КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-885/08 Головуючий у 1-й інстанції: Денисенко Т.О.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Глущенко Я.Б., Межевича В.М.
при секретарі: Ярошик С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 17.04.2007 року по справі за його позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок раніше пенсії, стягнення недоплаченої пенсії за 2005-2006 роки, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Староміського районного суду м. Вінниці з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок раніше пенсії, стягнення недоплаченої пенсії за 2005-2006 роки.
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 17.04.2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Крім того, рішенням по даній справі порушується його право на ефективний правовий захист. На його думку, суддя, який ухвалив незаконне рішення, порушив ст. 1 Кодексу етики судді щодо чесності, незалежності, неупередженості.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з даним позовом з тих підстав, що він прослужив в органах внутрішніх справ більше 36-ти років. 17.09.2002 року був звільнений у відставку з призначенням пенсії в розмірі 90 % від грошового забезпечення.
Вважає, що йому неправомірно не включили в пенсійний перерахунок на 01.01.2005 року пенсійну доплату в розмірі 50 %, хоча він одержував її в 2000-2001 роках, а потім відповідачі припинили дану виплату через відсутність асигнувань.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до грошового атестату № 67 від 25.09.2002 року, позивач не отримував на момент звільнення зі служби доплату від належної суми пенсії. З даним документом апелянт був ознайомлений, відомості в ньому вважає правильними, про що поставив власноручно свій підпис.
Крім того, згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15.04.2005 року «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», при розгляді справ зазначеної категорії суди мають враховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, та членам їхніх сімей пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Виходячи зі змісту п. «а» ст. 3 Указу Президента України № 926/96 від 04.10.1996 року, керівники органів внутрішніх справ мають право в межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів встановлювати особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків пенсії, яка могла їм бути нарахована.
Отже, доплата не є обов'язковим видом грошового забезпечення, оскільки її встановлення є правом керівника в межах виділених бюджетних асигнувань і лише працюючим співробітникам
Відповідно до ст. 105 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», умови оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, а також умови грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) затверджуються виключно Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно ст. 63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, у розмірах, встановлених законодавством.
Апеляційною інстанцією не беруться до уваги посилання позивача на отримання ним доплати в розмірі 50 % від розміру пенсії в 2000-2001 роках, оскільки на момент звільнення дана пенсійна доплата йому не нараховувалася, пенсія обчислювалася з грошового забезпечення, яке ОСОБА_1 отримував перед звільненням відповідно до вимог пенсійного законодавства, тому 50-відсоткова доплата не може бути включена до розміру його пенсії.
За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції правильно встановив, що позовні вимоги не обґрунтовані на законі, а тому не можуть бути задоволені.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки на момент звільнення позивач отримував пенсію в розмірі, яка виплачувалася йому, позивачу правомірно в 2005-2006 роках була нарахована та виплачувалася пенсія, а тому оскаржуване рішення обґрунтоване на законі та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність залишення постанови Староміського районного суду м. Вінниці від 17.04.2007 року в силі.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами та доповненнями), ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15 квітня 2005 року “Про окремі питання застосування судами законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, Указом Президента України № 926/96 від 04.10.1996 року, ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1- відмовити.
Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 17.04.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: