УХВАЛ А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Іванів О.Й.,
суддів: Гриновецького Б.М., Ладики ЯЛ.
з участю: прокурора Каспрук О.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши 12 вересня 2007 р. у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом, засудженого ОСОБА_1 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 12 червня 2007 року,-
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, українець, з середньою спеціальною освітою, не працює, раніше не судимий, громадянин України,-засуджений: за ст. 121 ч.2 КК України на вісім років позбавлення волі;
· за ст. 296 ч.3 КК України на два роки позбавлення волі;
· за ст. 263 ч.1 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначено дев"ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 11 січня 2007 року.
За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним у вчиненні у стані алкогольного сп"яніння 7 січня 2007 року по місцю свого проживання хуліганства, пов"язаного з опором громадянам, які припиняли такі дії, та заподіянні ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а також у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
В апеляціях:
- прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом, постановлений щодо засудженого вирок вважає незаконним внаслідок м"якості призначеного покарання. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок та призначити ОСОБА_1більш суворе покарання;
- засуджений ОСОБА_1 покликається на несправедливість і суворість
Справа № 11-358/2007 р. Головуючий у І інстанції ІГ'ятковський В.І.
Категорія ст. 121 ч.2 КК України Доповідач: Іванів О.Й.
296 ч.3, 263 ч.1
постановленого щодо нього вироку. Зазначає, що досудове і судове слідство проведено однобічно з порушенням його права на захист та порушенням кримінально-процесуального закону при проведенні обшуку по місцю проживання. Вважає, що його дії за ст. 121 ч.2 КК України кваліфіковано неправильно, оскільки тілесні ушкодження потерпілому спричинив по необережності. Просить врахувати пом"якшуючі покарання обставини, зокрема, незадовільний стан здоров"я, перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК України та пом"якшити призначене судом покарання.
До початку розгляду справи апеляційною інстанцією прокурор, який приймав участь у розгляді справи, свою апеляцію відкликав.
Засуджений ОСОБА_1. під час розгляду справи підтримав подану ним апеляцію та доповнення до неї, виражені у вигляді клопотань, пояснив, що потерпілий першим напав на нього, бив його, тому змушений був захищатись і спричинив синові тілесне ушкоджження. З врахуванням того, що хворіє туберкульозом, у вчиненому розкаюється, просить пом"якшити покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який просить задовольнити подану ним апеляцію, прокурора Каспрук О.В., яка вважає, що вирок суду слід залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, грунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що 7 січня 2007 року увечері, почувши крики у приміщенні літньої кухні, де проживали засуджений і потерпілий, зайшла туди і побачила, що її син ОСОБА_4 б"є онука ОСОБА_2, який лежав на тапчані.
На прохання припинити бійку син не реагував, тому побігла по доньку ОСОБА_5 з якою намагались припинити його неправомірні дії, на що засуджений наніс їй удар табуреткою в голову та штовхнув доньку.
Дані обставини підтверджуються і показаннями потерпілої ОСОБА_5 яка ствердила, що засуджений бив свого сина руками, ногами та цеглиною по голові і тілу.
Аналогічні показання дав суду свідок ОСОБА_6, який зазначив, що чув особисто як ОСОБА_1. виражався нецензурно в адресу потерпілих, коли ті були у приміщенні літньої кухні. Також бачив як засуджений витягнув свого сина з кухні на вулицю, де наносив йому удари руками і ногами по тілу. Пояснив, що ОСОБА_1. 7.01.2007 року був нетверезим, що між ним і потерпілим ОСОБА_2 раніше часто виникали подібні конфлікти.
За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2. наступила від закритої черепно-мозкової травми із здавленням головного мозку, субдуральною гематомою, крововиливами під м"які мозкові облонки та речовину мозку, що ускладнилася набряком та набуханням головного мозку (а.с. 90-93).
За наведених обставин суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 121 ч.2 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст. 118 КК України за встановлених судом фактичних обставин справи колегія суддів не вбачає. Тому доводи апеляції ОСОБА_1 в цій частині є необгрунтованими.
Безпідставним є покликання в апеляції на необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч.3 на ч.1 ст. 296 КК України, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_1. вчинив хуліганство, пов"язане з опором потерпілим, які припиняли його неправомірні дії, в час яких ОСОБА_1. були спричинені легкі тілесні ушкодження.
Не грунтуються на матеріалах справи і доводи апелянта про порушення досудовим слідством норм кримінально-процесуального закону при проведенні обшуку, в час якого виявлено і вилучено бойові припаси.
Згідно наявного у справі протоколу (а.с. 11) огляд місця події проведено слідчим прокуратури 8 січня 2007 року у присутності понятих ОСОБА_7. і ОСОБА_8
Допитаний судом свідок ОСОБА_8. ствердив, що 8 січня 2007 р. був запрошений працівниками міліції в якості понятого при проведенні огляду приміщення літньої кухні, в час якого під ліжком засудженого було виявлено і вилучено 40 патронів калібру 5,6 мм та 20 патронів калібру 7,62 мм.
Наведеним спростовуються твердження засудженого про те, що поняті були запрошені працівниками міліції вже після виявлення бойових припасів і що саме працівники міліції припаси йому підкинули.
Згідно висновку балістичної експертизи вилучені у засудженого патрони є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - гвинтівочними патронами промислового виробництва, придатними для стрільби (а.с. 77-80).
У зв"язку з наведеним суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконне придбання та зберігання засудженим бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Голослівним є покликання ОСОБА_1 на порушення досудовим слідством його права на захист. Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 66), під час роз"яснення процесуальних прав підозрюваному ОСОБА_1. заявив, що від захисника відмовляється, зазначивши у протоколі про відмову від захисника (а.с. 67, 169) про те, що захист своїх інтересів буде здійснювати сам, про що власноручно написав заяву (а.с. 168). Жодних заяв про необхідність запрошення чи призначення йому захисника в час досудового слідства засуджений не подавав.
Призначаючи ОСОБА_1покарання суд дотримав вимог ст.ст. 65-67 КК України. При цьому врахував розкаяння засудженого у вчиненому, що вперше притягається до кримінальної відповідальності і має на утриманні неповнолітню дитину. Судом також фактично враховано і стан здоров"я засудженого, оскільки призначене ОСОБА_1покарання за ст. 121 ч.2 КК України є максимально наближеним до мінімального покарання, передбаченого санкцією згаданої статті.
Підстав для зміни вироку і пом"якшення засудженому призначеного покарання колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 12 червня 2007 року щодо нього, - без змін.