлопців. Він впевнений, що ОСОБА_3 били всі троє. Зупинивши машину, вони кинулися до потерпілого. Один з тих, хто бив відразу кинувся тікати, а двоє залишилися на місці. Це були обоє підсудних. Водій таксі також стояв неподалік, і сказав, що не має до цих подій жодного відношення. Вони почали розпитувати підсудних, за що вони побили ОСОБА_3? На що ОСОБА_6 відповів, що їм обом ОСОБА_8 пообіцяв заплатити по 100 гривень, щоб допомогти «вибити» борг з ОСОБА_3. Обох підсудних свідок чітко впізнає. Вони відпустили ОСОБА_7І, оскільки в машині не було місця, а ОСОБА_6 забрали з собою в машину, щоб відвезти його в міліцію. Однак дорогою їх автомобіль наздогнав інший автомобіль, який перекрив їм дорогу. З нього вийшов ОСОБА_7 з іншими незнайомими хлопцями, які попросили відпустити ОСОБА_6, а з тим, що сталося, вони пізніше розберуться без міліції. Ситуація була небезпечною, тому щоб не провокувати новий конфлікт, вони ОСОБА_6 відпустили з тими хлопцями. Потерпілого вони доправили до знайомої медсестри, яка надала йому допомогу, а потім у лікарню;

- показаннями свідка ОСОБА_13 (друг потерпілого), які за змістом є аналогічними показам іншого друга потерпілого ОСОБА_11. Підтвердив, що біля під'їзду саме ОСОБА_7 погрожував ОСОБА_3 чимось схожим на пістолет, примусивши його сісти у таксі. Підтвердив, що разом з іншими особами він приїхав на вул.Чкалова в район нафтобази, де побачив, як потерпілого, який лежав на землі, били три особи. Він впевнений, що били всі троє. Далі він опікувався потерпілим, й розмов з підсудними не вів;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що раніше він товаришував з ОСОБА_3. У них також був спільний приятель ОСОБА_8, про якого він теж нічого достоменно не знає. Колись він розказав ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_3 винен йому 600 гривень, однак він жодним чином не попросив його вживати будь-яких заходів з цього приводу. Усе відбулося виключно з власної, ні з ким не узгодженої ініціативи ОСОБА_8. Підтвердив, що дійсно 16 липня 2011 року пізно вечором до нього зателефонував ОСОБА_8 і попросив прийти до бару «Ліберті». Прийшовши, він сів у таксі, де також крім ОСОБА_8 побачив ОСОБА_3 ОСОБА_8 спитав, чи дійсно ОСОБА_3 винен йому гроші, що він підтвердив, а ОСОБА_3 заперечив. Розмова переросла в спільну лайку. Потім ОСОБА_8 сказав йому залишити машину, що він і зробив. Що було далі, він не знає. Вважає, що грошовий борг у ОСОБА_3 перед ним був в сумі 600 гривень, оскільки колись під час бійки ОСОБА_3 зламав йому ніс, й він витратив таку суму на власне лікування, однак підтвердити наявність цього боргу документально, чи будь-яким іншим чином він не може.

Крім показів потерпілого, свідків, винуватість Люботи та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується також доказами, які містяться у матеріалах справи та були повно і всебічно досліджені у судовому засіданні. Зокрема наступними:

- даними протоколів огляду місця події від 17 липня 2011 року;

- даними протоколу допиту ОСОБА_6 у якості обвинуваченого від 21 липня 2011 року, де він повністю визнає свою вину;

- даними протоколу допиту ОСОБА_7 у якості обвинуваченого від 21 липня 2011 року, де він повністю визнає свою вину;

- даними висновку експерта №916 від 28 липня 2011 року, де зазначено, що у ОСОБА_3 мали місце ушкодження у вигляді рани м'яких тканин грудної клітки, лівого плеча, правого стегна, рани правої кисті, садна обох колінних суглобів. Рани м'яких тканин грудної клітки (непроникаючі у грудну клітку), лівого плеча, правого стегна спричинені пострілами зі зброї, яка споряджена кулями з пластмаси. Рани правої кисті спричинені гострим предметом, яким могло бути лезо ножа. Садна обох колінних суглобів виникли від дії тупих предметів. Указані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- даними висновку експерта №1/739 від 29 липня 2011 року, де указано, що вилучений у ОСОБА_6 пістолет являється гладкоствольною, короткоствольною вогнепальною зброєю пістолетом «ПГШ-790» калібру 9 мм заводського виробництва України, який у зв'язку із відсутністю в каналі ствола захисних елементів втратив властивості, що притаманні газовій зброї, та придатний до здійснення пострілів шумовими, газовими та пістолетними патронами травматичної дії калібру 9 мм, а також для стрільби патроном роздільного спорядження;

- даними протоколу відтворення обстановки та обставни події за участю потерпілого ОСОБА_3 від 12 серпня 2011 року;

- даними протоколу пред'явлення особи до впізнання ОСОБА_3 від 16 серпня 2011 року, де він впізнав ОСОБА_6;

- даними протоколу пред'явлення особи до впізнання ОСОБА_3 від 16 серпня 2011 року, де він впізнав ОСОБА_7;

- даними протоколу пред'явлення особи до впізнання ОСОБА_11 від 16 серпня 2011 року, де вона впізнала ОСОБА_6;

- даними пртоколу пред'явлення особи до впізнання ОСОБА_11 від 16 серпня 2011 року, де вона впізнала ОСОБА_7;

- даними протоколу пред'явлення особи до впізнання ОСОБА_11 від 16 серпня 2011 року, де він впізнав ОСОБА_6;

- даними протоколу пред'явлення особи до впізнання ОСОБА_11 від 16 серпня 2011 року, де він впізнав ОСОБА_7

Дії ОСОБА_6 за ч.3 ст.189, ч.1 ст.263 КК України та дії ОСОБА_7 за ч.3 ст.189 КК України кваліфіковано вірно, а призначене судом покарання відповідає характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, даним про особу кожного з них, пом'якшуючим та обтяжуючим їх відповідальність обставинам і є розмірним, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи адвоката Станчука М.Г. про те, що органом досудового слідства та судом не була встановлена особа ОСОБА_7 так як не було перевірено його осудність, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог п.3 ст.76 КПК України призначення експертизи для визначення психічного стану обвинуваченого є обов'язковим лише за наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності.

Таких даних у справі немає.

За даними, що маються в матеріалах кримінальної справи ОСОБА_7 знаходиться на диспансерному обліку не у лікаря-психіатра, а у лікаря - невролога.

Наявність у нього психічного захворювання він особисто заперечує і вважає себе психічно здоровим.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 під час досудового та судового слідства був забезпечений професійним захистом (адвокат Станчук М.Г.) чітко і логічно давав пояснення з приводу вчинення інкримінованих йому дій.

Тому, колегія суддів вважає, що даних які б викликали сумнів щодо осудності ОСОБА_7 немає.

Суд також обґрунтовано визнав безпідставними та такими, що не відповідають дійсності доводи ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх адвоката Станчука М.Г. про необхідність перекваліфікації їх дій з ч.3 ст.189 на ч.2 ст.355 КК України та відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину передбаченого ст.263 КК України, оскільки такі доводи повністю спростовуються приведеними у вироку доказами, зібраними згідно з нормами КПК та дослідженими в судовому засіданні.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового і судового слідства по справі не встановлено.

За таких обставин, підстав для скасування або зміни вироку, колегія суддів не вбачає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 9 лютого 2012 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляцію адвоката Станчука М.Г. в інтересах засуджених та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.

Головуючий

Судді