ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2006                                                                                   Справа № 17/47  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Дмитренко А.К. ( доповідач)

суддів: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.

Представники сторін:

 від позивача:  Прокопенко Є.М. гол. держподатінспектор, довіреність №5454/10/10-029  від 06.03.06;

від відповідача-1:  Грецька Г.В. представник, довіреність №1  від 24.11.05;

від відповідача-2 представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  06.04.06р.   у справі № 17/47

за позовом державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області

до  відповідача 1: комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Нікополь            

    відповідача 2: приватного підприємства "Металопром", м. Маріуполь

про  визнання недійсним договору та стягнення 7265,68 грн.

В засіданні оголошувалася перерва з 12.10.06 по 02.11.06 (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

          Рішенням господарського суду  Дніпропетровської області  від  06.04.2006  суддя Стрелець Т.Г. відмовила державній податковій адміністрації у Дніпропетровській області у позові про визнання недійсним на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 207, 208 ГК України договору комісії від 30.09.03 № 32/09, укладеного між комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" і приватним "Металопром".

          Не погоджуючись з рішенням суду, державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області просить його скасувати, посилаючись на неповне дослідження доказів та з"ясування обставин справи.

Комунальне підприємство "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" і          приватне підприємство "Мета-лопром" вважають, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просять рішення залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В :

30.09.03 між комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (комітент) і приватним підприємством "Металопром" (комісіонер) укладено договір комісії, за п.п. 1.1 п.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов"язується за дорученням комітента за винагороду вчинити від свого імені та за рахунок комітента юридично значимі дії: здійснити реалізацію нерезидента України партій товару згідно із специфікаціями, укладати договори (контракти) купівлі-продажу, вчиняти інші дії, необхідні для виконання доручень комітента.

Пунктом 5.3 договору визначено, що комісійна винагорода комісіонера і винагорода за делькредере становить 1000 грн. за кожну партію реалізованого товару.

Відповідно до специфікації № 1 до договору комісії від 30.09.03 № 32/09, акту приймання-передачі товару на комісію від 30.09.03 відповідач-2 отримав на комісію труби на загальну суму 1 142 614 грн. 14 коп.

27.10.03 і 20.11.03  приватним підприємством "Металопром" (продавець) було укладено контракти купівлі-продажу труб з фірмою "R.S.N & F.LLC" відповідно № 38/10 та № 44/10.

24.11.03 і 30.12.03 між комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" і приватним підприємством "Металопром" підписані акти приймання-здачі виконаних робіт до договору комісії № 32/09 на суму 4 454 грн. 45 коп. і 2 811 грн. 23 коп. відповідно (т. 1, а.с. 48, 55).

24.11.03 між відповідачами було укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору комісії.

Укладені відповідачем-2 контракти №№ 38/10 та 44/10 про продаж товару виконані в повному обсязі. Відповідно до виписки банку кошти за реалізований товар надійшли на рахунок відповідача-1.

За умовами договору комісії № 32/09 приватне підприємство "Металопром" надало звіт комісіонера та отримало комісійну винагороду і винагороду за делькредере.

Форму вантажної митної декларації, порядок її подання, оформлення та використання встановлено Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574 (із змінами та доповненнями).

Згідно з порядком, встановленим законодавством, митне оформлення товарів, які експортуються з митної території України, проводиться митним органом, в якому перебуває на обліку суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності. Під час митного оформлення товарів, що експортуються, митним органом оформлюються вінтажні митні декларації (далі - ВМД) на бланку відповідної форми. Після фактичного вивезення в повному обсязі товарів, задекларованих у ВМД у режимі експорту, за межі митної території України, митний орган, що здійснив митне оформлення експорту, одержує від митного органу, в зоні діяльності якого здійснюється вивіз товарів, повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Незалежно від умов поставки відповідно правил «ІНКОТЕРМС»доказом, який підтверджує факт вивезення (експорту) товару платником податку за межі митної території України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції»від 01.03.2002р. та відповідно до п.7 «Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого спільним наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002р. №163/121 за відсутності зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України є оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис «задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному об'ємі» та зазначається дата фактичного вивезення.

Вантажні митні декларації від 31.10.03 № 70301/3/104574 та від 28.11.03 № 7031/3/105121 (т.1, а.с. 42-43, 51) оформлені належним чином, а саме: на зворотній стороні кожної вказаної вантажної митної декларації посадовими особами митниці зроблено напис "Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" із зазначенням дати вивезення, який засвідчений підписом відповідальної особи і гербовою печаткою митного органу. Отже, при вивезенні товару і оформленні ВМД від 31.10.03 №70301/3/104574 та від 28.11.03 № 70301/3/105121 (т.1, а.с. 42-43, 51) були повністю виконані вимоги Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.06.97 № 574, Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307.

При твердженні про невідповідність  вантажних митних декларацій п. 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації податковою адміністрацією не враховано, що на час складання такої вантажної митної декларації діяла стара редакція пункту  2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації ( до 08.06.04), яка вимагала зазначати в першій частині довідкового номеру ВМД 5 цифр, а не 9, як вказує скаржник.

Стосовно посилань позивача на неналежність оформлення міжнародної товарно-транспортної накладної слід зазначити, що дію Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи, якою і було затверджено форму міжнародної товарно- транспортної накладної, зупинено з 07.03.00 повідомленням Державного комітету України з питань розвитку підприємництва.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою  обчислюється, зокрема, з продажу товарів, що були вивезені (екпортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платникам податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.

В силу до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР  1963 р.  недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

Необхідними умовами для визнання угоди  недійсною  відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам  держави  і  суспільства та наявність  умислу  хоча  б  у  однієї  із  сторін  щодо  настання відповідних наслідків.

Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначив, що до угод,  які укладені  з  метою,  за відомо  суперечною  інтересам   держави   і суспільства,  тобто порушують основні  принципи існуючого суспільного ладу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 08.10.2004р. №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, пов'язаних з їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження цих об'єктів  та іншими способами. При цьому  неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Скаржник не заперечує, що договір комісії, укладений між відповідачами, був виконаний сторонми у повному обсязі, а саме - відповідачем-1 були передані на комісію товари, відповідачем-2 вказані товари були прийняті і реалізовані за межі митної території України, грошові кошти від нерезидента отримані відповідачем-2 і перераховані на рахунок відповідача-1, комісійна винагорода і інші витрати відповідача-2 у зв"язку з виконанням договору комісії сплачені відповідачем-1 у повному обсязі.

В порушення ст.ст. 33,34, Господарського процесуального кодексу України скаржником не надано належних і допустимих доказів того, що оскаржуваний договір комісії укладався з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тому і немає підстав вважати, що на дату укладення договору комісії - 30.09.03 - у відповідачів був умисел укладати угоду, яка обов"язково призведе до втрат державного бюджету.

Також скаржником не наведено доказів ухилення відповідачів від оподаткування, "фіктивності" відповідачів, тобто створення їх без мети здійснення підприємницької діяльності, незнаходження їх за юридичною адресою, визнання недійсними їх установчих документів та державної реєстрації.

Враховуючи, що спірний договір комісії був укладений відповідно до вимог Цивільного кодексу України і виконаний належним чином, що не заперечується скаржником, у нього немає підстав посилатись на протиправність договору комісії.

Всі доводи позивача зводяться до недоліків зовнішньоекономічних контрактів від 27.10.03 № 38/10 та від 20.11.03 р. 44/10, в той час як предметом позову є визнання недійсним договору комісії від 30.09.03 № 32/09.

З листа Інтерполу від 28.09.04 з доданим перекладом (т.2, а.с. 10-11) не вбачається, кому цей лист був адресований, у зв"язку з якою справою, яким чином позивач його отримав. Відсутні докази того, що зазначений лист був направлений з Інтерполу (не вказано посадову особу, яка його направила, відсутній її підпис, печатка та будь-які реквізити походження листа з органів Інтерполу).

Відповідно до наданого позивачем листа Естонського податкового і митного комітету від 31.05.06 № 14-3/2450-3 компанія "R.S.N & F.LLC" зареєстрована як платник податків - нерезидент в Естонії і використовує торгову марку американської компанії "R.S.N & F.LLC." В Естонії повноважним представником компанії є Федір Рвачов. Поштова адреса компанії вул. Ліннамяе, 45-53 м. Таллінн та фактичне місцезнаходження Паемуру, 6 а Маару (вільна зона). Відповідно до інформації естонської митної електронної бази даних фірма "Металопром" 16 разів надсилала труби на митний склад "Міроміс" для фірми "R.S.N & F.LLC" за період з 2003 по 2004 роки.

Офіційних доказів, які б свідчили про припинення юридичної особи - нерезидента, позивачем не представлено. Виключення компанії "R.S.N & F.LLC" з реєстру платника на сплату податку з обігу згідно з листом Північного митного і податкового центру Естонії від 19.08.05 не є доказом припинення фірми "R.S.N & F.LLC" як юридичної особи.

З наявного у матеріалах справи листа власника компанії Light Investment Co від 24.09.04 № 59/11 вбачається, що у листопаді 1999 р. відбулося злиття компанії Light Investment Co і компанії "R.S.N & F.LLC", в результаті чого всі філії крім Естонської, були реорганізовані. Естонська ж філія не була реорганізована з причини наявності у неї довгострокової індивідуальної ліцензії на ввезення на територію США металопродукції.

          Згідно зі Статутом філії "R.S.N & F.LLC" (м. Таллінн, 1999 р.), затвердженого рішенням власників компанії Light Investment Co і компанії "R.S.N & F.LLC" від 20.07.99 № 1/38, копія якого є у справі, метою філії є торгівля, комерційна, посередницька та інші види діяльності в країні розташування і за кордоном, а також інші види діяльності, які не заборонені діючим законодавством в країні, де працює філія.

          Також необхідно зазначити, що акт про результати невиїзної документальної перевірки комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" від 28.09.05 № 25.260 (03341330) не може бути доказом ухилення відповідача-1 від оподаткування, оскільки позивачем не надано доказів узгодження податкового зобов"язання з податку на додану вартість, визначеного за результатом перевірки.

          Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.05 у справі № А 23/251, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.06, позов комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" до Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.05 № 0000452640/0, винесеного на підставі акту перевірки від 28.09.05 №25.260/03341339, задоволено повністю. Отже, на даний час вказане податкове зобов"язання з податку на додану вартість є неузгодженим.

          Враховуючи викладене, рішення відповідає вимогам чинного законодавства і матеріалам та обставинам справи, тому підстав для його скасування не вбачається.

          Рішенням власника приватного підприємства "Металопром" від 21.03.06 змінено назву підприємства на приватне підприємство "Металококс ІV" у зв"язку з чим відповідач звернувся з клопотанням про заміну приватного підприємства "Металопром" на його правонаступника - приватне підприємство "Металококс ІV", яке судовою колегією задовольняється.

          Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провести заміну відповідача-2 - приватне підприємство "Металопром" на його правонаступника –приватне підприємство "Металококс ІV".

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 у даній справі залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Головуючий                                                      А.К.Дмитренко

Суддя                                                                 В.І. Крутовських

       Суддя                                                                 А.Є.Прокопенко