Дата документу 07.07.2012 Справа № 2-4264/11

Провадження № 2/1622/3497/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2012 року Октябрський районний суд м.Полтави в складі :

головуючого -судді Тімошенко Н.В.,

при секретарі -Битко О.М.,

за участю позивачки - ОСОБА_1, відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення межі земельної ділянки та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення межі земельної ділянки та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що вона має у власності житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 718 кв.м. Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 і мешкає по сусідству з позивачкою. Земельна ділянка відповідача, згідно технічного паспорту, складає 600 кв.м. і межує із земельною ділянкою позивачки. До цього часу межа між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не була встановлена. У травні місяці відповідач став встановлювати межу без погодження із позивачкою і перемістив її на 2 метри в бік її земельної ділянки. Позивачка звернулася до відповідача з вимогою встановити межу згідно технічного паспорту на будинковолодіння, але він відмовився. Крім того, відповідач попередив позивачку усно, що через місяць відключить їй воду і вона змушена буде самостійно проводити воду на відстані 500 метрів. Водогін проходить до будинку позивачки через будинок відповідача і встановлений ще у 1990 році за погодженням відповідача з її померлим батьком. До спору за межу відповідач жодних претензій ні їй, ні її батькам не пред'являв. Враховуючи вище викладене, позивачка змушена була звернутися до суду за захистом її прав.

Позивачка просила відновити межу, яка розділяє земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 згідно з даними земельно-кадастрової документації.

29.03.2012 року позивачка надала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з відповідача 20000,00 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, наполягаючи на їх задоволенні, відповідач позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці площею 718 кв.м, що підтверджується договором дарування від 19 квітня 1995 року.

Відповідач, ОСОБА_2, є власником житлового будинку АДРЕСА_2 і мешкає по сусідству із позивачкою.

Земельна ділянка відповідача, згідно технічного паспорту, складає 600 кв.м. і межує із земельною ділянкою позивачки.

Позивачка посилається на те, що відповідач встановив межу без погодження із нею і перемістив її на 2 метри в бік її земельної ділянки, що перешкоджає їй у здійсненні її законних прав, як власника земельної ділянки, фактично обмежуючи їх, але доказів на підтвердження цього так і не було надано суду.

Згідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються

центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення

здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Враховуючи те, що види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються

центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, куди позивачка не зверталася, суд не знаходить підстав вважати, що права позивачки є порушеними, не визнаними чи оспорюваними.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню, так як позивачкою не надано суду доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди відповідачем.

Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім

випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 2-6, 8, 10, 11, 58-61, 88, 159, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 106, 107 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення межі земельної ділянки та стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяН.В. Тімошенко