ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 лютого 2012 р. № 5/38б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А.О.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Козир Т.П.,

Малетича М.М.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (ПАТ "Укрсоцбанк")

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 01.11.2011

у справі№5/38б

за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" (ТОВ "Донфармхолдінг")

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.06.2011 у справі № 5/38б про банкрутство ТОВ "Донфармхолдінг" затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого, зокрема, не включено вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії, правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та відмовлено у визнанні банку кредитором боржника на суму 69 328 706,74 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011 у справі №5/38б ухвалу господарського суду Донецької області від 29.06.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у даній справі постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі №5/38б, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 69 328 706,74 грн. як вимоги першої черги окремо, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України пунктів 3, 7 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство), статей 543, 546, 554, 583 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи свої доводи заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2011 у справі №42/6б, від 23.11.2011 у справі

№20/34-21/13-12/313/08-21/8/09, від 05.10.2010 у справі №12/3б, від 08.06.2011 у справі

№6/108-09, а також на постанову Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №10/1946.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі №5/38б, про перегляд якої подано заяву, зазначеною постановою залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції щодо затвердження реєстру вимог кредиторів боржника, до якого, зокрема, не включено вимоги банку та відмовлено у визнанні банку кредитором боржника на суму 69 328 706,74 грн. Як встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування визнання вимог у розмірі 69 328 706,74 грн. банк посилався на іпотечні договори, а також договори поруки, що укладені банком та ТОВ "Донфармхолдінг" з метою забезпечення виконання умов договорів про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (укладених Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ВАТ "Обласна аптечна управляюча компанія"), на підставі яких ВАТ "Обласна аптечна управляюча компанія" надано кредит.

Господарським судом першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено ПАТ "Укрсоцбанк" у визнанні його кредитором ТОВ "Донфармхолдінг" на суму 69 328 706,74 грн. та включенні вказаних вимог до реєстру вимог кредиторів, оскільки боржник не є позичальником за договорами про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії та договором про надання кредитної лінії, не отримував від банків грошові кошти у кредит, не має зобов'язань повернути кошти та сплатити відсотки, а виступає майновим поручителем позичальника -ВАТ "Обласна аптечна управляюча компанія". Крім того, в порядку позовного провадження судовими рішеннями господарських судів визнано відсутнім у ПАТ "Укрсоцбанк" права на стягнення грошових коштів з ТОВ "Донфармхолдінг" на підставі договорів поруки та договорів іпотеки.

Разом з тим, у постанові від 12.10.2011 у справі №42/6б, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та визнаючи вимоги кредитора до боржника, суд касаційної інстанції виходив з того, що заявлені у справі вимоги банку до боржника є грошовими та такими, що забезпечені заставою майна боржника, тому в силу норм Закону про банкрутство підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010 у справі №12/3б залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою, в свою чергу, залишено в силі ухвалу місцевого господарського суду про визнання грошових вимог банку. Оскільки договір іпотеки, укладений банком та боржником, забезпечує саме грошові зобов'язання і у разі їх невиконання банк має право задовольнити їх за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації предмета застави, суд касаційної інстанції визнав, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання грошових вимог банку.

У постанові від 08.06.2011 у справі №6/108-09, залишаючи в силі ухвалу місцевого господарського суду в частині внесення вимог банку, забезпечених заставою майна, до реєстру вимог кредиторів, Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи виходив з того, що зазначена ухвала відповідає приписам частини шостої статті 14 Закону про банкрутство, якою передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, оскільки рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, що було предметом застави.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 у справі №20/34-21/13-12/313/08-21/8/09 залишено без змін ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні заяви банку про визнання грошових вимог до боржника. При цьому судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що придбане у боржника майно було передано новим власником у іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань за укладеними з останнім кредитними договорами; в подальшому судовими рішеннями у даній справі про банкрутство зазначені договори купівлі-продажу майна боржника визнанні недійсними. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи статті 23 Закону України "Про іпотеку" (якою, зокрема, передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного майна), оскільки внаслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу між сторонами виникли позадоговірні відносини щодо повернення виконаного за недійсним правочином, які регулюються положеннями глави 38 Цивільного кодексу України; застосування наслідків недійсного правочину (реституція) не має наслідком перехід зобов'язань за іпотечними договорами до первинного власника майна (боржника у даній справі), тому що у даному випадку має місце не перехід права власності, а повернення сторін недійсного правочину у первісний стан.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Крім того, оскільки в силу положень частини першої статті 11116 ГПК України доказами неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права можуть бути, зокрема, судові рішення суду касаційної інстанції, посилання заявника на постанову Верховного Суду України, ухвалену в порядку розділу ХІІ2 ГПК України, не відповідає приписам статті 11116 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5/38б до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у допуску справи №5/38б до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Заріцька

Судді: С.Владимиренко

Т.Козир

М.Малетич

С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)