3
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Соколовського В.М., Фединяка В.Д.
секретаря Гринчак В.І.
з участю представника апелянта ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богородчанського районного суду від 23 травня 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Богородчанського районного суду від 23 травня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі продажу автомобіля.
На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про обов»язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки такі договори не підлягають обов»язковому нотаріальному посвідченню.
Також невірний є висновок суду про те, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, так як жодного доказу про те, що дані особи перебувають у шлюбі і що остання має право на ? частини майна ОСОБА_2 до суду подано не було і відповідно такі докази не могли досліджуватись.
На час фактичного укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля жодної
________________________________________________________________________________
Справа 2/0901/760/2012 Головуючий у I інстанції Битківський Л.М.
Провадження 22ц/0990/1332/2012 Суддя-доповідач Пнівчук О.В.
Категорія 20
заборони, крім застави у банку не було, третя особа на стороні відповідача претензій не мала, спір про автомобіль судами не розглядався.
Апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 вимоги апелянта визнав.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не представлено доказів того, що відповідач ОСОБА_2 фактично придбавши у нього автомобіль ухилявся від укладення письмового договору купівлі-продажу автомобіля.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Згідно розписки ОСОБА_2 від 31.01.2012 року вбачається, що він продав належний йому на праві власності автомобіль марки Даймлер Крайслер фургон 2005 року випуску ОСОБА_3 за 8000 доларів США, з яких вніс на рахунок Приватбанку 1876 доларів США для погашення кредиту. При цьому після проведення ремонту зобов»язувався в місячний строк зняти автомобіль з обліку та укласти договір купівлі-продажу (а.с.7).
В цей же день відповідачем було оформлено в нотаріальній конторі доручення на управління та розпорядження автомобілем ОСОБА_3
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 маючи можливість укласти договір купівлі-продажу автомобіля, натомість посвідчили в нотаріальній конторі від імені ОСОБА_2 довіреність на право керування та розпорядження автомобілем ОСОБА_3
Крім того, відповідач ОСОБА_6 як в суді першої інстанції так і в засіданні апеляційного суду визнав позовні вимоги ОСОБА_3, тобто між сторонами фактично відсутній спір і вони вправі у встановленому законом порядку укласти договір купівлі-продажу автомобіля, а тому підстав для визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу автомобіля дійсним - немає.
Необгрунтованим є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції прийшов до висновку що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки в рішенні суду вказано, про те, що у провадженні суду знаходиться інша справа за позовом ОСОБА_4 (яка залучена до участі в справі в якості третьої особи) до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на ? частину спірного автомобіля, що являється їх спільною сумісною власністю, яка не вирішена по суті.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Богородчанського районного суду від 23 травня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Головуюча: Пнівчук О.В.
Судді: Соколовський В.М.
Фединяк В.Д.