ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2006                                                                                   Справа № 22/65  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г.  (доповідач),

суддів Лисенко О.М., Чохи Л.В.

при секретарі: Стуковенковій Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Торхов Д.О., довіреність від 19.08.2006

від відповідача-1 Шамаров Т.О., довіреність від 1.01.2006

від відповідача-2  Маєвська В.М., довіреність від 28.12.2005

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  06.04.2006р.  у справі № 22/65

за позовом відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь

до відповідачів:

1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

2. Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь

про стягнення 10693,91грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006р.  у справі №22/65 (суддя Пуппо Л.Д.) позов відкритого акціонерного товариства "Нікопольський   завод феросплавів" до відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 10693,91грн. задоволено, а  в позові до державного   підприємства "Придніпровська залізниця" відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач-2 звернувся до  Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати  як прийняте при невідповідності висновків, викладених в рішенні обставинам справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:

- судом проігноровано, що виходячи з акту загальної форми №78 від 22.02.2005р. та комерційного акту БМ№469482/13 від 23.02.2005р. витікання вантажу виникло на шляху прямування, тобто відповідальність  за втрату вантажу повинна нести залізниця відповідно до ст.127, 129 Статуту залізниць та ст. 924 ЦК України;

- не взято до уваги, що в розрахунках позивача завищена вартість перевезення недостатніх 9400кг вантажу, проігноровано розділ 4 схеми 1 таблиці визначення плати за перевезення, Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтранса України №551 від 15.11.1999р. та телеграму Державної адміністрації залізничного транспорту України від 13.07.2004 №ЦЗМ-1011/71, таким чином різниця  між вартістю перевезення 52,5т та 43,1т  складає 36грн., а не 211,20грн.

Позивач та відповідач-1 у відзивах на апеляційну скаргу просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.02.2005р. відповідно до договору №43/2613 від 14.07.2004р. укладеного між позивачем та відповідачем-2 на адресу позивача у вагоні №67179523 надійшов коксовий горішок.

Під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції в кількості 9400кг. З урахуванням норми недостачі -1%, та перерахунком за сухою вагою відповідальна вагова недостача склала 8208кг на суму 10693,91грн. з урахуванням залізничного тарифу.

Недостача продукції документально підтверджена комерційним актом №БМ469482/13 від 23.02.2005р., який був складений у додаток до акту загальної форми №78. З опису комерційного акту вбачається, що вагон був технічно несправний. Завантаження вантажу відбувалося засобами відправника –відповідача-2.

У разі витікання, псування або підмочування вантажу внаслідок технічної  несправності вагону (контейнера), крім комерційного акта, складається також акт про технічний стан вагона (додаток 2 до Правил складання актів), що було зроблено 22.02.2005р., в якому зазначено, що у вагоні над 5 люком відсутній армований лист –зазор 50 мм на довжину люка, над 4 люком зазор 50 мм довжиною 500 мм, пошкодження старе в результаті зносу, вантажовідправник повинен був виявити до навантаження вантажу у  вагон, можливість втрати вантажу.

Рахунок за поставлену продукцію №90372131 від 19.02.2005р. сплачений позивачем у повному обсязі.

Позивач з метою досудового врегулювання спору, направив претензію №4016-3642 від 04.08.2005р. на адресу відповідача-1. Відповідач-1 відхилив претензію на підставі ст.31 Статуту Залізниць України, посилаючись на наявність вини відправника.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий  залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Стаття 127 Статуту визначає, що залізниця несе матеріальну відповідальність за  втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Як вбачається з комерційного акту №БМ469482/13 від 23.02.2005р. та акту №1 про технічний стан вагону, вагон був несправний, несправності носили старий характер.

Відповідно до ч.5 ст.31 Статуту придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів –відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Цією ж статтею Статуту передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Тобто придатність вагонів для перевезення певного вантажу в комерційному відношенні повинен був визначити вантажовідправник –відповідач-2, і у разі невідповідності вагону для перевезення вантажу він мав право відмовитись від вагону.   

Враховуючи викладене відповідальність за нестачу вантажу слід покласти  пропорційно на відповідачів, які порушили вимоги ст.31 Статуту, а саме: перевізник подав під завантаження технічно несправний вагон, а вантажовідправник навантажив вантаж, не перевіривши вагон в комерційному відношенні.

Крім того слід зазначити, що судом першої інстанції не враховано, що згідно ст.114 Статуту поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов’язана відшкодовувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадку повної втрати вантажу.

Відшкодування провізної плати у разі нестачі, псування або пошкодження вантажу чинним законодавством не передбачено, тому  стягнення судом 211,20грн. залізничного тарифу є безпідставним.

На підставі викладеного, рішення господарського суду підлягає скасуваню відповідно до вимог ст.104 ГПК України.

Судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006р.  у справі №22/65  скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь  5241,35грн. основної суми, витрати по сплаті державного мита в сумі 52,41грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь на користь відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь  5241,35грн. основної суми, витрати по сплаті державного мита в сумі 52,41грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь витрати по сплаті мита за перегляд справи в апеляційному порядку з державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ в сумі

26,2грн., а з відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь  в сумі 1,1грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                                В.Г.Головко

Судді                                                                                            О.М.Лисенко

                                                                                                     Л.В.Чоха