УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.,
суддів Матківського Р.Й., Девляшевського В.А.,
секретаря Юрків І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Підвисоцької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними рішення, -з участю: представника апелянта Яремчука В.В., представника ОСОБА_2. - ОСОБА_3
встановила:
Рішенням Снятинського районного суду від 25 червня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Підвисоцької сільської ради від 23 лютого 2007 року в частині визнання спірної земляної ділянки 0,06га в урочищі „Русівське" такою, яка належить ОСОБА_1.
Стягнуто з відповідачів в користь позивача в рівних частинах 8грн. 50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 500грн. витрат на оплату юридичної допомоги.
Ухвалою Снятинського районного суду від 9 липня 2007 року внесено виправлення в резолютивну частину рішення, зокрема про стягнення з позивача ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 500грн. витрат на оплату юридичної допомоги.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій посилається на те, що судом не взято до уваги, що спірною земельною ділянкою вони фактично користуються з 1988 року, і після надання земельної ділянки землерозпорядником було встановлено межові знаки, які збереглись на даний час. В 1992 році із ОСОБА_2. виник спір, з приводу того, що він стверджував про захоплення 0,06га. 29.04.1993 року було зроблено заміри присадибних ділянок і встановлено, що в користуванні ОСОБА_2. біля житлового будинку є 0,21га, а у полі 0,18га, в його користуванні знаходиться земельна ділянка розміром 0,19га та земельна ділянка пл.0,08га, виділена його зятеві, однак записана на нього. З даного приводу було складено акт, де зазначено, про існування спору, а тому ОСОБА_2. було додатково виділено земельну ділянку загальною площею 0,20га. Після цього спір припинився.
Доводом правомірності користування спірною земельною ділянкою є п.1 рішення, яким встановлено, що земельна ділянка пл.0,06га належить йому. Ухвалюючи рішення, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки фраза, яку скасував суд не є резулятивною частиною рішення, а тільки підтвердженням належності земельної ділянки.
Справа № 22-ц-1074/2007р. Головуючий у І інстанції Потятинник Ю.Р.
Категорія 33 Доповідач Беркій О.Ю.
Оскільки судом не взято до уваги того, що ЗК передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, задовольнивши його позовні вимоги.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1. - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав по вищенаведених мотивах.
Представник ОСОБА_2. - ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.
Представник Підвисоцької сільської ради в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином був повідомлений.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.П ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Підвисоцької сільської ради від 23 лютого 2007 року ОСОБА_2. в урочищі „Русівське" (сьоме поле) надано земельну ділянку розміром 0,06га.
Звертаючись до суду з позовом про скасування зазначеного рішення ОСОБА_1 посилався на те, що даною земельною ділянкою він користується з 1988 року після надання її землерозпорядником сільської ради із встановленням межових знаків, а тому сільська рада не мала права вилучати без його згоди земельну ділянку і надавати її відповідачу.
Судом встановлено, що згідно виписки з погосподарської книги, довідки Підвисоцької сільської ради та схеми впорядкування присадибних та громадських земель с.Підвисоке розмір присадибної ділянки відповідача, яка знаходиться в межу з присадибною ділянкою позивача повинна становити 0,26га.
Актом земельної комісії від 16.02.2006 року (а.а.36) встановлено факт самовільного захоплення земельної ділянки ОСОБА_2. зі сторони земельної ділянки позивача.
Згідно акту комісії сільської ради від 13.09.2006р. (а.с.8) вбачається, що розмір присадибної ділянки ОСОБА_2. в урочищі „Русівське" становить 0,18га.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що сільська рада встановивши факт самовільного захоплення спірної земельної ділянки зі сторони ОСОБА_1., в межах своїх повноважень, повторно надала земельну ділянку плДОбга ОСОБА_2., а тому підстав для скасування рішення в цій частині немає.
Посилання апелянта на те, що спірною земельною ділянкою він користується на законних підставах не підтверджено доказами.
Оскільки при прийнятті оспорюваного рішення сільська рада допустила неправильне формулювання про належність спірної земельної ділянки позивачу, що підтверджується поясненнями голови Підвисоцької сільської ради, суд першої інстанції обґрунтовано скасував п.1 рішення, яким визнано спірну земельну ділянку пл.0,06га такою, що належить ОСОБА_1.
У зв"язку з цим в сільської ради не було підстав для вилучення земельної ділянки у ОСОБА_1.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та дана їм вірна правова оцінка. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування з мотивів, наведених в скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Снятинського районного суду від 25 червня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.