КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-815/08 р. Головуючий у першій інстанції: Колода Л.Д.
Доповідач: Саприкіна І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бараненка І.І., Маслія В.І.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.03.2007 року по справі за його позовом до Відділу Державної виконавчої служби у Придніпровському районі м.Черкас про визнання дій протиправними, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1. звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з адмінпозовом до Відділу Державної виконавчої служби у Придніпровському районі м.Черкас про визнання дій щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову протиправними. А саме, вважає, що зміст Акту опису та арешту майна від 23.01.2007 року не відповідає вимогам, встановленим п. 5.6.6 Інструкції «Про проведення виконавчих дій». Просить суду визнати дії державного виконавця такими, що порушують його права, свободи та інтереси, оскільки обмежують позивача в здійсненні ним підприємницької діялбності.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.03.2007 року у відкритті провадження по даній справі позивачам було відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на її незаконність. Крім того, вказує на неврахування судом тієї обставини, що позовні вимоги стосувались спору з приводу самого факту арешту майна, не визнається правомірність складення Акту опису та арешту майна. Отже, на його думку, позов подано з врахуванням положень ст. ст. 17, 18, 181 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ст. 3 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ставиться вимога про визнання дій державного виконавця з приводу виконання ухвали суду про забезпечення позову, а саме, складення останнім Акту опису та арешту майна, незаконними та такими, що порушують його законні права та інтереси. Тобто, позивач фактично просить визнати дії державного виконавця по виконання рішення суду незаконними.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного провадження, а тому не підлягає розгляду в адміністративному провадженні. Колегія суддів приходить до аналогічного висновку, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Згідно ч. 1 ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачем не враховано ту обставину, що законом передбачено інший порядок оскарження неправомірних дій або бездіяльності державного виконавця, а тому позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства за неналежністю спірних правовідносин до публічно-правових, в зв'язку з чим знаходить ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою, законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Враховуючи вище викладене, проаналізувавши обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у відкритті провадження.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
За таких підстав апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.03.2007 року по справі за його позовом до Відділу Державної виконавчої служби у Придніпровському районі м.Черкас про визнання дій протиправними, необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись, ст.ст. 2, 4, 19, 199, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1- відмовити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.03.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: