УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1028/2012Головуючий суду першої інстанції:Шувалов М.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В.
"10" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІщенка В.І.,
СуддівКустової І.В., Полянської В.О.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 до Приозерненської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку за померлим та визнання права власності на житловий будинок і земельну ділянку в порядку спадкування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 15 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
21 лютого 2011 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Приозерненської сільської ради Ленінського району АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 площею 0,09га за його батьком ОСОБА_8 Олексійовичем, який помер 21.03.2009 року і визнати за ним ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8, на підставі статей 1216, 1261, 1269 ЦК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що його батько ОСОБА_8 у 2004 році за окремими договорами купівлі-продажу придбав житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1. Право власності на житловий будинок належним чином зареєстрував, а право власності на земельну ділянку не було зареєстроване у встановленому законом порядку. Після смерті батька він, як єдиний спадкоємець, звернувся з заявою на отримання спадщини до нотаріуса, однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи відмову відсутністю реєстрації земельної ділянки у встановленому порядку.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 15 травня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки наданим доказам.
Апелянт посилається на п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Країни №7 і зазначає, що постановою передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження і вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_8, за укладеним 29 березня 2004 року цивільно-правовим договором набув право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, який увійшов до складу спадщини після його смерті. Право власності на земельну ділянку у ОСОБА_8 не виникло, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки не зареєстровано у встановленому законом порядку і земельна ділянка не може вважатися такою, що увійшла до складу спадщини.
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 7 ст. 128 ЗК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 29 березня 2004 року уклав договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який зареєстрував 02 травня 2004 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а договір купівлі-продажу від 29 березня 2004 року земельної ділянки розміром 0,09га за цією ж адресою зареєстровано у встановленому законом порядку не було (а.с.8,9,17,18).
Згідно листа Відділу Держкомзему Ленінського району АР Крим від 03.04.2012 року земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_9 на підставі Державного акту серії ІІ_КМ №014502 від 04.01.1998 року (а.с.28).
Відповідно до ст. 328 УК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Згідно зі ст. 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 221 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", відповідно до статей 1225 ЦК і 131 ЗК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,09га по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8 не видавався, про що зазначає і сам позивач.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що земельна ділянка не може вважатися такою, що увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_8, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що ним, у встановленому законом порядку, було оформлено право власності на земельну ділянку.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову і в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на житловий будинок у порядку спадкування, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявність перешкод в отриманні ним свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини у справі, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив рішення з дотриманням вимог статті 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Рішення суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 15 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко І.В. Кустова В.О.Полянська