УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/972/2012Головуючий суду першої інстанції:Самойлова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В.
"10" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІщенка В.І.,
СуддівКустової І.В., Полянської В.О.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання фактично шлюбними відносин, визнання майна сумісно нажитим і визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, та з врахуванням уточнень до позову, просила визнати фактично шлюбними відносини між нею та ОСОБА_9, який помер 17 жовтня 2011 року, визнати сумісно нажитим майном квартиру АДРЕСА_1 та 51/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_5 і визнати за нею право власності на Ѕ частку зазначеного вище майна.
Ухвалою Феодосійського міського суду від 10 квітня 2012 року замінено неналежного відповідача на ОСОБА_7.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона проживала з ОСОБА_10 однією сім'єю з травня 1996 року по АДРЕСА_5, власником 51/100 часток якого був ОСОБА_11 і з яким була досягнута домовленість про те, що вона з ОСОБА_10 будуть доглядати ОСОБА_11, а останній залишить їм його частку в будинку. Договір довічного утримання вони не оформили, оскільки не було грошових коштів. 07.02.1998 року ОСОБА_11 склав заповіт на ім'я ОСОБА_10, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер і 10.11.2008 року ОСОБА_10 вступив у право власності на 51/100 частку домоволодіння на підставі рішення Феодосійського міського суду від 29.09.2008 року.
З 2001 року вона з ОСОБА_10 проживали на дві сім'ї, оскільки захворів батько ОСОБА_10 - ОСОБА_12, який потребував догляду, так як і потребував догляду ОСОБА_11 Після смерті ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, і який проживав у АДРЕСА_4, його квартиру ОСОБА_10 та його брат продали.
16.01.2008 року вона та ОСОБА_10 на сумісні кошти за договором купівлі-продажу купили квартиру АДРЕСА_1, яку оформили на ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 загинув, і позивачка за свої кошти поховала його.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
ОСОБА_6 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування суттєвих обставин у справі і надання неналежної правової оцінки доказам.
Апелянт зазначає, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи відповідача, що ОСОБА_10 вів аморальний образ життя. У справі є акти та пояснення з місця роботи ОСОБА_10 які підтверджують, що вона з ОСОБА_10 були сімейною парою. Усе майно було нажито ними сумісно з ОСОБА_10 і згідно ст.74 СК України, воно належить їм на праві загальної сумісної власності. У 1998 році Фомін зробив заповіт на домоволодіння на ОСОБА_10, оскільки договір довічного утримання вони не могли оформити, так як документи на домоволодіння не були оформлені належним чином, а стан здоров'я ОСОБА_11 був таким, що він у будь-який час міг померти. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер і вона поховала його за свої кошти.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка просила суд визнати фактично шлюбними відносини між нею та ОСОБА_10 з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, але майно, яке вона просить визнати сумісно нажитим, було придбано в 2008 році. Суд зазначив, що до набрання чинності СК та ЦК України 2004 року діяли норми ст. 22 КпШС України, які передбачали, що подружжя мають рівні права лише на те майно, яке нажите ними за час шлюбу, тобто правові наслідки породжує лише шлюб, зареєстрований в органах РАГС. Також діючим законодавством на той час не було передбачено визнання фактично шлюбними відносини між чоловіком та жінкою, що не перебувають у шлюбі.
Суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу була придбана ОСОБА_10, і у договорі зазначено, що на час укладення договору він не перебував у зареєстрованому шлюбі та не проживав з іншою жінкою однією сім'єю і придбав квартиру на особисті грошові кошти, а 51/100 частка домоволодіння по АДРЕСА_5 отримана ним у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11 і вказане нерухоме майно не є сумісно нажитим ОСОБА_6 і ОСОБА_10, і входить до складу спадщини після його смерті.
Виходячи з аналізу норм права, з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що право сумісної власності на нерухоме майно у позивачки не виникло, а тому не можуть бути застосовані заходи, передбачені ст.ст. 386-393 ЦК України для захисту її прав, тому відсутні правові підстави для визнання фактично шлюбними відносин, визнання майна сумісно нажитим, визнання права власності на майно.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони грунтуються на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
ОСОБА_10 належить на праві власності за договором купівлі-продажу від 16 січня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу Гузій І.І., реєстр № 168, квартира АДРЕСА_1, яку він придбав за 15000 грн. і у пункті 1.7 якого зазначено про те, що ОСОБА_10 в зареєстрованому шлюбі не перебуває, з ніякою жінкою однією сім'єю не проживає, квартиру, яка є предметом цього договору, набуває самостійно, на грошові кошти, які є його особистою власністю, про що нотаріусу подана відповідна заява (а.с.8, 147).
16 січня 2008 року за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ГузійІ.І., реєстр №166, ОСОБА_10 продав квартиру АДРЕСА_4, яка належала йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 01 лютого 1999 року КЕЧ Феодосійського району Одеського Військового округу, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Феодосійською держнотконторою 16 жовтня 2007 року, реєстр № 3295. Відповідно до п. 2.1. договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за ціну 30000 грн., які продавець (ОСОБА_10.) особисто прийняв готівкою до підписання цього договору, після узгодження його тексту(а.с.76)..
Суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_10 16.01.2008 року продав належну йому квартиру АДРЕСА_4 за 30000 грн. та на отримані ним кошти у цей же день купив квартиру АДРЕСА_1 за 15000 грн.
Вказане спростовує доводи позивач стосовно того, що квартира АДРЕСА_1 була куплена на її та ОСОБА_10 сумісні грошові кошти.
Належних та допустимих доказів, у спростування встановлених судом обставин, позивач не надала.
51/100 частка домоволодіння АДРЕСА_5, отримана ОСОБА_10 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11 на підставі рішення Феодосійського міського суду від 29 вересня 2008 року, яке набрало законної сили 09 жовтня 2008 року (а.с.12).
Суд правомірно дійшов висновку про те, що 51/100 частка спірного домоволодіння не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України,
Суд правомірно не прийняв до уваги письмові заяви, акти та пояснення свідків, оскільки вони не відповідають вимогам статей 57-59, 63 ЦПК України, а інших належних доказів фактичних шлюбних відносин позивач не надала.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 29 грудня 2000 року було розірвано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, реєстрація якого в органах запису актів цивільного стану зареєстрована 16 січня 2008 року (а.с.7, 216-218).
Діюча на той час норма ст. 44 КпШС України передбачала, що шлюб вважається припиненим з часу реєстрації розірвання в органах запису актів цивільного стану.
Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко І.В. Кустова В.О. Полянська